Смекни!
smekni.com

Театр як механізм формування особистості (стр. 11 из 12)

3. Театр

2. Що впливає на вибір Вашого дозвілля?

1. Батьки

2. Друзі

3. Я сам(а)

3. Яким видам мистецтва Ви віддаєте перевагу?

1. Театр

2. Література

3. Телебачення

4. Музика

4. Чи відвідуєте Ви театр?

1. Так

2. Ні

5. Як часто Ви відвідуєте театр?

1. Кожного тижня

2. Раз в один-два місяця

3. Раз на рік і рідше

6. З якою метою Ви відвідуєте театр?

1. Виховною

2. Освітньою

3. Комунікативною

7. Який Ваш улюблений театральний жанр?

1. Драма

2. Комедія

3. Трагедія

8. Яка сфера Вашої діяльності?

1. Бізнес, підприємництво

2. Робочий/інженер

3. Студент

4. Безробітний

5. Пенсіонер

9. Ваш вік

1. 15-20

2. 21-24

3. 25-30

4. 31-40

10. Ваша стать

1. Жіноча

2. Чоловіча


Додаток 2

Глосарій

Мистецтво — одна з форм суспільної свідомості; вид людської діяльності, що відображає дійсність у конкретно-чуттєвих образах відповідно до певних естетичних ідеалів.

Соціальну структура — стійка сукупність соціальних суб'єктів у вигляді класів, прошарків, груп, категорій населення і правил їхньої взаємодії.

Соціальним інститут – історично установлена форма організації, яка має комплекс правил поведінки, принципів, культурних норм, охоплюють певну сукупність людей, забезпечуючи відносну стійкість соціальних відносин.

Неформальні інститути – ті, в котрих функції, засоби, методи дій не знайшли виразу у формальних правилах, нормативах тощо.

Інституціалізація — процес виникнення і становлення соціальних інститутів як ключових структурних елементів суспільства.

Соціальний контроль – це спосіб саморегуляції соціальної системи, який забеспечує впорядкованість взаємодій між людьми завдяки нормативному регулюванню.

Соціальні приписи — норми, що визначають соціальне становище індивіда. Вони служать реалізації загальної мети, яка відповідає інтересам широкої спільноти, навіть усупереч інтересам окремих її членів.

Потреби — внутрішні стимули її активності, те, що забезпечує її існування і самозбереження.

Цінність — суспільне ставлення особистості, яке переносить її потреби та інтереси на матеріальні та духовні явища, надає їм визначальних соціальних рис.

Систему ціннісних орієнтацій - сукупність індивідуальних і суспільних, особистих, групових і спільнісних, засвоєних особистістю цінностей.

Соціальні настанови — соціально визначені загальні орієнтації особистості, які відображають можливості особи діяти відповідно до об'єкта дії. Людину як суб'єкта окреслюють мотиви, які характеризують її ставлення до інтересів і ціннісних орієнтацій

Соціальна роль — приведення до дії прав і обов'язків, пов'язаних з певним статусом. Соціальна роль містить одну або кілька партій, і кожну з них виконавець може зіграти за низки обставин перед аудиторією одного і того самого типу.

Партія, або шаблон — це наперед визначений склад дій, які розгортаються в процесі виконання і можуть виконуватися актором за інших обставин.

Команда — це будь-який набір індивідів, які кооперуються щодо постановки окремих повсякденних діяльностей.

Комунікація – передавання інформації від однієї системи до інщої за допомогою сигналів чм спеціальних носіїв.

Масова комунікація – систематичне та одночасне поширення однотипних повідомлень у великих аудиторіях з метою інформування та здійснення ідеологічного, політичного, економічного, психологічного, організаційного впливу на думки, оцінку і поведінку людей.

Культура - сукупність наукового знання, практичних навичок, побутової й теоретичної свідомості, високої духовності, необхідних для розвитку суспільства і людини, формування особистості.

Культура особистості - сукупність соціальних норм і цінностей, якими вона керується в процесі практичної діяльності.

Діяльність — цілеспрямований вплив суб'єкта на об'єкт. Поза відносинами суб'єкта та об'єкта діяльність не існує. Вона завжди пов'язана з активністю суб'єкта, яким у всіх випадках є людина або персоніфікована нею соціальна спільнота.

Дозвілля – діяльність у вільний час поза сферою суспільної і побутової праці, завдяки якій індивід відновлює свою здібність до праці і розвиває в собі в основному ті уміння і здібності, які неможливо удосконалити у сфері трудової діяльності.

Театр - вид мистецтва, в якому розкриваються суперечності часу та внутрішнього світу людини. Він займає особливе місце в системі формування цінностей.

Театр - форма колективної поведінки, масового спілкування, «комплекс міжлюдських взаємодій» з вихідною передумовою вивчення, насамперед, включення театру в соціальний контекст.

Театр - соціальний інститут, який має комплекс правил поведінки, принципів, культурних норм, охоплюють певну сукупність людей (глядачів), забезпечуючи відносну стійкість соціальних відносин. Театр як інститут реалізує комплекс базових потреб щодо соціалізації особистості, трансляції соціальних норм і культурних цінностей, соціального досвіду.

Театр - механізм формування особистості, а елементами впливу є: соціальне пізнання, оволодіння певними навиками практичної діяльності, засвоєння певних норм, позицій, ролей та статусів, вироблення ціннісних орієнтацій та установок, а також включення особистості в активну творчу діяльність.

Театр - різновид культурного дозвілля, є основним фактором морального, естетичного виховання особистості.

Театр - колективне мистецтво, що імітує міжособові контакти, привертає людей до співпереживання і співпраці, дає людині можливість якимсь чином злитися з іншою особою, встановити з нею глибші, тісніші і різноманітніші відносини.


