Ефективність роздаткового анкетування залежить не тільки від змісту і структури анкет, а й від навичок і вміння проводити опитування анкетером, від його особистих якостей.
Таблиця
ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ АНКЕТИ
| УВІДНА ЧАСТИНА АНКЕТИ (зацікавити респондента, стимулювати його до відвертих відповідей)- Пояснити, хто проводить дослідження, його цілі, де буде використано результати.- Наголосити на важливості й значущості особистої участі респондента в опитуванні, його відвертості і правдивості.- Викласти порядок заповнення та повернення анкет.- Гарантувати анонімність опитування |
| ОСНОВНА ЧАСТИНАБлок 1(увідні, прості запитання для поступового залучення респондента до співпраці)- Запитання для одержання фактичної, подійної інформації, індиферентної для респондента |
| Блок 2(основна інформація теми дослідження)- Запитання для з'ясування оцінювання респондентами соціальних явищ.- Запитання стосовно мотивів учинків, характеру поведінки респондентів.- Гострі, складні для респондента закриті запитання (у кінці блоку) |
| Блок З(контрольні запитання для уточнення і поглиблення одержаної інформації)- Закриті нескладні запитання, що завершують тематику попереднього блоку.- Нескладні відкриті запитання.- Контрольні запитання з тематики попереднього блоку |
| ЗАВЕРШАЛЬНА ЧАСТИНА АНКЕТИ(паспортичка)- Статус особистості респондента за посадою, освітою, віком, сімейним станом тощо.- Стислість, лаконічність запитань |
З особистих якостей анкетера слід спеціально назвати такі:
· висока свідомість, сумлінність, старанність, широкий науковий світогляд, обізнаність з проблематикою опитування, що допомагає переконувати респондентів у соціальній значущості дослідження;
· організаційні здібності, які дають змогу в тісному контакті з адміністрацією підрозділів, що обстежуються, створити оптимальні умови для проведення опитування;
· уміння створити під час заповнення анкет атмосферу ділової зацікавленості, дружньої співпраці;
· терплячість, толерантність, увічливість, висока культура спілкування, що сприяє формуванню атмосфери доброзичливості, щирості, довіри.
Анкетером може бути як професійний соціолог-реципієнт, так і спеціально навчений та проінструктований працівник іншої професії (позаштатний соціолог). Бажано, щоб він не працював у тому структурному підрозділі, де проводиться опитування.
Основним завданням анкетера є збирання максимально надійної та достовірної інформації. Для цього він повинен спонукати респондентів висловлювати лише їхні особисті думки, перешкоджати спробам радитися, списувати, підказувати відповіді.
Анкетер не повинен квапити респондентів, але й не може дозволяти респондентам брати анкети додому, оскільки це може призвести до зниження якості їх заповнення.
Позитивним у анкетуванні є можливість отримання у відносно короткий строк значного обсягу емпіричної інформації, а також забезпечення анонімності відповідей, вадою анкетування є неможливість проконтролювати ситуацію формулювання відповіді, її самостійності та повноти.
Інтерв'ю — різновид усного опитування, що ґрунтується на безпосередньому контакті спеціально навченого реципієнта з респондентом.
Інтерв'ю буває різних видів. Залежно від «ступеня свободи» реципієнта (інтерв'юера) інтерв'ю поділяється на неспрямовапе. в якому подається максимум свободи вести спонтанну розмову з тем, вибраних респондентом, і спрямоване, в якому інтерв'юер задає ретельно підготовлені завчасно питання.
Залежно від ступеня стандартизації інтерв'ю поділяють:
на вільне — бесіду, що триває кілька годин за загальною програмою, але без жорсткої деталізації. Інтерв'юер може задавати запитання, які вважає за необхідні, у будь-якому формулюванні та послідовності;
напівстандартизоване (фокусоване), в якому використовують так званий путівник інтерв'ю з переліком як обов'язкових, так і можливих запитань;
стандартизоване, яке проводять за детально розробленим планом, що конкретизує зміст, послідовність запитань і варіанти можливих відповідей. Відповіді суворо фіксуються. Вільне інтерв'ю характеризується великою гнучкістю, стандартизоване — забезпечує більшу порівнянність інформації та швидкість її опрацювання. Крім того, перевагою стандартизованого інтерв'ю є можливість залучити до його проведення осіб без спеціальної соціологічної підготовки. Соціологічні служби розробляють спеціальні опитувальні листки, користуючись якими працівник будь-якого виробничого підрозділу може зібрати необхідну інформацію.
Залежно від способу спілкування інтерв'юера й респондента інтерв'ю може бути особистим і опосередкованим.
В опосередкованому інтерв'ю застосовують такі технічні засоби, як телефон, магнітофон, телебачення.
