· на промислові товари – 6,76%;
· на сільськогосподарські товари і товари харчової промисловості – 23,09%.
Середньоарифметична ставка ввізного мита по всій товарній номенклатурі сьогодні становить - 10,54%, у тому числі:
· на промислові товари – 8,32%;
· на сільськогосподарські товари і товари харчової промисловості – 19,96%.
Враховуючи результати проведених переговорів середньозважена ставка ввізного мита у 2005 році має скласти 5,68 %, у тому числі:
· на промислові товари – 5,08%; - на товари сільського господарства та харчової промисловості –12,23%.
· на промислові товари – 5,02%;
· на товари сільського господарства та харчової промисловості –12,53%.
В рамках переговорного процесу з вступу до СОТ Україна заявила про приєднання до 16 з 19 існуючих секторальних угод та ініціатив, які охоплюють широку гаму промислової продукції [15]:
· Хімічна гармонізація 2004 рік
· “Сталь” 2004 рік
· “Іграшки” 2004 рік “Текстиль та одяг” 2004 рік
· “Кольорові метали” 2004 рік
· “Фармацевтичні препарати” 2004 рік
· “Інформаційні технології” 2004 рік
· “Папір” 2005 рік
· “Сільськогосподарська техніка”2005 рік
· “Меблі” 2005 рік
· “Наукове обладнання” 2006 рік
· “Будівельна техніка” 2006 рік
· “Медичне обладнання” 2006 рік
· “Цивільна авіація” 2010 рік
· “Дистильовані спирти” Через 3 роки після вступу до СОТ.
Одним з аргументів противників вступу України до СОТ є те, що лібералізація доступу імпортних товарів на український ринок призведе до витіснення української продукції. Насправді, зміни ставок ввізного мита на товари впливають лише на зміни обсягів “еластичного” імпорту. У 2004 році обсяги імпорту товарів до України склали майже 17 млрд.дол.США, з них 6,65 млрд.дол. – це енергоносії, що склало 39% загального імпорту товарів. В цілому, за даними Мінфіну, з урахуванням пільг при імпорті товарів до України та договорів про вільну торгівлю ввізне мито стягується лише з 25% імпортних товарів. Таким чином, мова може йти про збільшення обсягів “еластичного” імпорту, який склав у 2004 році близько 4,2 млрд.дол. США. При цьому необхідно враховувати, що у 2004 році обсяги українського експорту товарів склали 18 млрд.дол. Таким чином, при вступі України до СОТ і, відповідно, лібералізації доступу до ринку товарів та одночасному отриманні спрощеного доступу до ринків 145 країн світу (95% світової торгівлі) вартість української експортної продукції, що отримає переваги, буде у 4,7 рази більше, ніж вартість імпорту, доступ якого до ринку України буде лібералізовано [13]. Аналіз умов приєднання країн, що стали членами СОТ після завершення Уругвайського раунду переговорів, та країн з перехідними економіками свідчить, що переговорна позиція, яку займає Україна на двосторонніх переговорах з доступу до ринку товарів є виваженою та розумно протекціоністською. Так, із загального обсягу 80% ставок мита знаходяться на рівні країн, які нещодавно приєдналися до СОТ (Естонія, Латвія, Литва, Молдова, Албанія, Хорватія, Китай, Тайвань), 13% - є вищими за ті, що встановлені у згаданих країнах, і тільки 7% - нижчими. Після вступу України до СОТ тарифи будуть “зв‘язані” на рівні, визначеному у процесі переговорів з країнами-членами Робочої групи. Це передбачає неможливість подальшого довільного їх підвищення у будь-який час. При цьому угоди СОТ передбачають можливість тимчасового підвищення тарифів та запровадження нетарифних заходів за умови проведення переговорів і досягнення відповідної угоди з членами СОТ [13].
Приєднання України до СОТ може стати початком її принципово нової зовнішньої економічної стратегії.
При вступі України до СОТ можуть виникнути такі переваги:
· приєднання до СОТ є впливовим фактором реструктуризації та модернізації національного виробництва;
· відкриття широких можливостей щодо виходу на ринки більш ніж 130 країн-членів організації;
· недискримінаційні, передбачувані, стабільні, відкриті для чесної конкуренції відносини;
· збільшення довіри до України з боку торговельних партнерів та іноземних інвесторів;
· можливість вирішення міжнародних суперечок через механізм врегулювання спорів СОТ;
· спрощення договірних відносин стосовно встановлення торговельних бар'єрів;
· в ідеалі, відсутність політичної дискримінації (рівні відносини між впливовими та слабкими країнами на базі встановлених правил та механізмів).
В той же час можна виділити і недоліки від вступу до СОТ:
· використання України розвиненими країнами як ринок для збуту своєї продукції;
· занепад неконкурентоспроможних галузей економіки;
· зменшення золотовалютних резервів, пов'язане зі збільшенням обсягів імпорту та його обслуговуванням;
· перетворення України в країну з вузькою спеціалізацією, що призведе до зростання імпортозалежності;
· дискримінація національних товаровиробників.
