• фрикційна (текуча) безробіття, яка пов'язана з пошуками чи очікуванням роботи.
• добровільне безробіття включає частину працездатного населення, яке з тих чи інших причин не хоче працювати.
2. Вимушене безробіття виникає тоді, коли плинне безробіття перевищує природну норму. Існує чимало її різновидів:
• технологічне безробіття виникає в зв'язку з впровадженням малолюдній та безлюдній технологій, заснованих на електронної техніки. Поєднується з високим рівнем доходів зайнятих. У сучасних умовах веде до безробіття серед фахівців, що працюють на комп'ютерах перших поколінь, а також більш швидкому зростанню надомної зайнятості, так як персональні комп'ютери легко включаються в комунікаційні системи.
• структурне безробіття йде рука об руку з технологічної. Частина активної робочої сили вивільняється в результаті масштабних структурних перетворень економіки, «вмирання» одних галузей, закриття підприємств, скорочення обсягу виробництва старої продукції і розвиток нових галузей. Ця безробіття протікає особливо болісно, тому що означає не просто втрату місць, а необхідність зміни способу життя і своєї професії.
• – регіональна безробіття формується під впливом складної комбінації історичних, демографічних, соціально-економічних, психологічних факторів, а тому непереборно тільки за допомогою засобів економіки.
• приховане безробіття. Тимчасова безробіття приймає іноді приховані форми: це працівники, які працюють неповний робочий день, робочий тиждень; безробітні, що втратили право на допомогу та незареєстровані на біржі; в країнах з деформованим ринком більшість працівників трудяться неефективно, не в повну міру своїх реальних можливостей, тому що не мають стимулів до праці або їм несвоєчасно поставляється сировина, матеріали і т.д. Рівень цього виду безробіття досягає деколи 50%.
Різні економічні школи дають їм різну класифікацію:
1. За Марксом – форми відносного перенаселення – це текуча, прихована і застійне безробіття. Текуче перенаселення утворюють безробітні, які з'являються в процесі внутрішньогалузевого і міжгалузевого переміщення робочої сили. Прихованим перенаселенням охоплені дрібні виробники: селяни, ремісники, торговці. Їх безробітне стан приховано частковою зайнятістю у власному господарстві. Застійне перенаселення утворюють вкрай нерегулярно зайняті працівники, перебиваються випадковими заробітками.
2. Економісти Заходу розрізняють фрикційне, структурне і циклічне безробіття. Фрикційне деякі економісти (К. Макконнел), називають «пошукової безробіттям». Її складають робітники, які звільнилися і шукають роботу більш продуктивну і високооплачувану. Структурна безробіття обумовлена структурними зрушеннями в економіці, що викликано впровадженням у виробництво нових технологій і появою нових галузей і виробництв, з чим пов'язана зміна структури споживчого попиту, а це в свою чергу супроводжується переміщенням робочої сили з одних сфер, галузей і виробництв в інші. Саме процес переміщення і є станом безробіття. Циклічна ж – її форма пов'язана з кризовим скороченням виробництва і, отже, з масовим звільненням робітників. У період пожвавлення і підйому відбувається розсмоктування циклічного безробіття.
Марксистська класифікація безробіття робить акцент на «відносне перенаселення» як таке, як сукупність безробітних, незалежно від того, зареєстровані вони на біржах праці, чи ні. А автори підручників з «Економікс» підходять до чисельності та структури безробіття більш прагматично: зафіксовані безробітні у державній службі зайнятості чи ні. Тому офіційні дані про безробіття і її реальна величина не будуть збігатися, тому що в офіційну статистику не включені приховане безробіття і безробітні, які з різних причин не зареєструвалися в службі зайнятості.
Якщо продовжити класифікацію безробіття, то окрім перерахованих вище видів і форм розрізняють постійну (тривалу) і тимчасову безробіття. І хоча офіційного розділення між ними немає, але судячи з літератури і практикою, що склалася, наприклад, у США тривалість перебування у стані безробіття протягом 15 і більше тижнів можна вважати тривалою. Це найнебезпечніша і загрожує наслідками (соціальною напруженістю, дискваліфікацією і психічними розладами безробітного) форма безробіття. Тому у всіх країнах уряди, їх служби зайнятості в першу чергу забезпечують роботою такого роду безробітних; прагнуть всіляко скоротити їх чисельність, якщо не можна взагалі запобігти цю форму безробіття.
3. Проблеми випускників на ринку праці
Відсутність досвіду та стажу роботи
Наявність досвіду роботи і стажу роботи, бажано за фахом, на сьогоднішній день є одним з істотних вимог до кандидатів на заміщення пропонованих на ринку праці вакансій. Відповідно, не мають досвіду роботи і стажу випускників вузів у цьому випадку на роботу найчастіше беруть неохоче. Отже, випускники не мають не тільки досвіду роботи, але й можливості отримання такого досвіду.
