Смекни!
smekni.com

Концепції особистості у вітчизняній психології (стр. 3 из 3)

Суспільство постає, на його думку, як зібрання більш або менш діяльних особистостей, що взаємопов'язані між собою, в ім'я спільних інтересів і праг­нень, родинною спорідненістю та схожістю основних психічних рис. Це зібрання він характери­зує як збірну соборну осо­бистість, що об'єднана політич­ними, правовими тощо спільни­ми інтересами. Прогрес народів, їх цивілізованість і культура за­лежать від ступеня розвитку осо­бистостей, що входять у це зібрання, від діяльної участі кожної особистості у досягненні загальної мети, у створенні спільних благ. Активна само­діяльна особистість висуває у вільному суспільстві нові плани і нові горизонти, тоді як пасивні особи, що розвиваються в умо­вах рабства, здатні тільки до по­вторення й наслідування. В.Бех­терев надає великого значення для самого існування сучасних країн не зовнішнім силам, зок­рема і владі, а моральним заса­дам згуртованості особистостей.

Роль особистості в історично­му житті народів зростає в пері­оди підвищення темпу соціаль­ного життя, мирного суперницт­ва народів на терені праці й куль­тури, але особливо — у періоди боротьби зі стихійним лихом або зовнішніми ворогами. В.Бехтерев підкреслює, що «ті суспільства і народи, що мають у своєму се­редовищі більш розвинутих і більш діяльнісних особистостей, за інших рівних умов збагачува­тимуть людську культуру більшою кількістю предметів своєї праці та кращою їх якістю. І навпаки — народ, слабкий за рівнем розвитку окремих особи­стостей, що складають його як суспільні одиниці, не може за­хистити себе від експлуатації народів з вище розвинутими особистостями, що утворюють його» [22, с. 310].

Дуже цікавим є погляд В. Бех­терева на мирну боротьбу на­родів, яку він розглядав як пе­ревірку, іспит суспільної само­діяльності особистостей, з яких складається народ. У цьому мир­ному змаганні теж перемагає той народ, який сильніший розвит­ком своїх особистостей. Народ же з нерозвинутим суспільним життям, з придушеними осо­бистостями приречений на роз­пад та втрату своєї самостійності [22, с. 311].

Отже, у період соціальної кри­зи, зіткнення народів або воєн роль особистості стає найвагомішою. В.Бехтерев наводить такий істо­ричний приклад, пов'язаний із ро­сійсько-японською війною 1904— 1905 pp., яка закінчилася нищів­ною поразкою Росії. Причину цьо­го вчений вбачає саме в «особистісному чинникові».

Він підкреслює той факт, що в цей час у російському суспільстві панував принцип боротьби під гас­лом пасивних особистостей — «Терпіння!», — тоді як у японсь­кому суспільстві була проголоше­на активна боротьба всього наро­ду за життя, за право, за свободу [22, с. 311-312].

Учений відмічає, що в Японії були створені значно сприят­ливіші умови для діяльності осо­бистості, організоване суспільне життя «більш світлого характе­ру», особистість не була приду­шена формалізмом, там «буква закону не торжествувала над смислом», «наука не слугувала предметом дивної іронії, її не женуть звідси бюрократичні відомства». Навпаки — «знання і досвід цінуються там дуже ви­соко й усяке наукове відкриття залучається відразу до справи» [22, с. 312]. Зроблені ним оці­нювання й узагальнення зберег­ли свою соціально-психологічну цінність на все XX століття.

Великий лікар, фізіолог, пси­холог і соціолог усвідомлює над­звичайну складність взаємовідно­шень між особистістю і суспіль­ством, у якому вона виявляється. Але він підкреслює, що заперечен­ня особистості у суспільствах, по­будованих на засадах рабства, дес­потизму влади, релігійного догма­тизму, придушення і консерватиз­му науки, де панують розпуста ба­гатством, аморальність звичаїв у всіх її формах, несе в собі зародок розпаду суспільства.

На відміну од цього, широ­ка, правильно організована на засадах самоврядування і вільно обраного представництва сус­пільна діяльність, за умов вільного змагання, вільного об­міну думок, гласної критики, суспільного контролю, є найк­ращою школою виховання, роз­витку, розквіту особистості, роз­гортання її моці, творення на­родного характеру. Але це може бути результатом тривалої і на­полегливої праці всього суспіль­ства та його членів.

В.Бехтерєв робить висновок: «Вільний розвиток суспільної діяльності є найкращою гарантією правильного і здорового розвитку особистості» [22, с. 315].

Концептуальні погляди В.Бех­терева на особистість справили ве­личезний вплив на розгортання подальших психологічних дослі­джень особистості, що були про­ведені його учнями, послідовни­ками та прихильниками, такими як ОЛазурський, В.Мясищев, БАна-ньєв, С.Рубінштейн, ОЛеонтьєв, К. Платонов та ін.