Службою у справах дітей та іншими управліннями міської ради регіону постійно проводяться заходи для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування: до Міжнародного дня захисту дітей, до Дня знань, до Дня Святого Миколая, до Новорічних та Різдвяних свят.
На виконання наказу Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту від 26.02.10 № 540 "Про впровадження рішення колегії Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту" робочою групою у складі представників Державного департаменту з усиновлення та захисту прав дитини з 23 по 25 червня 2010 року було вивчено стан роботи органів місцевої виконавчої влади та органів місцевого самоврядування Хмельницької області щодо соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, реалізації їх права на сімейне виховання (Табл. 2.1- 2.3) [26].
Таблиця 2.1Зведений аналіз показників соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування за 2007 – 2009 рр.
| Значення | 2007 | 2008 | 2009 |
| Чисельність дітей в регіоні (Тис. осіб) | 273872 | 265733 | 258919 |
| Чисельність позашлюбних народжень (Тис. осіб) | 2,0 | 2,2 | 2,4 |
| Кількість зареєстрованих розлучень (Тис. одн.) | 5,5 | 5,5 | 5,0 |
| Чисельність померлих дітей (0-17 років) від навмисних само ушкоджень (включаючи самогубства) (Осіб) | 4 | 8 | 7 |
| Загальна кількість дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування, (Осіб) | 2676 | 2108 | 2549 |
| Чисельність дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування на 100000 дітей (0-17 років), (осіб) | 977 | 793 | 984 |
| Кількість дітей які перебували під опікою чи піклуванням, (осіб) | 1709 | 1634 | 1478 |
| Чисельність дітей інвалідів, які одержують пенсію в органах пенсійного фонду, (осіб) | 4376 | 2852 | 1639 |
| Кількість дітей, що перебувають під опікою чи піклуванням, на яких призначено державну допомогу сім'ям з дітьми | 670 | 1150 | 1386 |
Таблиця 2.2Кількість усиновлених дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування у 2009 р.
| Всього усиновлено протягом року | Із загальної кількості усиновлених | ||||
| громадянами України | іноземцями | ||||
| з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування | з числа дітей, які проживають з одним із батьків і усиновлені вітчимом (мачухою) | з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування | з числа дітей, які проживають з одним із батьків і усиновлені вітчимом (мачухою) | ||
| Україна | 5229 | 1784 | 1744 | 1670 | 31 |
| Хмельницька | 118 | 35 | 44 | 39 | - |
Таблиця 2.3Окремі дитячі інтернатні заклади на кінець 2009 р.
| Школи-інтернати для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування | Дитячі будинки, що перебувають у сфері управління МОН | Будинки дитини, що перебувають у сфері управління МОЗ | Будинки-інтернати, що перебувають у сфері управління Мінпраці | |||||
| кіль-кість закладів | в них дітей* | кіль-кість закладів | в них дітей* | кіль-кість закладів | в них дітей* | кіль-кість закладів | в них вихован-ців* | |
| Україна | 53 | 9145 | 115 | 5918 | 48 | 4398 | 56 | 7158 |
| Хмельницька | 2 | 331 | 1 | 72 | 1 | 99 | 1 | 50 |
2.2 Шляхи вдосконалення системи соціального захисту дітей сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування
За останні десять років на 60 відсотків збільшилася кількість дітей, влаштованих до закладів усіх форм власності для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (далі — заклади). Тільки протягом 2004 року до будинків дитини влаштовано 500, дитячих будинків — 24 і до інтернатних закладів — 30 дітей.
На даний час державні заклади займають провідне місце в системі утримання та виховання, хоча статтею 5 Сімейного кодексу України (2947-14) визначено пріоритет сімейних форм виховання.
Перевантаженість закладів не дає можливості створити сприятливі умови для повноцінного виховання дітей.
У випускників інтернатних закладів виникають проблеми через відсутність житла, постійного місця роботи, а також труднощі із створенням власної сім'ї. Діти молодих одиноких матерів — колишніх випускниць закладів виховуються у тих самих закладах, в яких перебували їх матері.
В основу функціонування системи закладів покладено віковий принцип. Це означає, що до досягнення повноліття дитина перебуває в двох-трьох закладах — будинок дитини, дитячий будинок, інтернатний заклад, пристосовуючись кожного разу до нового середовища, педагогічного та дитячого колективу, що спричиняє їх психологічне травмування і ускладнює в подальшому соціальну адаптацію.