Вирішення цієї проблеми ми бачимо у реалізації такого механізму як квотування робочих місць для випускників. В даний час ця практика застосовується до таких категорій громадян як інваліди, діти-сироти, члени багатодітних сімей. Однак реалізація цих пільг носить добровільно-примусовий характер. Ефективного механізму реалізації цієї практики на даний момент немає.
Альтернативою практиці квотування може стати система умов, при яких роботодавцям було б вигідно брати на роботу випускників, зокрема – введена на муніципальному рівні система податкових пільг для роботодавців, які беруть на роботу випускників вузів. Реалізація цієї ідеї можлива через депутатські комісії і комітети виконавчих структур влади. Перш за все, потрібні конкретні фінансові розрахунки, які дозволять визначити стратегію реалізації ідеї.
Ще однією можливістю отримання випускниками вузів необхідного досвіду роботи може бути практика тимчасового найму на разові роботи. Такі як різного роду рекламні акції, маркетингові дослідження, соціологічні опитування, робота в сфері політики, зайнятість на громадських роботах, діяльність в громадських організаціях в якості волонтерів. Тут корисним було б ввести практику отримання рекомендаційних листів з місць такої роботи. Тимчасова зайнятість випускників у даному випадку не тільки дозволить їм отримати досвід, але і заробити репутацію, що відіграє значну роль на сучасному ринку праці.
Крім того, існує ще механізм молодіжної практики. В даний час організацією молодіжної практики займається служба зайнятості. Однак брати на роботу людину без досвіду для роботодавця залишається невигідним навіть за умови того, що половину заробітної плати виплачує служба зайнятості. Існує можливість, при якій сам кандидат буде оплачувати отримання досвіду роботи того підприємства чи фірмі, які згодні надати йому місце для практики. Щоб реалізувати такий механізм, необхідне створення банку даних подібного роду вакансій, просування цієї ідеї в ЗМІ, в школах через уроки ОБЖ, за допомогою створення відповідної сторінки в Internet.
На федеральному рівні необхідне створення і реалізація програми створення робочих місць спеціально для молодих фахівців – випускників вузів. Практична реалізація цієї програми поки малоймовірна через нестачу бюджетних коштів, але ідея має просуватися вже зараз.
Проблема дискримінації жінок при прийомі на роботу
Проблема полягає в тому, що при прийомі на роботу роботодавці волію брати на роботу швидше чоловіків, ніж жінок. Найменш бажаним кандидатом при прийомі на роботу опиняється молода заміжня жінка, яка не має дітей. Роботодавець в даному випадку передбачає можливу швидку вагітність такої жінки і, не бажаючи нести зайві витрати на оплату декретної відпустки, однозначно робить вибір на користь інших кандидатів.
Змінити ситуацію вкрай важко, пропонуються наступні рішення проблеми.
Перш за все – використання можливостей служб і курсової мережі Департаменту зайнятості для надання можливості жінкам пройти спеціальний тренінг, що дозволяє згодом взаємодіяти з роботодавцем більш успішно і долати забобони, що ведуть до дискримінації за статевою ознакою.
Іншим пропозицією стало – використовувати якісь обхідні шляхи, що дозволяють жінці, незважаючи на ситуацію, що склалася, отримати роботу. Такими шляхами можуть стати: робота на дому, разові роботи, самозайнятість. Останній варіант запропонований для жінок, що володіють високою кваліфікацією і бажають мати роботу, що дозволяє розкрити їх інтелектуальний і творчий потенціал.
Ще одним рішенням проблеми може стати в перспективі надання кадровими агентствами послуги з лізингу персоналу. Однак в умовах сучасного оподаткування використання цих послуг для роботодавця вкрай невигідно, а тому реалізація даної пропозиції представляється в даний час проблематичним.
Необхідна також реалізація програм, що дозволяють зменшити частку жінок у домашній роботі і вивільнити час для професійної діяльності.
Проблема дисбалансу попиту та пропозиції на ринку праці
Проблема полягає в тому, що існує невідповідність між тим, які спеціальності на конкретний момент потрібні на ринку праці, і тим, фахівців яких спеціальностей випускають вузи. У даному випадку мова йде про те, що ринок праці в даний час навіть приблизно складно прогнозувати на ті ж п'ять-шість років, оскільки економічна ситуація в суспільстві нестабільна. Купуючи, здавалося б, престижну спеціальність, випускник ризикує виявитися незатребуваним після закінчення вузу у зв'язку з різко зміненим рейтингом престижних спеціальностей.