Аналогічні декоративні мотиви, тільки в скромнішому виконанні, зустрічаємо на фасадах невеличкого особняка по вулиці Мінській, 2. На його фасаді вказано 1908 рік.
Маскарони на фасаді будинку №45 по вулиці О.Кобилянської дуже типові для ранньої фази модерну, але чіткі, прості форми великих вікон змушують підозрювати, що цей будинок побудований в кінці 1900-х рр. А будинок по вулиці О. Пушкіна, 10 з його датою в незвичному картуші: 1910 рік, - можливо, завершує еволюцію раннього модерну, - тим більше, що в декорі відчуваються мотиви неокласичного характеру.
Чудовими, але, на жаль, вже поступово зникаючими сторінками архітектурної спадщини Чернівців австрійського періоду є вхідні двері і "парадні" входи багатьох житлових будинків. Типовими прикладами можуть стати добре збережені залізні двері житлового будинку по вулиці Олександра Доброго і "парадні" багатоквартирного житлового дохідного будинку по вул. О. Кобилянської, вул. Вавілова, 5. "Квітучі інтер'єри" цих вестибюлів і сходів дозволяли зняти стрес, породжений урбанізованим міським середовищем.
Керамічна плитка в облицюванні підлоги вестибюлю житлового будинку № 12 по вулиці Челюскінців майже в точності повторює мотиви, введені в модерн бельгійським художником і архітектором Анрі ван де Вельде. Характерним прикладом масової житлової забудови тих років став сусідній будинок по вулиці Челюскінців, 10. Його фасад - достатньо типовий для1900-их років. Але інтер'єри вестибюлю і сходових площадок свідчать про досконалу унікальність цього будинку. Чудом збереглися вітражі, які сьогодні стали рідкісними зразками цього монументально-декоративного мистецтва, яке вже відійшло в минуле.
На межі 1900—1910-х років в архітектурі майже усіх європейських країн намітився перехід від модерну до ретроспективної неокласики. Яскравою ілюстрацією даного процесу може служити споруда страхового агенства австрійських залізничних доріг (Уег5Іспегип§ дег Ц§1еггеісш8спеп ЕізепЬаппеп).
У Чернівцях, на відміну від Петербургу, неокласика представлена лише декількома прикладами. По вулиці Олександра Доброго поруч знаходяться два будинки - 5 і 7 , які ілюструють різні відтінки архітектурного ретроспективізму 1910-х років. На фасаді одного є дата: 1912 рік. Сусідній будинок ще типовіший длянеокласики 1910-х років. Ордерні елементи його фасаду явно модернізовані. І в прийомах їх модернізації можна побачити деякі впливи чеського кубізму.
В буковинській столиці, як і в усій європейській архітектурі, модерн еволюціонував від ранньої, декоративної стадії до пізньої, більш строгої, геометризованої і раціональної. На межі 1900-1910-х років цей процес відбувався синхронно з тенденціями ретроспективно-неокласичного характеру. В багатьох випадках тенденції пізнього "раціонального модерну" і ретроспективної неокласики зливались. Прикладом такого "симбіозу" може служити відомий готель "Золотий лев" у Чернівцях.
Дуже цікавим зразком поєднання неокласики з тенденціями пізнього раціонального модерну є споруда аристократичної вілли по вулиці Українській, 22 (сьогодні редакція обласної газети "Буковина"). Класичні форми фасаду трактуються у спрощений модернізований спосіб.
Вартий уваги дворовий фасад будинку. Тут були активно використані новаторські залізобетонні конструкції, які відчуваються в архітектурних формах будинку. Дворові фасади багатьох житлових будиків міста - це одна з цікавих і недосліджених тем, де більше запитань, ніж відповідей. Наприклад, прибудова у внутрішньому дворику будинку по вулиці Українській, 55. Залізобетонні конструкції тут виступають активним джерелом архітектурного формотворення. Ця прибудова була реалізована напередодні Першої світової війни чи є прикладом конструктивізму 1920-х років? Відповіді на це запитання ще нема.
Еволюція "пізнього юґендстилю" в бік все більшої лаконічності прослідковується в багатьох творах як віденських архітекторів, так і представників інших архітектурних шкіл (московські будівлі Ф. Шехтеля 1910-х років, "Новий Пасаж" архітектора Н.Васильєва в Петербурзі, 1911-1913 рр. і т.п.). Цю тенденцію "очищення" (пурифікації) архітектури, яка надає перевагу естетичним установкам "функціонального стилю" - "конструктивізму" 1920-х років - професор А. Пунін у своїх дослідженнях визначив як свого роду "прото-функціоналізм" -"передконструктивізм".
Акош Мораванські визначив цю тенденцію іншим терміном - "ргдтосіегпег Кагіопаїізтш", виходячи з прийнятого сучасною культурологією поняття "модернізм", яке використовується як визначення новаторського руху всієї культури XX століття. Послідовним втіленням цього "техніцизму" був архітектурний стиль тих років, названий західними дослідниками "функціоналізмом"; в СРСР був прийнятий інший термін - "конструктивізм", але при цьому самі ідеологи конструктивізму визначали його як "функціональний метод".