Залежно від жорсткості поведінки інтерв'юера інтерв'ю буває «м'яким», коли інтерв'юер намагається досягти довіри опитуваного, демонструє повагу до нього, і «жорстким», коли інтерв'юер веде себе дещо зухвало, демонструючи радше техніку допиту.
За частотою проведення інтерв'ю може бути одно- і багаторазовим (панельним). Панельне інтерв'ю передбачає збирання інформації від тих самих осіб за допомогою тих самих запитань кілька разів через певні проміжки часу з конкретною пізнавальною метою: перевірити зміну думок досліджуваних осіб щодо проблеми або виявити нові елементи в їхній свідомості та поведінці. Залежно від його глибини інтерв'ю буває глибинним (клінічним, тривалим) та поверховим (короткочасним). Поверхове інтерв'ю може бути сфокусоване на одержання інформації про певні аспекти якоїсь особливої ситуації або події, яку пережив респондент. Глибинне інтерв'ю є інтесивним і докладним. Воно має за мету з'ясування причин соціальної поведінки, установок, мотивів тощо. Дещо відрізняється від усіх розглянутих терапевтичне інтерв'ю, яке спрямоване не стільки на отримання інформації, скільки на те, щоб дати можливість респонденту розповісти про свої неприємності, відчути свою значимість, допомогти розібратися в самому собі, досягти самопорозуміння.
Ефективність інтерв'ювання залежить від таких факторів:
· 4 місця проведення (службове приміщення, квартира, вулиця). Воно визначається предметом дослідження. Питання, зв'язані з проблемами побуту, сім'ї та вільного часу, ліпше з'ясовувати в домашніх умовах, а виробничі — на підприємстві. Опитування не треба проводити в присутності сторонніх осіб, особливо з адміністративного персоналу;
· особистісних характеристик інтерв'юера, його знань, навичок, такту, уміння правильно формулювати питання, уміння добирати з відповідей найадекватнішу меті дослідження інформацію тощо.
Вступне слово інтерв'юера має бути коротким, обґрунтованим і впевненим: він називає організацію, яка проводить дослідження, чітко окреслює його мету, використовуючи зрозумілу для респондентів термінологію, запевняє їх у анонімності опитування (якщо це необхідно). Вступне слово і перші запитання мають велике значення для встановлення контакту з респондентом.
Щоб пом'якшити ефект інтерв'юера (так називається в соціології викривлення у відповідях респондентів, що зумовлені впливом з боку інтерв'юера), інтерв'юер має додержувати нейтралітет, не проявляти свого ставлення до предмета дослідження, але для підтримування контакту постійно виявляти увагу та інтерес до особистості респондента, сприяти створенню дружньої атмосфери. У процесі інтерв'ю не слід запитувати про те, про що можна дізнатися з документації. Наприклад, перед проведенням інтерв'ю щодо організації роботи з адаптації молодих робітників вивчають статистичну звітність з інформацією про адаптацію цих робітників, мотиви їхнього звільнення, організацію наставництва, а лише після цього проводять інтерв'ю.
Існують різні способи реєстрації даних інтерв'ю. Це дослівний запис (можливий поділ функцій між інтерв'юером і протоколістом), запис із пам'яті, на магнітофоні (якщо є згода респондента); класифікація, коли відповіді не записують, а, порівнюючи їх з наведеними зразками, оцінюють досліджувані факти. У стандартизованому інтерв'ю із закритими питаннями інтерв'юер просто кодує відповіді за заздалегідь установленими кодами.
Загальні положення, а також спеціальні правила, визначені завданнями конкретного дослідження, викладаються в інструкції інтерв'юеру, яка поряд з опитувальним листом є основним робочим документом інтерв'юера.
Інтерв'ю набуває все більшого застосування в соціологічних дослідженнях. Воно дає змогу отримати малодоступну для інших методів дослідження інформацію. Перевага його полягає в тім, що завдяки безпосередньому контакту з респондентом є можливість змінювати запитання згідно з одержаними відповідями, ставити додаткові запитання, уточняти відповіді і забезпечувати здобуття докладнішої інформації. Крім того, безпосередній контакт з респондентом уможливлює фіксування не тільки змісту відповідей, а й «підтексту» емоційного забарвлення, особливостей інтонації, жестів, зовнішніх реакцій. Це дає змогу зробити висновки про ставлення респондента до предмета розмови, про щирість його відповідей.
Отже, анкетування й інтерв'ю призначено для масових опитувань, спрямованих на збирання інформації, яка відтворює знання, думки, судження, ціннісні орієнтації та установки респондентів, їхнє ставлення до подій і явищ дійсності. Метою цих методів є одержання вірогідних даних про об'єкт дослідження за умови, що самі представники цього об'єкта в змозі адекватно його оцінити, тобто дати самооцінку.