Аналогічна ситуація виникає і при оцінці наслідків передбачуваного способу досягнення поставленої мети. Вкажемо для прикладу, що ці наслідки можуть одночасно носити економічний, політичний, соціальний або який-небудь інший характер.
В цих умовах рішення системної задачі знаходиться за допомогою евристичних прийомів, що використовують вельми складний математичний апарат, і полягає у видачі обґрунтованих рекомендацій, достатніх для вироблення рішення.
Методом евристичного прогнозування називається метод отримання і спеціалізованої обробки прогнозних оцінок об'єкту шляхом систематизованого опиту висококваліфікованих фахівців (експертів) у вузькій області науки, техніки або виробництва. Прогнозні експертні оцінки відображають індивідуальну думку фахівця щодо перспектив розвитку його області і засновані на мобілізації професійного досвіду і інтуїції.
Метод евристичного прогнозування схожий з дельфійською технікою, колективною генерацією ідей і методом колективної експертної оцінки в тому значенні, що одним з елементів його є збір і обробка думок експертів, виказаних на основі професійного досвіду і інтуїції. Проте він відрізняється від вказаних методів більшою чіткістю теоретичних основ, способами формування анкет і таблиць, порядком роботи з експертами і алгоритмом обробки одержаної інформації. Евристичним даний метод названий у зв'язку з однорідністю форм розумової діяльності експерта при рішенні наукової проблеми і при оцінці перспектив розвитку об'єкту прогнозування, а також у зв'язку з використовуванням експертами специфічних прийомів, що приводять до правдоподібних висновків. [6]
Призначення методу евристичного прогнозування - виявлення об’ективізованого уявлення про перспективи розвитку вузької області науки і техніки на основі систематизованої обробки прогнозних оцінок репрезентативної групи експертів.
Область вживання МЕП - науково-технічні об'єкти і проблеми, розвиток яких або повністю, або частково не піддається формалізації, тобто для яких важко розробляти адекватну модель. Наприклад, елементно-технологічна база ЕЦВМ.
В основі методу лежать три теоретичні допущення:
1) існування у експерта психологічної установки на майбутнє, сформульованої на основі професійного досвіду і інтуїції, і можливості її екстеріоризації;
2) тотожності процесу евристичного прогнозування і процесу рішення наукової проблеми з однотипністю одержуваного знання у формі евристичних правдоподібних висновків, що вимагають верифікації;
3) можливості адекватного відображення тенденції розвитку об'єкту прогнозування у вигляді системи прогнозних моделей, що синтезуються з прогнозних експертних оцінок.
Ці допущення реалізуються в методі евристичного прогнозування шляхом системи прийомів роботи з експертами, способами оцінок і синтезу прогнозних моделей.
Як початкові документи при роботі по методу евристичного прогнозування виступають: опис методу; інструкції по формулюванню питань; інструкції по складанню анкет і таблиць експертних оцінок; порядок роботи з експертами; набір евристичних прийомів для експертів; інструкція для експертів по заповненню анкет і таблиць; інструкція по обробці на ЕОМ експертних анкет і таблиць; алгоритми і програми для обробки даних на ЕОМ; заповнені експертами анкети і таблиці; інструкція за оцінкою компетентності експертів; інструкція по синтезу прогнозних моделей; набір способів верифікації прогнозів.
Наявність повністю сформульованого інформаційного масиву дає повну підставу для якісної роботи з МЕП.
Формування анкет і таблиць експертних оцінок. Інформаційним масивом для розробки прогнозів методом евристичного прогнозування є набір заповнених експертами таблиць і анкет. Таблиці містять перелік строго сформульованих питань. До питань в анкетах пред'являються наступні вимоги:
1) вони повинні бути сформульовані в загальноприйнятих термінах;
2) формулювання їх повинне виключати всяку смислову неоднозначність;
3) всі питання повинні логічно відповідати структурі об'єкту прогнозу;
4) вони повинні бути віднесені до одного з трьох перерахованих нижче видів. Залежно від виду питання застосовується певна процедура його формулювання і складання анкет.
До першого вигляду відносяться питання, відповіді на які містять кількісну оцінку: питання щодо часу звершення подій; опити щодо кількісного значення прогнозованого параметра; питання щодо вірогідності здійснення події; питання за оцінкою відносного впливу чинників один на одного в деякій шкалі. Для даного типу питання застосовується найпростіша процедура складання анкет. В цьому випадку сам прогнозист, що знає об'єкт прогнозу, формулює перелік значень оцінюваних параметрів, вірогідності і тимчасових відрізків. При визначенні шкали значень кількісних параметрів (час, характеристика і ін.) доцільно користуватися нерівномірною шкалою. Конкретне значення нерівномірності визначається характером залежності помилки прогнозу від часу попередження.
