Смекни!
smekni.com

Гендерні аспекти епідемії ВІЛ/СНІД (стр. 4 из 10)

- Причинами надання жінками послуг комерційного сексу можуть бути складнощі фінансового становища, нижчі можливості знайти оплачувану роботу, накладення суспільством на жінку більшої відповідальності за турботу про родину порівняно з чоловіком, залежність від чоловіка. В умовах, коли жінці немає на кого розраховувати – ні на чоловіка, ні на членів родини – ці проблеми можуть стати вирішальними аргументами на користь того, щоб почати надавати послуги комерційного сексу [10]. На це впливає економічна залежність жінки від чоловіка. Вона включає і додатковий соціальний фактор, що підвищує вразливість жінок: жінки дуже обмежено представлені в органах влади і тому мало можуть впливати на розподіл бюджетних коштів, наприклад, на пріоритетне направлення коштів на медичні та соціальні програми [21].

- Жінки займають в три рази менше керуючих посад, загалом в світі [15] Отже, вони є менш економічно спроможними, ніж чоловіки. Задля поліпшення свого соціального становища жінки часто виїжджають на заробітки і стають жертвами торгівлі людьми, через що інфікуються ВІЛ [62].

- У випадках, коли чоловіки виїжджають на заробітки, вони можуть мати позашлюбні стосунки та інфікувати своїх дружин після повернення додому.[24] Попри ризиковану поведінку тесту на ВІЛ не проходять і чверть з загальної кількості, тих хто повернувся з закордону.

- Через те, що чоловіки частіше можуть розпоряджатися значними сумами коштів, що дозволяє їм мати кількох партнерок, а також практикувати споживання алкоголю та наркотиків, які сприяють ризикованій поведінці [31, 42]. Економічна залежність впливає і на стан жінки, що вживає наркотики. Адже, жінки-СІН часто залежні не тільки від наркотиків, але і від чоловіка, який володіє ресурсами і зв’язками для добування наркотиків. В такій ситуації вона не наважується відстоювати свої потреби, боячись втратити чоловіка і постачальника наркотиків в одній особі. Існують випадки, коли чоловіки змушують жінок надавати послуги комерційного сексу для добування наркотиків і для жінки, і для чоловіка [40].

- Нерівний доступ до ресурсів проявляється і в отриманні різноманітних послуг. Так, доступ дівчат і жінок до медичних та немедичних послуг часто обмежений таким факторами, як брак грошей, домашня робота, яка на них покладена, турбота про членів сім’ї, отримання дозволу від чоловіка. Особливо часто це проявляється в сільській місцевості [39].

- На жінку покладається і знаходження роботи, попри нерівний доступ до ресурсів, обов’язки ведення домашнього господарства і виховання дітей. Будучи хворою, їй буває досить складно виконувати ці обов’язки. Крім того, жінка може відмовитись здійснювати дії щодо покращення свого життя, зокрема отримувати медичні або інші послуги, мотивуючи це тим, що їй потрібно піклуватися про сім’ю та дітей. Взагалі, жінка як берегиня домашнього затишку часто стає сама замкнена в цій своїй ролі. Прослідковується, що у випадку захворювання чоловіків жінки рідше йдуть з сім’ї, ніж чоловіки у випадку захворювання дружин. Існує певна закономірність: коли хворіє чоловік, дружина про нього піклується; коли хворіє дружина, чоловік часто покладає ці обов’язки на родичів дружини або просто не виконує їх, навіть якщо більше нікому потурбуватися про неї. Адже чоловіка, який не піклується про члена родини, суспільство осудить менше, ніж жінку [20].

- Жінки, що вживають наркотики і осуджується суспільством більше, ніж ті ж дії з боку чоловіків. Це може впливати на відмову жінки брати участь в програмах зменшення шкоди від вживання наркотиків. Додатковим фактором може виступати те, що таку жінку назвуть “поганою матір'ю” [33]. Традиційно в компаніях СІН жінка останньою вводить наркотик, що сприяє потраплянню в її організм залишків крові усіх тих людей, які скористалися цим шприцом до неї. [36]

- Для жінки-СІН окрім вже зазначеної фінансової залежності важливою є і психоемоційна залежність від партнера. Жінка, найчастіше повертається до вживання наркотиків, якщо це робить її партнер [2].

- Окремо можна виділити причини вразливості чоловіків. Наприклад, через замовчування особистих гомосексуальних відносин. Через це такі чоловіки користуються послугами секс-бізнесу, а отже стають одними з представників груп ризику [33].

- Фактори вразливості є і для жінок, що мають інтимні стосунки з жінками. Це питання найчастіше не включається в дискурс про ЗПСШ та ВІЛ/СНІД. Нестача інформації для лесбійок, щодо профілактики захворювань робить цю групу особливо вразливою [17].

- Підсумовуючи, можна чітко виділити гендерний вимір проблеми ВІЛ/СНІДу.

- По-перше, основні причини інфікування чоловіків та жінок різниця і відображаються в біології, сексуальній поведінці, гендерних ролях, економічній та психоемоційній вразливості [9, 20]. Також, гендерна нерівність обмежує доступ жінок до послуг ВІЛ-сервісу і не дає можливості як чоловікам, так і жінкам отримати інформацію про більш безпечні сексуальні стосунки.

