80% випробуваних набрали високі й середні показники по шкалі «Контроль». Це говорить про те, що практично всі батьки бачать свою дитину молодшою у порівнянні з реальним віком, приписують дітям особисту й соціальну неспроможність. Інтереси, захоплення, думки й почуття дитини не сприймаються всерйоз. Дитина видається батькам не пристосованою, відкритою для дурних впливів. Можливо, саме тому 40% з цих матерів воліють надмірно жорстко контролювати своїх дітей.
Тільки одній матері з десяти властиве відношення до своєї дитини як до невдахи й надмірна концентрація на неспроможності дитини. Ця мати набрала високий результат по шкалі «Відношення до невдач».
Тобто, виходячи з результатів третьої методики, тільки чотири з десяти матерів дотримуються гармонійного стилю виховання. Шість матерів мають вади у стилі виховання. Матері респондентів №3 та №9 занадто ототожнюють себе з дитиною, матері респондентів №4, №5 та №10 занадто контролюють своїх дітей, мати респондента №6 занадто контролює свою дитину та несприятливо відноситься до її невдач.
4. Порівнюючи третю методику з двома першими (див. табл. 2.3), можна зазначити, що неправильний стиль батьківського виховання впливає на самооцінку дітей. Матері респондентів, що мають низьку самооцінку (респонденти № 4, №5 та №6) занадто їх контролюють, не відчувають єдності зі своєю дитиною, а мати респондента №6 (який має найнижчі показники) ще й привертає занадто багато уваги до його невдач.
Мати респондента №9, який має занадто високу самооцінку, недостатньо контролює свою дитину, не звертає уваги на невдачі дитини, зосереджуючись тільки на досягненнях, тобто виховує свою дитину як «кумира родини», що відобразилось на самооцінці респондента.
Таблиця 2.3
Результати діагностики за трьома методиками
| Результати діагностики школярів | Результати діагностики батьків | ||||||||
| № | ПІБ школяра | Ст | Самооц. | Самоп. | П | Кооп | С | Кон | Н |
| 1 | Большаков В. А. | Ч | вис | вище сер | с | в | с | н | н |
| 2 | Вачкова Н. І. | Ж | вис | вище сер | в | в | с | с | с |
| 3 | Гуменюк Т. О. | Ж | сер | вище сер | с | с | в | с | н |
| 4 | Карпенко Л. В. | Ж | сер | нижче сер | с | с | н | в | с |
| 5 | Короленко В. В. | Ч | сер | сер | с | с | с | в | с |
| 6 | Нікольчук М. К. | Ч | низьк | нижче сер | с | с | с | в | в |
| 7 | Овсяницький Д. Ф. | Ч | вис | вище сер | с | в | с | с | н |
| 8 | Росинєв І. М. | Ч | вис | вище сер | с | с | с | н | н |
| 9 | Шмелева Д. О. | Ж | дуже вис | занадто вис | в | в | в | с | с |
| 10 | Юров К. Д. | Ч | вис. | вище сер | с | с | с | в | с |
2.4. Практичні рекомендації щодо покращення стилю батьківського виховання дітей молодшого шкільного віку
У гарних батьків виростають гарні діти. Як часто чуємо ми це твердження, але також його часто важко пояснити, що ж це таке - гарні батьки.
Майбутні батьки думають, що гарними можна стати, вивчивши спеціальну літературу чи опанувавши особливі методи виховання. Безсумнівно, педагогічні і психологічні знання необхідні, але тільки одних знань мало. Чи можна назвати гарними тих батьків, що ніколи не сумніваються, завжди впевнені у своїй правоті, завжди точно уявляють, що дитині потрібно і що їй можна, які у кожну мить часу знають, як правильно підійти, і можуть з абсолютною точністю передбачати не тільки поводження власних дітей у різних ситуаціях, але і їхнє подальше життя?
Батьки складають перше суспільне середовище дитини. Особистості батьків грають суттєву роль у житті кожної людини. Не випадково, що до батьків, особливо до матері, ми думкою звертаємося у важку хвилину життя. Разом із тим почуттям, що офарблюють відносини дитини і батьків, - це особливі почуття, відмінні від інших емоційних зв’язків. Специфіка почуттів, що виникають між дітьми і батьками, визначається головним чином тим, що турбота батьків необхідна для підтримки самого життя дитини. А нестаток у батьківській любові - дійсно життєво необхідна потреба маленької людської істоти[6, с.34].
Перша й основна задача батьків - є створення в дитини впевненості в тому, що її люблять і про неї піклуються. Ніколи, ні при яких умовах у дитини не повинні виникати сумніви у батьківській любові. Сама природна і сама необхідна з усіх обов’язків батьків - це ставлення до дитини в будь-якому віці любовно й уважно.