Треба також зазначити, що можливо значення СОТ є перебільшеним через недосконалість та невідпрацьованість механізму функціонування СОТ, і через це очікувані переваги від вступу можуть бути недосяжними або перетворитися на недоліки.
Можна виділити такі основні недоліки функціонування СОТ:
Дискримінація з боку сильних держав-членів СОТ. Вважається, що механізм СОТ дозволяє стерти різницю у відносинах між розвиненими країнами та країнами, які розвиваються, завдяки застосуванню встановлених міжнародних правил та стандартів, але, на практиці, розвинені країни при необхідності можуть навіть використати правила СОТ на свою користь;
Недосконалість процедур антидемпінгового розслідування. Через відсутність чітко визначених критеріїв, за якими може бути встановлений факт демпінгу, та практичну відсутність жорсткого контролю за його встановленням, розпочати антидемпінгове розслідування досить просто.
Існування прихованих можливостей для вимушення сильними країнами більш слабких, маленьких за розміром країн лоббіювати їх інтереси у законодавчих органах, приєднуватися до певних угод та ін. .
Відсутність досвіду у вирішенні суперечок між країнами, особливо на етапах, коли виключається можливість досягнення згоди між країнами [11].
Відсутність ефективних заходів для змушення країни виконати взяті зобов'язання. Звичайно, існують такі заходи як призупинення договору та введення компенсаційних платежів, але при застосуванні цих заходів у кінцевому разі у програші залишається країна-позивач. Треба зазначити, що ці заходи є тимчасовими, тобто до тих пір, поки країна-порушувач не погодиться виконувати взяті на себе обов'язки. При призупиненні договору країна-позивач повертається у вихідне положення, яке було до укладання договору та втрачає можливість отримання хоча б якихсь вигод від договору, при встановленні компенсаційних платежів країна-порушувач може взагалі вийти з ринку та знайти більш дешевий ринок збуту, внаслідок чого страждають покупці в країні-позивачі через зменшення можливості вибору, подорожчання імпортованого товару, також виникають перешкоди для лібералізації торгівлі. Взагалі відбувається дискримінація країни-позивача, оскільки вона здійснювала перебудови, які були обумовлені в договорі, ввела їх в дію як поступку країні-порушнику в обмін на певні вигоди, які так і не були отримані через недодержання країною-порушником своїх обов'язків.
Багато залежить від того, як Україна зуміє скористатись своїм майбутнім членством в СОТ. Однією з найважливіших передумов успіху України в СОТ може стати вміння використати в своїх інтересах конкурентну боротьбу між США, Європейським співтовариством та Японією і одержати вигідні привілеї для своїх експортерів [11].
Необхідно, щоб Україна була належним чином підготовлена до вступу в СОТ треба пам'ятати, що її успіх у СОТ залежить не тільки від суто економічних показників, велике значення має політичний аспект.
Зовнішньоекономічна діяльність держави повинна бути спрямована на стимулювання експорту своєї продукції, а не на сприяння імпорту готової продукції, як це, на жаль, певною мірою відбувається сьогодні в Україні. Стимулювати експорт мають в першу чергу податкова і митно-тарифна політика держави через відповідне субсидування експорту, реструктуризацію заборгованості, а також створення умов для добросовісної конкуренції. Натомість, в Україні податкова і митно-тарифна політика фактично створюють перешкоди для експорту. Держава надає гарантії для товарних кредитів, стимулюючи імпорт і збільшуючи державний борг.
За друге півріччя 2004 року основу українського експорту складали чорні метали та продукція з них - 39,61 %. Це три чверті продукції української металургії. Впродовж останніх років розпочато ряд антидемпінгових розслідувань проти українських виробників металопрокату в США, ЄС, Індонезії, тощо. Водночас, в Україні відсутні закони, що захищають виробника від іноземного демпінгу. Відсутні також механізми захисту від субсидованих поставок. Наприклад, причиною успішного проникнення сільськогосподарської продукції з ЄС на ринок України є дотації Євросоюзу. Угоди СОТ дають можливість захисту від демпінгу і субсидованих поставок. Проте, ці можливості в Україні не використовуються [13].
Верховна Рада України останнім часом прийняла ряд законів, які мають захистити вітчизняного виробника від недобросовісної конкуренції, але вони є недосконалими і потребують доопрацювання. Зокрема, в Законі України "Про єдиний митний тариф" передбачено справляння компенсаційного мита у разі вивезення за межі митної території України товарів, для виробництва або експорту яких прямо чи побічно використовувалась субсидія. Це може бути використано проти українських експортерів і завдати їм значної шкоди. Тобто український виробник одержує субсидії, наприклад - сільгоспвиробник по ПДВ, а на митниці з нього будуть знімати компенсаційні мита, тим самим спрощуючи боротьбу з нашим експортом на іноземних ринках збуту.