Смекни!
smekni.com

Простір і час у контексті глобалізації (стр. 3 из 3)

По вираженню Тімоті У. Люка, «просторовість традиційних суспільств збирається навколо самих безпосередніх можливостей тіла звичайної людини».

Ситуація змінилася до невпізнанності з появою засобів, що дозволили поширити конфлікти, солідарність, бої, дискусії або відправлення правосуддя до меж, набагато перевищуючі фізичні можливості людини. Простір був «оброблений/ сконцентрований/організований/нормований» і насамперед звільнений від фізичних обмежень тіла самої людини. А виходить, із цього моменту «організація простору» залежала від параметрів техніки, швидкості її роботи й вартості її використання: «Простір, побудований за допомогою такої техніки, носить зовсім інший характер: це сконструйоване, а не Богом даний, штучний, а не природний простір; інформація в ньому передається машинами, а не людьми, він раціоналізований, а не усуспільнений, його масштаб - національний, а не локальний».

Споруджуваний простір нового часу повинний бути твердим, міцним, вічним і незаперечним. Плоттю його повинні були стати бетон і сталь, кровоносними судинами - павутина залізниць і автострад. Автори сучасних утопій не проводили розходжень між упорядкуванням суспільства й архітектури, між соціальними й територіальними одиницями й розмежуваннями; для них - як і для їхніх сучасників, що відповідали за суспільний устрій - ключем до впорядкованого суспільства було впорядкування простору. Все суспільство повинне було перетворитися в ієрархічну піраміду.


Література

1.Бубер М. Проблеми людини. - К., 1999

2.Парсонс Т. Про структуру соціальної дії. - К., 2008

3.Фромм Е. Анатомія людської деструктивності. - К.,2004

4.Шадриков В.Д.Происхождение личности. – М., 1999

5Фролов И. О человеке и гуманизме: работы разных лет. – М., 1989