Найбільш яскравими проявами "прото-функціоналізму" у віденській архітектурі кінця 1900~их - початку 1910-их років були твори архітектора Адольфа Лооса (1870-1933), переконливого прихильника і пропагандиста архітектурного "пуризму", який вважав, що орнаменти - це "злочин". Він реалізував свою творчу програму в ряді проектів і будівель. В їх числі вілли Штайнера (1910 р.) і Шоя (1912 р.) у Відні, фасади яких повністю позбавлені декору і сприймаються як витвори 1920-их років XX ст..
У стильовій еволюції віденського "сецесіону" в бік "зрдіїег Іи§епсІ8Ш" і "ргдтосіегаег Каїіопаїізтиз" (за визначенням Мораванські) дуже яскравими творами (але явно недооціненими нашими вітчизняними істориками архітектури) є споруда санаторію "Лютлен" ("Ілппіеп 8апаІогіит") у Відні, побудована у 1907 році. Його автор - архітектор Роберт Оерлей (КоЬегІ Оегіеу), один з найбільш цікавих представників "сецесіону", який в питаннях архітектурного формотворення, без сумніву, володів даром "провидця". Фасад санаторію сприймається як твір архітектури "наступаючих 20-х років".
Аналогічні проконструктивістські тенденції зауважуємо і в архітектурі буковинської столиці. Типовим прикладом може бути житловий будинок № 8 по вулиці І. Богуна. На фасаді - дата: 1911 рік. Як і віденська будівля Роберта Оерлея, цей будинок підтверджує думку про те, що раціоналістичні тенденції пізнього модерну у визначених аспектах перевершували "наступаючий" функціоналізм (конструктивізм) архітектури 20-их рр.
Перехід від пізнього модерну до стилю "ар-деко" 20-их років XX ст. також можна прослідкувати, спостерігаючи за змінами на деяких спорудах. Одними з найцікавіших є житлові будинки на розі вул. Української, 57 і Шевченка, 45. Наразі не вдалося встановити точної дати їх спорудження. Але вважаємо, що він побудований на початку 20-их років. Його фасад, прорізаний широкими вікнами, привертає до себе увагу якоюсь особливою архітектурною елегантністю. Шорстка фактура тиньку відтінюється дуже вдало промальованими тягами, тонкими рамками ' 'мінімізованих" віконних наличників. Деякі з вікон виконані' 'з гранями'' - вони нагадують твори провідних віденських майстрів - Макса Фабіані і Адольфа Лооса (зокрема, його відому споруду банку на Міхаельсплятц).
Але особливої вишуканості, веселого колориту фасадові цього будинку надають яскраві червоні керамічні плитки, що викладені у простінках між вікнами верхніх поверхів і мовби' 'приховані" в кутах вікон другого поверху. Гнучкі флоральні мотиви, надзвичайно розповсюджені в ранньому модерні, тут змінилися на чіткі геометризовані форми. І ця урочистість геометризму висловлює стильову концепцію, яка зародилася в етиці раціоналізму початку XX ст. і пізніше перейде в "ар-деко".
Розглянуті нами стильові тенденції в архітектурі Чернівців достатньою мірою передають аналогічні тенденції в архітектурі інших європейських країн.
В архітектурному образі міста втілились також тенденції, які висловлюють регіональну специфіку Буковинського краю. Про те, що ця проблема виникала і розв'язувалась, наочно свідчить вітраж на парадних сходах будинку колишнього Окружного адміністративного управління (Ьапо!е8ге§іегип§), побудованого в 1869 1873 рр. за проектом архітекторів Й. Главки та Ґлаубіца. Вітраж "Полювання на ведмедя" був створений в дарчому виконанні віденським художником А. Оффнером і встановлений в 1908 році під час ремонтних робіт і надбудови четвертого поверху.
Ознаки певної "регіональної ідентичності" спостерігаються і в декорі фасадів деяких чернівецьких будинків раннього модерну. Серед типових для модерну флоральних мотивів з'являються картини соняшників (вул. Саксаганського, 15 і вул. Вавілова, 5).
Деякі риси "українського модерну" можна знайти в будинку на розі вул. Лесі Українки, 5 і вул. Сіді Таль, 4. Такими "регіональними рисами" можна вважати високі дахи з керамічної дахівки і характерні "фольклорні" вікна, які звужуються у верхній частині.
Але пошуки прикладів "національно ідентифікованих" варіантів модерну в архітектурі Чернівців дозволили знайти й інші цікаві зразки розв'язання цієї проблеми.
Одинізних-будинок-особнякпо вулиці Орловській, 10. Забудова цієї вулиціпочалась на межі XIX і XX ст. За свідченнями мешканців будинку № 10, він був побудований в кінці 1890-х років чернівчанином Ришкевичем. Тесля був не лише досвідченим будівничим, але й надзвичайним майстром дерев'яної різьби і прикрасив свій дім цікавими різьбленими деталями. Сьогоднішні власники будинку визначають його як приклад "народного буковинського стилю" - і таке визначення абсолютно правильне. Дах спочатку був керамічним, що ще більше підкреслювало мальовничість забудови. Верхній поверх у центрі висунений дещо наперед у вигляді заскленого балкону, що опирається на дерев'яні підкоси. Він завершений високим двосхилим дахом, який викликає чіткі асоціації із "закопанським стилем", що був поширений в ті роки в сусідніх з Буковиною районах: в Карпатах і Прикарпатті. Тимпан фронтону прикрашений дерев'яними різьбленими деталями: від зображення сходу сонця з дерев'яними "променями"