Смекни!
smekni.com

Роль соціології в суспільстві, її функції та завдання (стр. 1 из 2)

РЕФЕРАТ

На тему:

Роль соціології в суспільстві, її функції та завдання

Роль соціології в суспільстві визначається її предметом, а реалізується функціями. Головною з функцій є теоретико-пізнавальна, яка полягає в тім, що соціоло­гія разом з іншими науками бере активну участь у пізнанні об'єктивної реальності, допомагає з'ясовувати та формувати нові

теоретичні та практичні знання про суспільство, в якому живе людина, про закономірності розвитку соціальних відносин у ньому.

Соціологія молода й дуже динамічна наука. Вона все ще пере­буває на стадії становлення, і в ній багато «білих плям»: трива­ють дискусії навіть навколо самого предмета вивчення, не розроб­лено теорії багатьох соціальних явищ, не повністю сформовано понятійний апарат тощо. Тому теоретико-пізнавальну функцію передовсім спрямовано на саморозвиток і саморефлексію науки, пізнання самої себе. Це, відповідно, стимулює діяльність і самих соціологів.

Основним завданням соціології, пов'язаним з теоретико-пізнавальною функцією, є дослідження соціальних явищ і процесів. При цьому кожне явище, кожний процес слід розглядати в комп­лексі, у взаємозв'язку та взаємозалежності з іншими явищами і процесами. Найважливіші наукові результати соціологічних до­сліджень втілюються в різних звітах, інформаційних і аналітич­них доповідях, монографіях, виступах провідних учених на шпа­льтах часописів, центральних газет, на телебаченні і радіо. Усе це є проявом описово-інформаційної функції соціології.

Окрім того, соціологія надає конструктивну допомогу в розв'язанні або прогнозуванні розвитку практичних проблем, що виникають у різних царинах суспільного життя: економіко-господарських, політичних, поведінкових тощо. Ця функція назива­ється прикладною, прогностично-перетворювальною, або кон­структивною.

Як справедливо наголошує К. Грищенко, соціологія, мабуть, єдина із суспільних наук, яка не лише покликана, а й має реальні можливості розкривати стан, тенденції руху сучасного суспільст­ва, прогнозувати найближчу і віддалену перспективу його роз­витку, причому не тільки в дослідному, теоретичному плані, а й у практичному, прикладному. За допомогою соціологічних дослід­жень виявляються відхилення в розвитку соціальних відносин, своєчасно прогнозуються негативні явища, розробляються соці­альні технології, системи управління соціальними організаціями, тому що не можна здійснювати перетворення, що стосуються ін­тересів багатьох людей, не зважаючи на те, як саме ці перетво­рення сприйматимуться ними.

За радянських часів вітчизняних соціологів не залучали до розробки фундаментальних управлінських рішень. Можна навес­ти багато прикладів, коли масштабні проекти, що ухвалювалися без соціологічної експертизи, виявлялися не тільки нежиттєздат­ними, а навіть шкідливими: організація колгоспів і радгоспів, ви­знання населених пунктів «неперспективними», спроби ліквідації приватних підсобних господарств, побудова палаців культури у невеликих селищах, на дрібних підприємствах, «перекидання» річок, утворення штучних водойм і переселення у зв'язку з цим величезної кількості населення тощо.

Нині провідних соціологів як консультантів і експертів залу­чають до численних державних і громадських організацій з ме­тою обґрунтування схвалюваних ними рішень, прогнозування на­слідків, аналізу електоральної поведінки населення й т. ін. Але така співпраця ще недостатньо поширена. Наукові здобутки соціо­логії не привертають належної уваги з боку вищих законодавчих і виконавчих органів влади; висновки та рекомендації вчених ма­ло враховуються під час розв'язання непростих соціальних проб­лем сучасного розвитку суспільства, що разом з іншими чинни­ками зумовлює вкрай неефективне функціонування багатьох його структур.

Головною причиною незатребуваності соціології є те, що ін­тереси країни і її громадян та інтереси владних структур далеко не завжди збігаються. Це розходження інтересів багато в чому зумовлене превалюванням у владних структурах егоїстично-кланових мотивів, впливом тіньових механізмів діяльності вітчиз­няних «олігархів».

Отож, популяризація соціологічних знань з-поміж управлінсь­кого персоналу, представників влади запобігатиме багатьом нега­тивним наслідкам помилкових управлінських рішень. Прийняття правильних рішень і ефективне прогнозування їх наслідків мож­ливі лише за умови соціологічної грамотності управлінців, гли­бокого засвоєння ними знань, методів і методик соціології, фор­мування практичних навичок їх застосування.

Останнє належить уже до світоглядно-освітньої функції соціології, яка проявляється в популяризації і поширенні сучас­них наукових знань та уявлень про механізми соціальних про­цесів. З 1992 р. соціологію вивчають майбутні фахівці всіх профілів. Це сприятиме поступовому подоланню стереотипів технократичного і суто економічного мислення керівників різ­них рівнів.