До другого вигляду відносяться змістовні питання, що вимагають згорнутої відповіді не в кількісній формі. Питання, що вимагають відповіді в згорнутій формі, можуть бути трьох типів: диз'юнктивні; конъюнктивні; імплікативні.
Питання, що вимагають змістовної відповіді в згорнутій формі, характеризуються найскладнішою процедурою їх формування в анкету. Анкета в остаточному вигляді виходить в результаті трьох етапної ітерації. На першому етапі прогнозист ретельно вивчає результат роботи (доклад) групи експертів (метод комісій) над певною системою. Підсумком вивчення є формулювання першого варіанту запитальника, який на другому етапі розсилається головам відповідних комісій для коректування і уточнення. В результаті виходить другий варіант запитальника. На третьому етапі питання групуються по темах і в певному порядку всередині тим. Остаточний варіант запитальника набуває форму таблиць експертних оцінок.
До третього вигляду відносяться питання, що вимагають відповіді в розгорненій формі, які, у свою чергу, діляться на два типи:
1) питання з формою відповіді у вигляді переліку відомостей про предмет;
2) питання з формою відповіді у вигляді переліку аргументів, підтверджуючих або відкидаючих тезу, що міститься в питанні.
Питання, що вимагають змістовної відповіді в розгорненій формі, визначаються шляхом двохетапної ітерації. Перший етап - прогнозист звертається до експертів з проханням сформулювати найперспективніші і якнайменше розроблені проблеми. На другому етапі зі всіх названих проблем вибираються лише мають безпосереднє відношення до об'єкту прогнозу і принципово вирішувані.
Після того, як всі питання уточнені і зведені по тематичних ознаках у відповідні розділи анкет або таблиць, переходять до роботи з експертами, аналізу і обробки експертних оцінок.
Економічні прогнози розробляються з різною метою і для різних рівнів народного господарства. Кожний вид прогнозів має свої особливості.
Прогноз основних напрямків науково-технічного прогресу містить наступні напрями науково-технічного прогресу:
В області знарядь праці: створення комплексів механізмів для завершення механізації праці в основних виробничих процесах у ряді галузей промисловості, будівництві, сільському господарстві; підвищення рівня автоматизації виробництва з переривчастими процесами і немасовим випуском продукції шляхом упровадження устаткування з програмним управлінням і інших електронних засобів; оновлення і модернізація устаткування, скорочення термінів його заміни і т.д.
В області предметів праці: зміна структури конструкційних матеріалів за рахунок підвищення частки алюмінію і пластмас; створення нових видів сировини і матеріалів на базі традиційних їх видів (металеві сплави, матеріали на основі хімічної переробки деревини і т.п.).
В області електроенергетики: нарощування потужностей атомних електростанцій; початок будівництва електростанцій промислового призначення з магнітно-гідродинамічними (МГД) установками і т.д.
В області техніки управління: збільшення кількості автоматизованих систем управління підприємствами і галузями; початок формування загальнодержавної автоматизованої системи збору і обробки інформації. [7]
Об'єктом економічного прогнозування науково-технічного прогресу є як натурально-речовинні, так і вартісні показники. При цьому початковою стадією є науково-технічний прогноз. На його основі прогнозуються суспільно необхідні витрати праці на досягнення певних результатів і очікувані індивідуальні витрати цієї праці. Зіставляючи суспільно необхідні витрати з індивідуальними, можна виключати як явно неприйнятні ті варіанти розвитку, в яких індивідуальні витрати перевершують суспільно необхідні. Серед тих, що залишилися визначаються ефективні варіанти, які за інших рівних умов дають найбільшу економію.
Як відомо, на рівні підприємств, об'єднанні, міністерств економічні результати виражаються в різних госпрозрахункових показниках, а також в показнику народногосподарського економічного ефекту від створення і використовування певних споживних вартостей. Вдосконалення споживних вартостей може стати самостійним об'єктом економічного прогнозування.
Розвиток економіки породжує нові потреби, які виражаються як в натурально-речовинних, так і у вартісних показниках і можуть виступати у формі платоспроможного, незадоволеного, відкладеного попиту на сировину, матеріали, робочу силу, капітальні вкладення і т.д. Ці потреби також є об'єктом економічного прогнозування науково-технічного прогресу.