Вплив на вибір дозвілля розрізнилось по віку. Більш зрілі люди покладаються на себе в виборі (39%) , тоді як для молоді (більш з них студенти) друзі є головним чинником в виборі дозвілля (58%) і лише на 3% респондентів великий вплив на вибір визначють батьки..
Серед переваг мистецтв лідируюче місце поділили музика і телебачення 34% та 35%, література – 27% і лище 4% припало театру.
Серед опитуванних знайшлись і такі, які взагалі не відвідують театр.
Із опитуваних, які всеж-таки відвідують театр лише 3% відвідують його кожного тижня, 26% раз в один-два місяці і 71% раз на рік і рідше.
На питання : З якою метою Ви відвідуєте театр 42% опитуваних визначили комунікативну функцію. Ще 39% - виховну та 19% відповідей було віддано освітній функції.
Комедія утверджується як лідер уподобань (6% респондентів) проте на друге місце глядачі ставлять драму 34% і трагедію 10%.
Сьогодні молодь у віці 21-24років становить переважну більшість зали – 65%; Середнє покоління 24%, а старше всього 11%.
Лише близько однієї третини (34%) відвідувачі театру – чоловіки. Тоді як жінки складають 66%
Основну частину аудиторії складають студенти (46%) та працівники (39%). Бізнесмени – 13% та 2% пенсіонери.
До впливу соціального середовища людина ставиться вибірково. Та зазначим, що культурне дозвілля за допомогою видів мистецтв формую людини з середини. У даній роботі був простеженний вплив та місце театру на дозвілля.
Важлива специфічна особливість театру, яка відрізняє його переважно від усіх видів мистецтва та, відповідно, культурного дозвілля, полягає у тому, що глядач має змогу стати свідком процесу художньої творчості, спостерігати створення художнього образу власними очима.
Читаючи книгу, коштуючи перед мальовничим полотном, читач, глядач не бачать письменника, живописця. І тільки в театрі людина очі в очі зустрічається з художником, що творить, зустрічається з ним у момент творчості. Він угадує виникнення й рух його серця, разом з ним живе всіма подіями, що відбувалися на сцені.
Читач на самоті, наодинці із заповітною книгою, може пережити хвилюючі, щасливі миті. А театр не залишає свого глядача на самоті. У театрі все ґрунтується на активному емоційному взаємоспілкуванні тих, хто створює в цей вечір на сцені художній твір, і тих, для кого воно створюється.
Слід зазначити, що відвідування театру, це такий же обов'язок, як і відвідування навчального закладу, з тою лише різницею, що ця форма не нав'язує суспільством, саме тому жителі Києва рідко відвідують театри.
Тому із часом функція театру як основного місця провождения в системі дозвілля втрачається з кожним днем.
Звичайно театр не можливо зрівняти з кінотеатром, це зовсім різні напрямки показу, але все-таки завдяки розвитку кінематографа й підвищенню ролі кіно, театр поступово втрачає відвідувача, а молодь активно відвідуэ кінотеатри, тому що це більш приваблива пропозиція, ніж театр.
Театр стає для глядача переважно засобом розваги, відпочинку, відходу від повсякденних турбот, підвищення тонусу емоційного життя і, значно меншою мірою, отримання естетичної насолоди, пізнання життя, самовиховання та ін. Зростає роль театру у функції задоволення потреб, престижних амбіцій і світського спілкування. Хоча виконує також виховну функцію. На сам перед на рівні підсвідомості, тому глядач не розглядає зовнішньо цей вплив. Можна відзначити, що виховна функція являється чи не найважливішою. Але за останні роки при недостатньому рівні стану драматургії, особливо вітчизняної, відбувається зниження виховної ролі театру і уваги громадськості до нього.
Театр впливає на формування світогляду. Це підтверджує і структура світогляду, що складається з елементів: світорозуміння, світовідчуття, світоставлення, світосприймання.
Таким чином, підсумувавши, можна сказати, що театр один з найважливіших видів культурного дозвілля, який виконує значний вплив на формування особистості.
Висновок
Аналізуючи соціальну природу мистецтва і театру можна сказати, що сфера театру, як частина суспільства, зумовлена суспільством не лише зовнішньо, а й внутрішньо. Театр розглядається як форма колективної поведінки, масового спілкування, «комплекс міжлюдських взаємодій» з вихідною передумовою вивчення, насамперед, включення театру в соціальний контекст. Розглядаючи атрибути театру, знаходимо їх аналоги у повсякденному житті. Театр є соціальним інститутом, який має комплекс правил поведінки, принципів, культурних норм, охоплюють певну сукупність людей (глядачів), забезпечуючи відносну стійкість соціальних відносин. Театр як інститут реалізує комплекс базових потреб щодо соціалізації особистості, трансляції соціальних норм і культурних цінностей, соціального досвіду. Театр задовольняє потреби і інтереси, вони є основою ціннісного ставлення особистості до навколишнього світу і використовуються для дослідження регуляторів соціальної поведінки.