Список використаної літератури

1. Австрійський театр у Львові (1789 - 1872): історія, музичний репертуар, оперне виконавство, культурний контекст: Автореф. дис... канд. мистецтвознав.: 17.00.03 [Електронний ресурс] / Т.Л. Мазепа; Нац. муз. акад. України ім. П.І. Чайковського. — К., 2003. — 16 с.

2. Актуальні проблеми організації театральної справи: Тематичний зб. наук.праць / Київський ін-т театрального мистецтва ім. І.К.Карпенка-Карого / І.Д. Безгін (ред.). — К., 1994. — 169с.

3. Антонович Д. Театр // Загал. Укр. енцикл. («Книга Знання»). Т. III. С. 509-518.

4. Антонович Д. Триста років українського театру. - К.: Либідь, 1993. – 228с.

5. Андрущенко В.П., Волович В.І., Горлач М.І., Головченко Г.Т., Д'яченко М.В. Соціологія: Підручник для вищої школи. - 3.вид., перероб. і доп. — К., 1998. — 622 с.

6. Баглай Йосип. Із театром - сорок років: Статті, рецензії, нариси / Ужгородський держ. ін- т інформатики, економіки і права. Кафедра української мови, української і світової літератури. — Ужгород, 1997. — 145с.

7. Бальме Крістофер. Вступ до театрознавства / Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. Факультет культури і мистецтв / Володимир Кам'янець (пер.). — Л. : ВНТЛ-Класика, 2008. — 269с. : іл. — Бібліогр.: с. 250-263

8. Безверха Г.І., Гончаренко Л.Г., Грищенко Н.І., Корнілов В.С., Курбатов С.В., Мокляк М.М. Соціологія. — К.: НАУ-друк, 2009. — 116с.

9. Безгін Ігор Дмитрович, Семашко Олександр Миколайович, Ковтуненко Валерій Іванович. Театр і глядач в сучасній соціокультурній реальності / Київський держ. ін-т театрального мистецтва ім. І.К. Карпенка-Карого. — К. : Наука, 2002.

10. Беккет Сэмюэл. Театр: Пьесы:Пер.с англ. и фр. / В. Лапицкий (сост.). — С.Пб. : Азбука, 1999. — 347с.

11. Биструшкін Ярослав Олександрович. Діяльність київських театральних установ в контексті соціокультурних змін 80-90-х років ХХ століття: автореф. дис... канд. мистецтвознавства: 26.00.01 / Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв. — К., 2009. — 19с.

12. Бокань В. Культурологія: Навч. посіб. — 3-тє вид., стереотип. — К.: МАУП, 2004. - 77 с

13. Бочарникова Э.В. Большой театр. — М.: Моск. рабочий, 1987. — 187 с.

14. Виготський Л.С. Зібрання творів: У 6-ти т. - М., 1983.

15. Винничук Л.Люди, нравы, обычаи Древней Греции й Рима. - M., 1988., с. 71, 81

16. Воловик А., Воловик В. Педагогіка дозвілля.-Харків, 1999., 72-78

17. Волович ВІ., Головченко Г.Т., Горлач М.І., Жиленкова І.М., Кремень В.Г. Соціологія. — Х.: Видавничий будинок "Фактор", 2006. — 767 с.

18. Воропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. К., 1993., с79

19. Веселовська Г.І.. Історія українського театру (від джерел до початку XX ст.): Програма курсу лекцій / Ніжинський держ. педагогічний ін-т ім. М.В. Гоголя. Кафедра історії культури, літератури та народознавства. — Ніжин, 1997. — 32с.

20. Герасимчук А.А., Палеха Ю.І., Шиян О.М. Соціологія. — К.: Видавництво Європейського університету, 2004. — 245 с.

21. Г.М. Хоткевич і українська театральна культура кінця XIX - початку XX століття: Автореф. дис... канд. мистецтвознавств.: 17.00.01 [Електронний ресурс] / Я.В. Партола; Харк. держ. акад. культури. — Х., 2003. — 23 с.

22. Городяненко В.Г., Гілюн О.В., Демічева А.В., Легеза С.В., Липовська Н.А. Соціологія. — К.: Видавничий центр "Академія", 2005. — 560 с.

23. Дрожжина С.В. Культурна політика сучасної полікультурної України: соціально-філософський та правовий аспекти. — Донецьк: ДонДУЕТ, 2005. — 198 с.

24. Жоль К.К. Соціологія. — К.: Либідь, 2005. — 440 с.

25. Кисилева Т.Г. Методика социально-культурного проэктирования. -М.,1998. с. 12-14

26. Ковальчук А.С. Социально-культурная деятельность. — Орел: Орловский гос. ин-т искусств и культуры, 2000. — 172 с.

27. Кордон М.В. Українська та зарубіжна культура: Навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів. - Житомир: ЖІТІ, 2002. — 564 с.

28. Клочко В.П. Глобалізація: економічні та соціально-культурні аспекти. — К.: ДАКККіМ, 2005. — 189 с.

29. Кучерюк А.Ю. Социальные функции искусства

30. Кушерець Т.В. Соціологія. — Ніжин: НДУ ім. М.Гоголя, 2008. — 220с.

31. Лукашевич М.П., Туленков М.В. Соціологія. — К.: Каравела, 2006. — 407 с.

32. Маковецький А.М. Соціологія: Навч. посіб. - Чернівці: Рута, 2000. — 92 с.

33. Мартен Д.М., Жан-Люк, П.Ф. Метаморфози світу: Соціологія глобалізації. — К.: Видавничий дім "КМ Академія", 2005. — 304 с.