Закон України «Про національні меншини в Україні» гарантує представникам угорського населення свободу у виборі обсягу і форм здійснення своїх прав і їх реалізації як особисто, так через відповідні державні органи, органи місцевого самоврядування та громадські організації.
Представники угорської нацменшини репрезентовані у різноманітних рівнях органів самоврядування. Так, за підсумками виборів 2002 року до Закарпатської обласної ради обрано дев'ять депутатів угорської національності. Народним депутатом України від Берегівського виборчого округу, в якому компактно проживає угорське населення, на виборах до Верховної Ради України у 2002 р. народним депутатом було обрано голову демократичної спілки угорців України І.Ф. Гайдоша. Серед депутатів обласної, районних, міських рад області 134 (12,1 % від загальної кількості) угорці. У Берегівському районі угорське населення становить 66,9 %, серед 600 депутатів рад всіх рівнів 450 (75 %) обрано угорців.
Відповідно до чинного законодавства угорській національній меншині в Україні гарантується право вивчати рідну мову та право на навчання рідною мовою, можливість створювати свої власні приватні освітні та навчальні заклади, здійснювати підготовку вчителів. У 2003-2004 навчальному році в Закарпатській області функціонувало 108 загальноосвітніх навчальних закладів з угорською мовою навчання, в тому числі 69 шкіл з угорською, ЗО - з українсько-угорською, дві - з українсько-угорсько-російською, одна гімназія та шість ліцеїв з угорською мовою навчання. Крім того, 2,6 тисячі учнів вивчають угорську мову факультативно. У 68 дошкільних закладах рідною мовою виховуються майже 4 тис. дітей угорців.
Навчання угорською мовою здійснюється в професійно-технічному училищі № 11 м. Берегово, Берегівському медичному, Ужгородському училищах культури.
Підготовка спеціалістів для шкіл з угорською мовою навчання здійснюється в Ужгородському держуніверситеті, Закарпатському приватному угорськомовному педагогічному інституті (м. Берегово), і Мукачівському педагогічному коледжі. Слід зазначити, що випускники шкіл з угорською мовою навчання мають право складати вступні іспити в ці навчальні заклади рідною мовою.
Стажування вчителів забезпечує Берегівська філія Закарпатського обласного інституту підвищення кваліфікації педагогічних кадрів. Практикується також стажування вчителів угорськомовних шкіл в Угорщині.
Центр гунгарології при Ужгородському держуніверситеті (відкритий 1988 pоці), який працює у тісному контакті з Національною академією наук України та Академією наук Угорщини, досліджує проблематику, пов'язану з проживанням угорської національної меншини на Закарпатті. За останні п'ять років центром проведено п'ять міжнародних наукових конференцій, видано сім монографій, виходить щорічний журнал «Акта гунгаріка». 27 листопада 2000 року в місті Ужгороді проведено міжнародну наукову конференцію з теми «Угорська держава та Київська Русь: історія, політика, культура».
Підготовлено і затверджено на вченій раді УДУ шкільний угорсько-український словник для учнів відповідних загальноосвітніх шкіл, на видання якого держава виділила 35 тис. грн. (тираж - 10 тис. прим.), видано також шкільний українсько-угорський та угорсько-український фразеологічний словник.[17, с. 23].
Згідно з рекомендаціями Протоколу VIII спільного засідання Змішаної міжурядової українсько-угорської комісії з питань національних меншин при управлінні освіти Закарпатської облдержадміністрації створено відділ навчальних закладів національних меншин, який опікується задоволенням освітніх потреб, зокрема й угорської національної меншини. При цьому управлінні створено також Центр координації діяльності навчальних закладів національних меншин у Закарпатській області. При Центрі працюють секції для шкіл з національними мовами навчання, проводяться засідання угорськомовної секції, «круглі столи» за участю представників шкіл з національними мовами навчання.
Отже, розглянувши матеріал представлений у даному розділі ми можемо зробити висновки, що своєрідність Закарпаття полягає в тому, що саме тут збіглися і переплелися кордони чотирьох держав, і тому багатонаціональність нашого крає завжди в центрі уваги етнополітичних питань. Угорська меншина на Закарпаття є одної із найбільших національних спільнот краю. Закон України «Про національні меншини в Україні» гарантує представникам угорського населення свободу у виборі обсягу і форм здійснення своїх прав і їх реалізації як особисто, так через відповідні державні органи, органи місцевого самоврядування та громадські організації. Як вже зазначалося раніше задоволенню потреб угорської національної меншини сприяє робота Змішаної міжурядової українсько-угорської комісії з питань забезпечення прав національних меншин. Вже відбулося дванадцять спільних засідань Комісії, на яких обговорювалися найактуальніші питання щодо забезпечення прав української меншини в Угорщині та угорської – в Україні.
Товариство угорської культури Закарпаття організувало свою діяльність на початку 1989 року, в той час проводилась значна суспільно-значима робота. Ініціативна група (Ю.Дупка, Л.Балла, Ш.Фодо) організувала установчі збори по створенню угорського культурного товариства, які було проведено 26 лютого 1989 року в м. Ужгороді у приміщенні лекторію товариства «Знання». На зборах було присутні 300-400 угорців і було прийнято рішення про створення «Підкарпатського товариства угорської культури», статут товариства, головою було обрано Ш.Фодо, обрана Рада (47 чол.) і Президія (7 чол.).