Разом з тим театр розгдядається як механізм формування особистості, а елементами впливу є: соціальне пізнання, оволодіння певними навиками практичної діяльності, засвоєння певних норм, позицій, ролей та статусів, вироблення ціннісних орієнтацій та установок, а також включення особистості в активну творчу діяльність. Отже, за допомогою впливу театру формується духовна сфера та поведінка особистості, накопичується система знань, яка засвоюєтья нею в процесі перегляду театрального дійства. Одночасно відбувається процес формування компонентів структури особистості — пам'ять, культура і діяльність.
Функції, які здійснюється театром, створюють взаємодію з суспільством. Як засіб комунікації театр організовує і координує соціально-демографічні групи пов'язані з трансляцією художніх цінностей, які є його потенційним агентом. Інформація і комунікація є двома рівнями процесу спілкування. Отже на цих рівнях розглядували театр:
На першому рівні процесу спілкування, театр несе в собі інформацію до глядача, створює умови для пізнавальної діяльності, є пізнавальним ресурсом при формуванні уявлень, ціннісних орієнтирів, стереотипів поведінки тощо. На другому рівні процесу спілкування публіки з театром, одержана інформація поєднується з системою існуючих норм і цінностей, регулює контакти з оточуюючим середовищем, передусім соціальним.
За цих умов комунікація має безпосереднє відношення до соціальної дії. Це свідчить про те, що комунікація театру суттєво впливає на фунуціонування соціуму (в данному значенні відвідувачів театру), відповідає за підтримку цілісності суспільства, дозволяє суспільству відноситися до театру як до особливої соціальної цінності, необхідної якщо не окремій особистості, то суспільству в цілому. Аналіз наукової літератури свідчить, що дозвілля (або вільний час) є важливих засобом формування особистості, оскільки в реалізації комунікації найбільш сприятливо проходять реакційно-відтворюючі процеси, які, в свою чергу, знімають інтенсивні фізичні, інтелектуальні, психічні навантаження. Дозвілля розглядається як соціальна цінність, як важливий чинник всебічного розвитку людини, її потреб, інтересів, нахилів. Дозвілля є вагомим фактором соціалізації особистості, оскільки при проведенні вільного часу активно діють психологічні та соціально-педагогічні механізми соціалізації. Театр, як різновид культурного дозвілля, є основним фактором морального, естетичного виховання особистості. Аналіз соціологічно дослідження показує, що функція театру як основного місця провождения в системі дозвілля втрачається з кожним днем. Досить мала частина суспільства вибирає театр як улюблений вид мистецтва. Хоча глядачі розуміють, що театр, через соціальні функції, впливає на процес формування особистості. Але досить багато відвідувачів театр, визначають його комунікативну та виховну функцію. Сьогодні спілкування з театральним мистецтвом стає більш поверхневим, ніж в радянську епоху, слабшає тому, що його розвиває і посилюється розважально-релаксаційна роль. Якщо раніше театр був лідером суспільної думки, то сьогодні для публіки першорядне значення має театр як місце відпочинку.
Для того, щоб міг реалізуватися весь потенціал театру, необхідно забезпечити відповідні умови для розповсюдження і освоєння театральної продукції, яка повинна сприяти підвищенню якості дозвілля населення. Для вдосконалення діяльності інституту театру істотну роль грають соціологічні дослідження. У умовах переходу сучасного українського суспільства до ринкових відносин, зміни соціальній ролі театру в житті суспільства, зміни типів взаємодії театру з іншими соціальними інститутами – політичними, економічними, освітніми, культурними і отримання ним нових соціальних функцій в умовах становлення соціальних відносин нового типу, вивчення соціокультурного інституту театру набуває особливої важливості. Театр, що виконує ряд важливих соціальних функцій потребує суспільної і державної підтримки, в ухваленні закону про театр, у формуванні нової системи найму акторів і в розробці соціальної політики, що стосується всіх учасників взаємодії «театр-глядач».
Додаток 1
Просимо Вас приділити нам декілька хвилин і відповісти на питання нашої анкети
АНКЕТА
1. Яке ваше улюблене заняття у вільний час?
1. Спорт
2. Друзі