Тривалий період і економічна наука не займалася методологічними проблемами економічних норм, обмежуючи свої дослідження їхнім конкретним аналізом у сфері нормування праці і зарплати, визначення тих чи інших витрат виробництва і т.п. У результаті такого вузького-конкретного підходу і відсутності глибоких і чітких методологічних основ при аналізі економічних норм. з полючи зору, як правило, випадав їхній соціальний зміст, зв'язане з механізмами використання цих норм у регуляції економічного поводження людей.
Якщо задані умови реалізації економічних норм відображають тією чи іншою мірою сполучення названих вище інтересів, то вони будуть мати стимулюючий характер, а якщо нет. те — гальмуючий. Таким чином, економічні норми можуть виступати л тому що елементом механізму прискорення, або — гальмування.
Одна з особливостей економічних норм укладається в тому, що вони, як правило, закріплюються юридично, здобуваючи статус правових норм і встановленні з усіма наслідками, що випливають, у тому числі наділяються відповідними коштами контролю (санкціями) за дотриманням цих норм.
Умови реалізації економічних норм включають не тільки виробничі, економічні, юридичні, але і соціально-психологічні, моральні й інші фактори як суспільного, так і особистого характеру, що прямо впливають на економічне поводження людей.
Це привело до необхідності типізувати названі вище фактори, що знайшло своє відображення в новій постановці і рішенні питання про соціальні нормативи. У документах про корінну перебудову керування економікою відзначається необхідність широкого застосування науково обґрунтованих соціальних нормативів, рекомендується брати їх в основу як при плануванні розвитку соціальної сфери, так і при створенні нової техніки і технології, у проектуванні, будівництві і реконструкції підприємств і виробництв, поліпшенні організації й умов праці, а також при здійсненні заходів, зв'язаних з охороною навколишнього середовища .
У такому аспекті соціальний норматив — це нове поняття для науки і практики нормативного керування. Його можна було б визначити як ті параметри і вимоги, що дозволяють у рамках виробничої сфери, у масштабах галузі. підприємства, регіону забезпечувати найбільш сприятливі умови для життєдіяльності людини, виходячи з установки, що розглядає людини насамперед не як засіб виробництва, а як його ціль.
Соціальні нормативи покликані відбити і закріпити найбільш оптимальний вплив на людину не тільки умов його праці, але і всіх умов його життєдіяльності.
Розробку оптимальних економічних і соціальних нормативів не можна здійснити зусиллями тільки керівників і економістів, до такої розробки необхідно залучити фахівців всіляких областей знань, що будуть виходити з методологічних основ, що має бути розробити в сфері філософської науки. Поки можна сказати, що розробка багатьох важливих проблем економічних і соціальних нормативів затяглася і потрібно активізація спеціальних досліджень.
Особливо зупинимося на технологічних нормативах і інших технічних нормах: це правила експлуатації технічних систем, норми техніки безпеки, санітарно-технічні й ін. Відзначимо, що тривалий період дослідниками, у тому числі і нами, технічні норми необґрунтовано виводилися за рамки соціальних норм, мотивуючи це тим, що в їхній основі лежать не взаємини між людьми, не суспільні відносини, а взаємини продуктивних сил і природних процесів і базуються вони не на соціальних, а насамперед на фізичних, хімічних, біологічних і інших природних закономірностях. У результаті ці норми нібито не містять можливості вибору, що завжди характерно для соціальних норм.
Такий підхід не можна визнати правильним і плідної, тому що в практичній реалізації технічних норм найважливіша роль також належить соціальному і насамперед людському фактору. У людини, що реалізує технічні норми, завжди є вибір, що виявляється як дотримання цих чи норм їхнє ігнорування, відношення до них може бути як чітке чи недбале, халатне; як уміння знайти і прийняти оптимальне рішення в нестандартних чи ситуаціях виявити розгубленість, чи відповідальність безвідповідальність і т.п.
Причому значення технічних норм в умовах технічних коштів, що ускладнюються, усе більш зростає, вимагаючи не тільки високого професіоналізму, психологічної підготовки, але і високих особистих моральних якостей, відповідальності й організованості.
У зв'язку з цим не можна не сказати і про те, що «заборонний» метод соціально-нормативної регуляції, про яку говорилося вище, негативно позначався не тільки на активності, але і на відповідальності особистості, дисциплінованості, породжуючи досить широке поширення безвідповідальності в багатьох її проявах.