Державна програма реформування системи закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (далі — Програма), поширюється на заклади усіх форм власності і спрямована на створення умов для реалізації державної політики щодо забезпечення державних гарантій і конституційних прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (далі — діти), їх соціального захисту, створення закладів нового типу із сімейними формами виховання[18, с. 81].
Метою Програми є:
- створення умов для реалізації державних гарантій і конституційних прав кожної дитини;
- реалізація права на розвиток у сім'ї, в територіальній громаді, тобто виховання дітей насамперед за місцем їх походження;
- створення умов для фізичного, розумового і духовного розвитку кожної дитини;
- забезпечення соціального захисту дітей, здобуття ними належної освіти та опанування навичок до самостійного життя;
- сприяння поширенню сімейних форм виховання дітей;
- запобігання дитячій безпритульності і бездоглядності, правопорушенням, жорстокому поводженню з дітьми, насильству над ними;
- забезпечення захисту прав дітей на спілкування з батьками та іншими родичами;
- розвиток здібностей кожної дитини;
- виховання братів і сестер в одному закладі;
- забезпечення надання дітям індивідуальних психологічних, соціально-педагогічних, соціально-медичних, соціально-економічних, юридичних та інформаційних послуг;
- утворення закладів нового типу із сімейними формами виховання;
- запобігання поширенню сирітства;
- посилення відповідальності місцевих органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування за забезпечення соціального захисту дітей.
Реформування системи закладів може проводитися з урахуванням місця походження та місця проживання дітей[18, с. 76].
У процесі реформування системи закладів слід враховувати місце походження дітей, оскільки при цьому більш повно забезпечується захист їх прав на спілкування з батьками та іншими родичами.
В Хмельницькій області накопичений певний досвід з розукрупнення інтернатних та утворення малокомплектних закладів, вихованцями яких є діти, що народилися в місцевості, де розташовані такі заклади. Діти, що виховуються в малокомплектних закладах, навчаються у середніх загальноосвітніх школах, підтримують стосунки з батьками та іншими родичами.
Реформування системи закладів повинне проводитися з дотриманням вимог щодо граничної чисельності дітей, що перебувають у них, з урахуванням місця походження з метою забезпечення їх прав на розвиток, спілкування з батьками та іншими родичами, а також захисту відповідно до статті 33 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" (2342-15), житлових і майнових прав після досягнення дітьми повноліття. Право на житло зберігається за кожною дитиною, що влаштована до загальноосвітньої школи-інтернату, згідно з житловим законодавством.
Реформування системи закладів проводиться у чотири етапи:
перший — розроблення і затвердження Програми, вивчення і запровадження відповідного міжнародного досвіду, удосконалення діяльності закладів, запровадження сімейних форм виховання дітей;
другий — створення нормативної бази, регулювання діяльності закладів, пошук додаткових джерел для фінансування заходів, визначених Програмою, в тому числі за участю міжнародних організацій;
третій — утворення закладів нового типу, переведення до них дітей, перепідготовка педагогічних та соціальних працівників;
четвертий — перепрофілювання закладів та оптимальне використання їх приміщень.
Реформування системи закладів проводиться шляхом переведення дітей, що в них виховуються, до закладів нового типу, утворених місцевим органом виконавчої влади за місцем походження дітей, з урахуванням їх віку та соціального статусу[18, с. 80].
У результаті реформування передбачається утворити заклади нового типу, в яких виховуватиметься не більш як 50 дітей віком до 18 років. Навчання в середніх загальноосвітніх школах дасть їм змогу здобути належну освіту, опанувати навички до самостійного життя. До закладів нового типу в першу чергу переводяться діти віком до 7 років, а також діти, що перебували тривалий час за соціальними показаннями у закладах охорони здоров'я.
Під час переведення до закладів нового типу дітей віком від 7 до 18 років враховуються час їх перебування в закладі, готовність до зміни місця перебування та бажання продовжити навчання. При цьому діти віком до 10 років переводяться до закладів нового типу, а діти віком від 10 років, як правило, продовжують перебувати та навчатися у тих закладах, де вони виховувалися раніше, і вибувають з них за віком або у зв'язку із закінченням навчання. Усі діти, що влаштовуються до закладів уперше, направляються тільки до закладів нового типу.