15 березня 1989 року в м. Ужгороді було проведено святкування 140-ї роковини угорської буржуазно-демократичної революції 1848-1849 рр.. Цього дня відбулось покладання вінка до пам'ятної дошки, що встановлена у зв'язку з перебуванням у м. Ужгороді Ш. Петефі на пл.. Возз’єднання. На цій акції було присутні більше 1 тисячі чоловік. У залі музичної школи №2 відбувся літературно-музичний вечір. У виступах звучали ідеї перейменування пл. Возз'єднання на пл. Петефі та присвоєння школі №2 імені Ш.Петефі, організація повноцінної угорськомовної освіти в області. На завершення обласних зборів та на вечорі 15 березня присутні співали гімн УНР, а при покладанні вінка до пам'ятної дошки Ш.Петефі виконувався вірш «Національна пісня» Ш.Петефі. На зібраннях мовилось про «необхідність боротись», «відстоювати інтереси», «не допускати порушень конституційних прав». Ш. Фодо висловив невдоволення партійним керівництвом Берегівського району, говорив про «непотрібність обирати багато партійних до складу ради». Як показав час, усі ці питання було приведено до дії [6, с. 225].
З ініціативи ТУКЗ та «при підтримці службових осіб Угорської народної республіки (УНР) розгортається робота по відновленню на території області пам'ятних знаків, пов'язаних з іменами національних героїв та видатних історичних діячів Угорщини. З боку активістів товариства пропонувались побажання включати в списки (при відновленні окремих меморіальних дошок і обелісків) тих, хто загинув в роки Другої світової війни, «без врахування, на чиєму боці вони воювали». Проводився збір коштів на встановлення пам’ятника Ш.Петефі в м. Берегові.
Підтримка з боку Угорщини була істотною. Так, лише протягом першого півріччя 1989 року область відвідали більше 70-ти представників УНР, що висвітлювали діяльність ТУКЗ.
Підтримка угорців краю з боку Угорщини досить чітко вкладена у слова з виступу генерального секретаря УСРП К. Гроса: «Для нас важлива доля ста семи десяти тисяч угорців, що проживають тут... ми маємо сприяти відтворенню національних рис угорців, що проживають за межами Угорської народної республіки, реалізації їхніх інтересів». Голова делегації УНР (3 квітня 1989 р.) К.Грос також висловив задоволення, що «в результаті зусиль довгих десятиліть був створений Культурний союз угорців, що проживають в СРСР [6, с. 227].
Кінець 1989 р. ознаменувався тим, що Президія Берегівської районної організації ТУКЗ звернулась до республіканських органів влади щодо створення угорської автономії в межах району. Це викликало негативну реакцію серед угорців інших районів. Так, Е. Ковач на сторінках «Закарпатської правди» виступив із заявою проти такої автономії, що не враховує інтереси угорського населення інших районів [8, с. 2].
Таким чином, діяльність ТУКЗ вже на кінець 1989 року вийшла за межі декларованих статутом повноважень. Власне, Статут товариства був прийнятий установчими зборами 26 лютого 1989 року і зареєстрований виконкомом обласної Ради народних депутатів 20 червня 1989 року. У цьому документі чітко вказано, що метою товариства є «...збереження та плекання національної культури, національних традицій, рідної мови угорського населення Закарпатської області УРСР, сприяння рідномовній освіті, захист інтересів, пов'язаних з цими цілями». У Статуті також зафіксовано положення про те, що організація «...відмежовується від всякого прояву націоналізму та шовінізму» [6, с. 229].
Однак, вже наступного року було зареєстровано Статут ТУКЗ в новій редакції. В цьому документі зазначено наступне: товариство – «...громадська культурно-політична організація, яка проводить активну діяльність по захисту інтересів угорців Закарпаття в усіх сферах суспільного життя і на всій території Закарпаття, де проживають угорці». Згідно державного законодавства політичні інтереси може представляти політична партія, а не громадська організація. «Сфери впливу» громадських об'єднань – захист соціальних, економічних та культурних інтересів своїх членів. По-друге, незрозумілим є узгодження наступних пунктів: «...сприяння формуванню національної свідомості» і «відмежування від проявів націоналізму...» [6, с. 28] [Додаток].
Крім традиційних культурних запитів угорців – пріоритетність угорськомовних надписів, самостійність шкіл з угорською мовою навчання, увіковічення пам'яті видатних діячів угорського народу – в цьому Статуті вказується на адміністративні проблеми представлення угорської меншини. Зокрема, вказується, що товариство буде домагатись, щоб у місцях компактного проживання угорців при висуненні на керівні посади враховувалось володіння угорською мовою. ТУКЗ виступає проти адміністративних, економічних та інших заходів, спрямованих на асиміляцію чи «умисну зміну пропозицій населення територій, де проживають угорці».