Причин цього було чимало, але одна з них саме і полягала в тому, що достаток усякого роду інструкцій, що забороняють, і встановленні, часом суперечливих один одному, розмивало і підточувало відповідальність за їхнє виконання, у тому числі і таких, дотримання яких випливає з вимог технологічних процесів, функціонування складних технічних систем, техніки безпеки. Тут потрібна висока чіткість, найсуворіша дисципліна, оскільки невиконання такого роду розпоряджень може привести. і нерідко приводило, так ще і приводить, до відомих усіх трагічних, важких наслідків (аварія на Чорнобильської АЕС. загибель теплохода «Нахімов», цілий ряд інших морських, залізничних і авіаційних катастроф). І головна їхня причина, як правило, не тільки слабкий професіоналізм, але й особиста безвідповідальність, розхитаність, байдужість і байдужність до інтересів справи, до доль людний. Усе це було наслідком виниклої;
в умовах застою відчуженості людини, утрати почуття хазяїна, авторитарності керування, утратою справжнього демократизму.. що не могло негативно не позначитися на дотриманні всіх різновидів соціальної дисципліни: управлінської, технологічної, дисципліни праці і т.п. І це незважаючи на достаток усякого роду інструкцій, що наказують і розписують усе поводження людини.
Названі вище норми (економічні, соціальні і технічні нормативи), як правило, знаходять своє вираження і закріплення у відповідних юридичних нормах, основна особливість, яких складається у визначенні чітких границь відповідної діяльності у виді юридичних прав і обов'язків і правових санкцій у випадках відступу, порушення цих норм.
Упровадження нових економічних і інших соціальних норм йде вкрай складно, зустрічаючи різного роду протидія, у тому числі їхнього формального порядку, тому що багато норм протилежної орієнтації продовжують діяти, а механізм застосування нових норм знаходиться в процесі вироблення і становлення. Нерідко відбувається деформація нормативного керування, що виявляється в тім, що нормативні встановлення з коштів досягнення тих чи інших економічних, соціально-політичних і інших цілей перетворилися на практиці в самоцілі. Головним стає не те. яким шляхом і які досягаються результати, а те — чи порушуються не порушуються нормативні встановлення, що зміщає критерії в оцінці результативності управлінських рішенні, що зводять їх лише до встановлення чи відповідності невідповідності нормативам. На практиці ж нерідко позначається, що ті чи інші економічні нормативи не ведуть до підвищення ефективності виробництва, не відповідають задачам перебудови і прискорення. Положення збільшується ще і тим, що продовжують відтворюватися і такі відомчі нормативні встановлення, що суперечать загальносоюзним законодавчим актам, причому нерідко це відбувається так, що старі нормативні встановлення приймають лише нову форму, як це відбулося в 1987 р. з держзамовленням.
Ще складніше зважується проблема розробки і впровадження соціальних нормативів у їхньому сполученні з економічними (плановими) і іншими показниками. На жаль, на практиці таке співвідношення продовжує залишатися далеко не оптимальним і по інерції стереотипів діє горезвісний залишковий принцип. Для того щоб запобігти подібне протиріччя, на наш погляд, поряд з розробкою економічних нормативів варто було б їхній обов'язково грузнути з розробкою соціальних нормативів, передбачивши при цьому не тільки галузевий, але і регіональний аспект, заклавши можливість і збільшення показників соціальних нормативів за рахунок економії коштів і т.п., одночасно передбачивши досить строгу юридичну відповідальність за будь-які спроби зниження рівня цих нормативних показників.
Дослідження соціальних норм і їхньої ролі в процесах керування, регуляції і поводження базується на наступних методологічних підставах: історизм в аналізі механізмів соціального в правління і регуляції; співвідношення емоційного і раціонального почав у соціальних механізмах керування і регуляції. у реальних процесах виховання і поводження людей; виявлення співвідношення і ролі соціальних норм і нормативів (економічних і соціальних), аналіз зростання ролі людини як суб'єкта й об'єкта управлінських, регуляційних, виховних процесів. Усе це вимагає подальшого спеціального дослідження проблем діалектики соціальних норм, волі і відповідальності людини, прав і обов'язків особистості.
Особливе місце у формуванні духовного світу особистості, його усвідомлення і культури, активної життєвої позиції належить праву і моралі, що є найважливішими соціальними регуляторами, включеними в систему суспільних відносин, що цілеспрямовано впливають на їхній розвиток і удосконалювання і тим самим на перетворення свідомості особистості.
У суспільстві ці зв'язки об'єктивуються у важливій закономірності – зростанні морального потенціалу загальнонародного права, етичних основ законності. Право і законність – це явища не тільки політико-юридичні, але соціально-етичні. Правове життя суспільства не може розвиватися поза моральними категоріями, гуманізму і соціальної справедливості, совісті і честі, добра і людського достоїнства, волі і відповідальності.