Взаємозв'язок прогнозів і планів в часі забезпечується реалізацією принципу безперервності планування. Коректування планів і прогнозів повинне носити дискретний характер з наперед встановленими термінами (режим функціонування). Відносна часта зміна планів, що обумовлює зміну виробничих програм, може привести до дезорганізації роботи галузей і підприємств через складність структури виробничих зв'язків в народному господарстві, великій трудомісткості і матеріаломісткості процесів підготовки промислового виробництва.
Чутливість прогнозу і планів до змін залежить від рівня ієрархії, термінів попередження і періодичності коректувань. Чим нижче рівень, тим чутливість вище, тим винні бути коротшим періоди коректування.
Найважливішим моментом упровадження і використовування безперервних систем планування є визначення якості роботи таких систем і на основі цього знаходження оптимального режиму функціонування.
Безперервність планування забезпечується шляхом реалізації принципу зворотного зв'язку. Коректування планів і прогнозів проводиться на підставі інформації зворотного зв'язку, що містить дані про результати реалізації планів, і прогнозів, уточнення потреб, про зміну тенденції розвитку об'єкту і зовнішнього середовища (соціально-політичного, науково-технічного і економічного фону).
Різний ступінь невизначеності інформації, що виробляється, про майбутнє впливає на характер вживаних методів, способів і прийомів прогнозування і планування. Якщо при розробці планів перевага віддається детермінованим методам, то при прогнозуванні - стохастичним. При складанні планів переважне вживання мають регулярні методи, при прогнозуванні - евристичні.
Специфіка стадій і етапів планування впливає також на кількість і рівень агрегації планових і прогнозних показників, ступінь їх детермінованої, співвідношення директивних і розрахункових показників.
Перш за все приведемо визначення методу прогнозування як способу теоретичної і практичної дії, направленої на розробку прогнозів. Це визначення є достатньо загальним і дозволяє розуміти термін "метод прогнозування" вельми широко: від найпростіших екстраполяційних розрахунків до складних процедур багатокрокових експертних опитів.
Для вивчення методичного апарату прогностики доцільно із самого початку деталізувати це широке поняття. Далі розрізнятимемо прості методи прогнозування і комплексні методи прогнозування. При цьому під простим методом прогнозування розумітимемо метод, нерозкладний на ще більш прості методи прогнозування, і відповідно під комплексним - метод, що складається з взаємозв'язаної сукупності декількох простих.
В даний час разом із значним числом опублікованих методів прогнозування відомі численні способи їх класифікації. Проте вважати це питання задовільно вирішеним не можна, оскільки єдину, корисну і повну класифікацію зараз ще не створено. Ймовірно, прогностика, як молода наука, ще не досягла такого рівня розвитку, коли можливе створення класифікації, що задовольняє всім цим вимогам. Отже, які ж цілі класифікації методів прогностики? Можна вказати дві такі основні цілі. Це, по-перше, забезпечення процесу вивчення і аналізу методів і, по-друге, обслуговування процесу вибору методу при розробці прогнозів об'єкту. На сучасному етапі важко запропонувати єдину класифікацію, в рівному ступені задовольняючу обом з вказаних цілей.
Існують два основні типи класифікації: послідовна і паралельна. Послідовна класифікація припускає той, що виключає приватних об'ємів з більш загальних. Це процес, тотожний розподілу родового поняття на видові. При цьому повинні дотримуватися наступні основні правила:
1) підстава розподілу (ознака) повинна залишатися однією і тією ж при утворенні будь-якого видового поняття;
2) об'єми видових понять повинні виключати один одного (вимога відсутності перетину класів);
3) об'єми видових понять повинні вичерпувати об'єм родового поняття (вимога повного обхвату всіх об'єктів класифікації).
Паралельна класифікація припускає складну інформаційну підставу, що складається не з одного, а з цілого ряду ознак. Основний принцип такої класифікації - незалежність вибраних ознак, кожний з яких вагомий, всі разом одночасно властиві предмету і лише їх сукупність дає вичерпне уявлення про кожний клас.
Послідовна класифікація має наочну інтерпретацію у вигляді деякого генеалогічного дерева, охоплює всю дану область в цілому і визначає місце і взаємозв'язки кожного класу в загальній системі. Тому вона є більш прийнятною для цілей вивчення, дозволяє методично більш струнко представляти область знань, що класифікується.
Кожний рівень класифікації характеризується своєю класифікаційною ознакою. Елементи кожного рівня є найменуваннями підмножин елементів найближчого нижнього рівня, що належать їм, причому підмножин непересічних.
Елементи нижнього рівня є найменуванням вузьких груп конкретних методів прогнозування (іноді з одного елемента), які є модифікаціями або різновидами якого-небудь одного, самого загального з них.
