Наша публіцистика зв'язує тоталітаризм лише зі страхом людей перед політичним насильством і беззастережним підпорядкуванням людей велінням влади. Мобілізуючий початок перебуває в сфері любові до ідеї (визнанні її законної), системі, вождеві, а масовий ентузіазм, віра й любов є духовною основою їхньої радикальності. Самоідентифікація особистості з тим або іншим навчанням і його уособленням - вождем - може приймати націоналістичні (Гітлер, Муссоліні), політичні (Ленін, Сталін) або релігійні (Будда, Христос, Мухаммед) форми. Ідентифікація, що супроводжується самозвеличуванням, самозамилуванням, відданістю своїм і ненавистю до інших, доктринальне протипоставленим державі, націям, класу, групі, є найсильнішим захисним механізмом (З. Фрейд) для особистості, що дозволяє їй відволіктися від тягот повсякденності, харчувати надії на краще майбутнє, що скрашує незадовільне сьогодення. Любов і ненависть, їхнє вигадливе сполучення в масовій свідомості приводять в остаточному підсумку до манії величності - продукту соціального нарциссизму у відношенні себе й заниження цінності інших - і тим самим до перекладу ворогів у розряд недолюдей, гідні винищування. У сучасних умовах ця проблема набуває актуальності у зв'язку з посиленням політичного насильства з боку людей, обтяжених свідомістю, що веде до нетерпимості й насильства. Радикалізм пов'язаний з тероризмом, а той, у свою чергу, конкретно обумовлений ідейним або релігійним фанатизмом.
Тероризм багатоликий
Політичний тероризм пов'язаний з боротьбою за владу, релігійний - із прагненням знищити іновірців, корисливий - з витягом матеріальних вигід, націоналістичний - з бажанням знищити, витиснути інші нації, захопити її майно, державний - з потребою в ляканні й придушенні частини жителів країни, що активно виступають проти деспотизму влади, військовий - з ляканням супротивника, реального або потенційного.
Існує тероризм безкорисливий - заради щастя народу. Ідейний тероризм пов'язаний з фанатизмом, механізм формування якого соціальна психологія пояснює як міцне самоототожнення особистості з якою-небудь рятівною ідеєю або з людиною, що володіє високим статусом. Ідея при цьому діє, що й приводить до психологічного відчуження особистості фанатика від людей, тверда прихильність до своїх переконань позбавляє людини волі вибору й відновлення своїх поглядів на життя. Фанатик глухий і не бажає чути раціональної аргументації, тому може стати й часто стає жертвою чужих фантазій і утопій. Високий конформізм веде до посилення сліпої віри, беззастережному прийняттю одкровень лідера, вождя й т.д. Рятівний скепсис залишає людину, його життя перетворюється в служіння. Психоаналіз указує на те, що корінь тероризму, коли люди затверджують себе винищуванням інших, часто невинних, ідуть у передісторію людства: вони пов'язані з архетипами Матері (батьківщини, землі) і Батька (мага, вождя).
Література
1.Назаретян А.П. Агрессия, мораль и кризисы в развитии мировой культуры. – М., 2004
2. Тинберген Н. Соціальне поводження тварин. - К., 1993
3. Павлов И.П. Двадцатилетний опыт изучения высшей нервной деятельности (поведения) животных. - М., 1973.
4.Берковиц Л. Агресія. - К., 2002