Один з напоширеніших шляхів передачі ВІЛ\СНІД- статевий, і необхідно зважати, що гендерні норми формують установки щодо сексу, сексуальності, вірності та ризикованих сексуальних практик, а отже вони відіграють важливу роль поширенні епідемії. [1, 9] Необхідно враховувати, що швидкість розповсюдження ВІЛ/СНІДу серед жінок, можливо зменшити тільки якщо і в сексуальну поведінку чоловіка будуть внесені зміни[45]. В роботі з гендерним факторами вразливості важливості до ВІЛ/СНІД використовувати досвід та напрацювання відомих світових організацій - таких, як ЮНЕЙДС, Фонд ООН для розвитку в інтересах жінок (ЮНИФЕМ), ВОЗ, Світовий Банк. Адже сама тема активно вивчається та використовується на світовому рівні [50].

1.3 Впровадження гендерно чутливих програм в Україні

Згідно міжнародному досвіду, можуть існувати два види гендерно сенсетивних програм. Один з них використовує існуючи в суспільстві гендерні стереотипи, трансформуючи “некорисні”, з точки зору поширення епідемії, в “корисні”. Інший підхід спрямований на зміну таких стереотипів, намагаючись їх перебороти. В Україні, згідно першому принципу, створюються групи ЛЖВ в Одесі. Другий підхід поки що, не використовується [12].

Згідно висновків, що були зроблені під час дослідження ”Впровадження гендерно чутливих аспектів в програми профілактики ВІЛ” як в діяльності державних, так і в діяльності міжнародних програм існують певні складності з введенням гендерно орієнтованого підходу.

Це пояснюється кількома причинами:

- відсутність чи незначна кількість осіб з “гендерним баченням” проблем на рівні прийняття рішень;

- високий рівень існування гендерних стереотипів у працівників в сфері системи охорони здоров’я;

- нестача стратегій та програм, що враховують гендерний підхід, нестача секторальних стратегій та програм, що враховують гендерну специфіку проблеми ВІЛ/СНІД [36].

- В Україні , де зазначені причини мають місце, майже не існує гендерно сенситивних програм. Організації, які впроваджають гендерно орієнтовані програми та дослідження наразі можна зазначити дві. Міжнародний благодійний фонд “Міжнародний Альянс ВІЛ/СНІД в Україні” та всеукраїнська благодійна організація “Всеукраїнська мережа ЛЖВ”.

- Недержавною організацією МБФ «Міжнародний Альянс ВІЛ/СНІД в Україні» було проведено дослідження “Гендерно орієнтовані пограми і підходи в програмах профілактики ВІЛ, підтримки ЛЖВС”, в рамках проекту “САНРАЙЗ” при підтримці Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Дослідження вивчало явище введення гендерно сенсетивних програм і підходів для представників груп ризику [45].

- Сучасний приклад в Україні впровадження гендерної політики на організаційному рівні існує в ВБФ “Всеукраїнській мережі людей, що живуть з ВІЛ (ЛЖВ)”. Організацію було офіційно зареєстрована у 2001 році. Зараз вона включає в себе 21 громадські центри. Місія організації, спираючись на гуманістичні ідеали, покращувати якість життя, що живуть з ВІЛ, шляхом поєднання всіх зацікавлених сторін для надання психологічної, соціальної, консультативної, юридичної допомоги, адвокатування доступу до лікувальних препаратів та діагностики для людей, що живуть з ВІЛ, в Україні. За підтримки організації діють дитячі центри в 14 регіонах України, 12 підтримуючих центрів в місцях позбавлення свободи, діють проекти з надання медичної допомоги в 13 регіонах, а також підтримується 45 проектів з соціального супроводу дітей та дорослих в 23 регіонах України. Центральний офіс знаходиться в Києві.

- В столиці працює одне з найбільших відділень - громадський центр “Київське міське відділення Всеукраїнської благодійної організації “Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД”. Воно було зареєстровано 5 травня 2006 року. Організацію створено з метою здійснення благодійної діяльності в інтересах суспільства, через надання допомоги окремим категоріям, які потребують допомоги, а саме людям, які живуть з ВІЛ/СНІД. Сама ініціативна група, яка започаткувала організацію в м. Києві почала свою діяльність з квітня 2003 року, протягом 4-ох років Київське відділення працювало як частина центрального офісу Мережі. З травня 2006 року почала самостійно виконувати проекти, які фінансувалися (фінансуються) міжнародними і національними донорськими організаціями та фондами. Соціальні працівники, психологи і педагоги надають соціально-педагогічні послуги як в самому Центрі, так і в державних медичних закладах (Дитячий будинок «Берізка, інфекційне відділення для дітей з ВІЛ/СНІД, пологовий будинок №4 де народжують ВІЛ-позитивні жінки), соціальний супровід і патронаж здійснюється соціальними працівниками на дому у людей, які знаходяться в термінальній стадії Сніду, або в стаціонарах Українського і Міського Центрах профілактики та боротьби зі СНІД. Колектив Київського міського відділення Всеукраїнської благодійної організації “Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД” складається з (без консультантів - 36) 40 працівників, працівники різних напрямків мають різний відсоток зайнятістості та графіки роботи. КМВ ВБО «Всеукраїнська мережа ЛЖВ» займає 2 приміщення надані партнерською організацією – Київським міським центром соціальних служб для дітей, сімї та молоді, на правому та лівому березі. В іншій частині міста, в Міському центрі СНІД працює дитяча кімната, яка надає послуги вагітним ВІЛ-позитивним жінкам та дітям [29, 43].