Американська соціологічна асоціація постійно публікує до­сить широкі списки посад, на які можуть претендувати люди, ко­трі здобули фахову соціологічну підготовку певного ступеня. У нашій країні соціологів запрошують на роботу (крім суто соціо­логічних служб) в адміністративні органи, відділи міністерств, служби зайнятості, теле- і радіоцентри, органи правопорядку. Останніми роками поширюється новий різновид праці на базі со­ціологічної освіти — соціальна робота.

Крім цього соціологія має й інші можливості впливати на со­ціальне життя суспільства. Одним зі способів поширення соціо­логічних знань є співпраця соціологів-професіоналів з управлін­цями, надання останнім методичної та консультативної допо­моги. Для поширення і популяризації соціологічних знань треба використовувати й засоби масової інформації, видавничу базу, пропагувати соціологічні знання з-поміж усіх верств населення, допомагати людям розв'язувати складні проблеми, визначати оп­тимальні варіанти діяльності. Соціологічні знання, наукове тлу­мачення подій, що сталися в суспільстві, проникають у людську свідомість, формують соціологічний стиль мислення, який поля­гає, за влучним висловом американського соціолога П. Бергера, «...у вмінні бачити людину в суспільстві і суспільство в людині, розуміти, як поєднується індивідуальне із суспільним, як відбу­вається взаємозв'язок усіх соціальних явищ і процесів».

Усе це вже належить до ідеологічної функції соціології, яка орієнтує, мобілізує населення насамперед через освіту, через проникнення соціологічних знань і соціологічного стилю мис­лення в різні царини суспільного життя. Але дехто з учених не визнає ідеологічної функції соціології, мотивуючи це тим, що ідеологія — неодмінно класова за змістом, політично зорієнтова­на система поглядів. Та в ширшому розумінні ідеологія — це су­купність поглядів та уявлень, що орієнтують людей, мобілізують їх для певної суспільно значущої діяльності.

Реалізація функцій соціології невіддільна від виховних ефек­тів, що виявляються у формуванні діалектичного співвідношен­ня загальнолюдських, групових, колективних та індивідуальних соціальних інтересів і стосунків, котрі сприяють взаєморозумін­ню, збереженню й розвитку індивідуальних уподобань, полег­шенню взаємодії представників різних соціальних груп і профе­сій. Матеріальною основою цього процесу є різноманітність форм власності на засоби виробництва, і на цьому слід особливо наголосити, бо відомо, що філософія освіти колись висунула тезу про всемогутність виховання. Віру у всемогутність виховання і швидку зміну свідомості людини за умов суспільної власності, як відомо, підтримували політичні діячі радянської держави і кому­ністичної партії, надаючи величезного значення ідеологічному впливу на трудящих, посиленню агітації та пропаганди. Однак практичні наслідки цього процесу значною мірою розійшлися з прогнозами. Очевидно, що взаємозв'язок суспільства й особи не можна зводити лише до ідеологічного впливу першого на другу. Найактуальнішим у цьому плані є подолання відчуження людини

від засобів виробництва через роздержавлення, ліквідацію мо­нополії державної власності, перехід до різноманітних форм власності, до ринкових відносин. Це сприятиме активізації людського фактора, подоланню соціальної апатії, буде запору­кою успішного розв'язання проблем становлення незалежної України.

Отже, функцій у соціології багато, але об'єднує їх мета — да­ти об'єктивні знання соціальної реальності, виявити негативні тенденції, передбачити їх наслідки, оптимізувати управлінські рішення. Соціологія має визначити реальні умови для організації ефективної діяльності людей. Надзавданням соціології є перед­бачення, але не суто інтуїтивне, а таке, що спирається на науково обґрунтований аналіз стану суспільства.

Особлива потреба в соціологічних знаннях та рекомендаціях відчувається нині у зв'язку з кардинальними перетвореннями нашого суспільства, колективним суб'єктом яких є все населен­ня. Жодне перетворення не може бути успішним без урахування ставлення людей до його цілей і програм, без свідомої активної участі народу в здійснюваних соціальних перетвореннях, у новаційних процесах.

Для того щоб визначити тенденції розвитку будь-яких явищ, вибрати оптимальні засоби управління ними, треба знати можли­вості соціальних спільнот, що є суб'єктами, умови використання пропонованих засобів.

Перетворення, що здійснюються в нашій державі, зачіпають інтереси всього населення, змінюють його майновий і соціаль­ний стан, трансформують поведінку багатьох соціальних груп, які взаємодіють між собою. За цих умов органам управління вкрай необхідна повна, точна і вірогідна інформація про ре­альний стан справ у будь-якій сфері суспільного життя, про потреби, цінності, інтереси, поведінку різних соціальних груп, а також про можливості впливу їх поведінки на суспільні про­цеси. Давати таку інформацію — завдання соціології. Інакше кажучи, соціологія має забезпечувати надійний зворотний зв'язок в організації управління суспільними перетвореннями. Тільки глибоке вивчення думок і сподівань трудящих, ураху­вання їхніх потреб та інтересів, підвищення дієвості й опера­тивності соціологічної інформації сприятиме оновленню будь-якого суспільства.