В цілому класифікація є відкритою, оскільки представляє можливість збільшувати число елементів на рівнях і нарощувати число рівнів за рахунок подальшого дроблення і уточнення елементів останнього рівня.
На першому рівні всі методи діляться на три класи по ознаці "інформаційна підстава методу". Фактографічні методи базуються на фактично наявному інформаційному матеріалі про об'єкт прогнозування і його минулий розвиток. Експертні методи базуються на інформації, яку поставляють фахівці-експерти в процесі систематизованих процедур виявлення і узагальнення цієї думки. Комбіновані методи виділені в окремий клас, щоб можна було відносити до нього методи із змішаною інформаційною основою, в яких як первинна інформація використовуються фактографічна і експертна. Наприклад, при проведенні експертного опиту учасникам представляють цифрову інформацію про об'єкт або фактографічні прогнози, або, навпаки, при екстраполяції тенденції разом з фактичними даними використовують експертні оцінки.
Не слід відносити до комбінованих методів ті методи прогнозування, які до експертної початкової інформації застосовують математичні методи обробки або початкову фактографічну інформацію оцінюють експертним шляхом. В більшості випадків вони достатньо добре укладаються в перший або другий з перерахованих вище класів. [2]
Ці класи розділяються далі на підкласи за принципами обробки інформації. Статистичні методи об'єднують сукупність методів обробки кількісної інформації про об'єкт прогнозування за принципом виявлення математичних закономірностей розвитку і математичних взаємозв'язків характеристик, що містяться в ній, з метою отримання прогнозних моделей. Методи аналогій направлені на те, щоб виявляти схожість в закономірностях розвитку різних процесів і на цій підставі проводити прогнози. Випереджаючі методи прогнозування будуються на певних принципах спеціальної обробки науково-технічної інформації, що реалізовують в прогнозі її властивість випереджати розвиток науково-технічного прогресу.
Експертні методи розділяються на два підкласи. Прямі експертні оцінки будуються за принципом отримання і обробки незалежної узагальненої думки колективу експертів (або одного з них) за відсутності дій на думку кожного експерта думки іншого експерта і думки колективу. Експертні оцінки із зворотним зв'язком в тому або іншому вигляді утілюють принцип зворотного зв'язку шляхом дії на оцінку експертної групи (одного експерта) думкою, одержаною раніше від цієї групи або від одного з її експертів.
Третій рівень класифікації розділяє методи прогнозування на види по класифікаційній ознаці "апарат методів". Кожний вигляд об'єднує в своєму складі методи, що мають як основа однаковий апарат їх реалізації. Так, статистичні методи по видах діляться на методи екстраполяції і інтерполяції; методи, що використовують апарат регресійного і кореляційного аналізу; методи, що використовують аналіз чинника.
Клас методів аналогій підрозділяється на методи математичних і історичних аналогій. Перші як аналог для об'єкту прогнозування використовують об'єкти іншої фізичної природи, іншої області науки, галузі техніки, проте мають математичний опис процесу розвитку, співпадаючий з об'єктом прогнозування. Другі як аналог використовують процеси однакової фізичної природи, що випереджають в часі розвиток об'єкту прогнозування.
Випереджаючі методи прогнозування можна розділити на методи дослідження динаміки науково-технічної інформації; методи дослідження і оцінки рівня техніки. В першому випадку в основному використовується побудова кількісно-якісних динамічних рядів на базі різних видів НТІ і аналізу і прогнозування на їх основі відповідного об'єкту. Другий вид методів використовує спеціальний апарат аналізу кількісної і якісної інформації, що міститься в НТІ, для визначення характеристик рівня, якості існуючої і проектованої техніки.
Прямі експертні оцінки по ознаці апарату реалізації діляться на види експертного опиту і експертного аналізу. В першому випадку використовуються спеціальні процедури формування питань, організації отримання на них відповідей, обробки одержаних відповідей і формування остаточного результату. В другому - основним апаратом дослідження є цілеспрямований аналіз об'єкту прогнозування з боку експерта або колективу експертів, які самі ставлять і вирішують питання, що ведуть до поставленої мети.
Експертні оцінки із зворотним зв'язком в своєму апараті мають три види методів: експертний опит; генерацію ідей; ігрове моделювання. Перший вигляд характеризується процедурами регламентованого неконтактного опиту експертів переміжними зворотними зв'язками в розглянутому вище значенні. Другий - побудований на процедурах безпосереднього спілкування експертів в процесі обміну думками по поставленій проблемі. Він характеризується відсутністю питань і відповідей і направлений на взаємне стимулювання творчої діяльності експертів. Третій вигляд використовує апарат теорії ігор і її прикладних розділів. Як правило, реалізується на поєднанні динамічної взаємодії колективів експертів і обчислювальної машини, що імітує об'єкт прогнозування в можливих майбутніх ситуаціях.