Психологами доведено, що у трагедії підліткового алкоголізму та підліткової наркоманії часто винні не люблячі своїх дітей батьки. Головна вимога до сімейного виховання - це вимога любові. Але тут дуже важливо розуміти, що необхідно не тільки любити дитину і керуватися любов’ю у своїх повсякденних турботах по відходу за нею, необхідно, щоб дитина відчувала, була впевнена, що її люблять[6, с.69].
Багато батьків вважають, що ні в якому разі не можна показувати дітям любов до них, думаючи що, коли дитина добре знає, що її люблять, це приводить до розпещеності, егоїзму. Потрібно категорично відкинути це твердження. Усі ці несприятливі особистісні риси виникають саме при недоліку любові, коли створюється деякий емоційний дефіцит, коли дитина позбавлена міцного фундаменту незмінної батьківської прихильності. Вселення дитині почуття, що її люблять і про неї піклуються, не залежить ні від часу, що приділяють дітям батьки, ні від того, виховується дитина вдома чи з раннього віку знаходиться в яслах і дитячому саду. Не пов’язано це і з забезпеченням матеріальних умов, з кількістю вкладених у виховання матеріальних витрат. Більш того, не завжди видима дбайливість інших батьків, численні заняття, у які включається з їх ініціативи дитина, сприяють досягненню цієї самої головної виховної мети [18, с.138].
Глибокий постійний психологічний контакт із дитиною - це універсальна вимога до виховання, яка в однаковому ступені може бути рекомендована всім батькам, контакт необхідний у вихованні кожної дитини в будь-якому віці. Саме відчуття і переживання контакту з батьками дають дітям можливість відчути й усвідомити батьківську любов, прихильність і турботу [18, с.140].
Основа для збереження контакту - щира зацікавленість в усьому, що відбувається в житті дитини, зацікавленість до її дитячих, нехай самим дріб’язковим і наївним, проблемам, бажання зрозуміти, бажання спостерігати за всіма змінами, що відбуваються в душі та свідомості зростаючої людини. Цілком природно, що конкретні форми і прояви цього контакту широко варіюють, у залежності від віку й індивідуальності дитини. Але корисно замислитись і над загальними закономірностями психологічного контакту між дітьми і батьками в родині[18, с.156].
Контакт ніколи не може виникнути сам собою, його потрібно будувати з дитиною. Коли говоритися про взаєморозуміння, емоційний контакт між дітьми і батьками, мається на увазі деякий діалог, взаємодія дитини і дорослого.
Діалог.Головне у встановленні діалогу - це спільний потяг до загальної мети, спільне бачення ситуацій, спільність у напрямку дій. Мова йде не про обов’язковий збіг поглядів і оцінок. Найчастіше точка зору дорослих і дітей різна, що цілком природно при розходженнях досвіду. Однак першорядне значення має сам факт спільної спрямованості до вирішення проблем. Дитина завжди повинна розуміти, якими цілями керуються батьки в спілкуванні з нею. Дитина, навіть у найменшому віці, повинна ставати не об’єктом виховних впливів, а союзником у загальному сімейному житті, навіть її творцем. Саме тоді, коли дитина бере участь у загальному житті родини, розділяючи всі її цілі та плани, зникає звичне виховання, поступаючись місцем справжньому діалогу.
Найбільш істотна характеристика діалогічного спілкування, що виховує, полягає у встановленні рівності позицій дитини і дорослого [17, с.139].
Досягти цього в повсякденному сімейному спілкуванні з дитиною дуже важко. Звичайно стихійно виникаюча позиція дорослого - це позиція "над" дитиною. Дорослий має силу, досвід, незалежність - дитина фізично слабша, недосвідчена, цілком залежна. Всупереч цього батькам необхідно постійно прагнути до встановлення рівності[18, с.5].
Людина не повинна бути об’єктом виховання, вона завжди активний суб’єкт самовиховання. Батьки можуть стати володарями душі своєї дитини лише в тій мері, у якій їм удається розбудити в дитині потребу у власних досягненнях, власному вдосконаленні.
Вимога рівності позицій у діалозі спирається на той незаперечний факт, що діти роблять безсумнівний вплив, який виховує, і самих батьків. Під впливом спілкування з власними дітьми, включаючи в різноманітні форми спілкування з ними, виконуючи спеціальні дії у піклуванні за дитиною, батьки в значній мірі змінюються у своїх психічних якостях, їх внутрішній світ помітно трансформується [20, с.18].
З цього приводу звертаючись до батьків, Я. Корчак писав: "Наївна думка, що, наглядаючи, контролюючи, повчаючи, прищеплюючи, викорінюючи, формуючи дітей, батько, зрілий, сформований, незмінний, не піддається впливу середовища, у якому виховує і дітей"[18, с.156].