У населених пунктах по берегах судноплавних шляхів виділяються пристанські ділянки загального безкоштовного користування за погодженням з органами, що регулюють судноплавство. Ці ділянки призначаються для короткочасного причалу суден і плотів, навантаження і вивантаження вантажів.
Підприємства й організації, що систематично відправляють і одержують вантажі при перевезенні по внутрішніх водяних шляхах судновими відправленнями, зобов’язані мати в пунктах навантаження і розвантаження суден постійні причали з глибинами водяних підходів, що гарантують безпечну постановку до причалу порожніх і навантажених суден при повному осіданні. Ці причали є причалами незагального користування. Власники причалів незагального користування зобов’язані створити умови для здійснення відповідних операцій, забезпечити безпеку (обладнати причали механізмами, влаштовувати навіси, освітлення), провести всі інші заходи, передбачені Статутом внутрішнього водного транспорту та правилами.
У пунктах, не обладнаних постійними причалами, Статут зобов’язує відправників вантажу і вантажоодержувачів мати містки, виведені на глибину, достатню для безпечного навантаження-розвантаження. Відправник вантажу і вантажоодержувачі на при-
чалах незагального користування зобов’язані також мати необхідну кількість вагових приладів.
2. Повноваження суб’єктів управління водним транспортом
Отже, транспортне право – це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають у сфері транспорту. Цей процес і відносини,що виникають в ньому, не є якимись абстрактними, а є діями, завдяки і здійснюються транспортування.
Щоб ці дії виконувались, повинен бути транспортувальник – суб’єкт, який обслуговує цей процес. У водному транспортному праві такими суб’єктами є:
- судноплавна компанія
- морськмй (річковий порт)
- морське (річкове судно).
Основною виробничою ланкою водного транспорту вистепає судноплавна компанія (або пароплавство), яка є самостійним судноплавним підприємством водного транспорту,обєднує різні підприємства водного транспорту, що забезпечують доставку пасажирів,приймання, зберігання і доставку вантажів, ремонт і утримання суден, підготовку кваліфікованих спеціалістів для нормальної роботи всіх ланок транспортного комплексу й організує свою діяльність на комерційній основі.
Сьогодні при вступі Україн до ринкових умов економічного життя, всім формам власності надаються рівні права та умови для розвитку. Не минула цього і судноплавна компанія. Нині в Україні існують такі провідні судноплавні компанії:
1. Акціонерна судноплавна компанія «Укррічфлот», до складу якої крім флоту входить Запорізький річковий порт, судноремонтні бази й інші підрозділи річкового транспорту.
2. Акціонерне підприємство «Азовське морске підприємство»
3. Державна судноплавна компанія «ЧМП»
4. Акціонерне товариство «Ураїнська дунайська судноплавна компанія
5. Чорноморське-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів.
6. Управліня буксирувально-рятувального ті спеціального флоту.
Усі загальні підриємства входять до сфети управління «Укрморрічфлоту».
Судноплавна компанія являє собою потужну систему із своїми керівними флотами, значним виробничим комплексом та іншими обслуговуючими ділянками.
Наступною категорією водного транспорту є судно.
Основне джерело для розгляду цієї категорії – Кодекс Торгівельного морепавства України. Згідно з ним:
Торговельне судно в цьому Кодексі означає самохідну чи несамохідну плавучу споруду,
що використовується:
1) для перевезення вантажів, пасажирів, багажу і пошти, для рибного чи іншого морського
промислу, розвідки і добування корисних копалин, рятування людей і суден, що зазнають лиха
на морі, буксирування інших суден та плавучих об’єктів, здійснення гідротехнічних робіт чи
піднімання майна, що затонуло в морі;
2) для несення спеціальної державної служби (охорона промислів, санітарна і карантинна
служби, захист моря від забруднення тощо);
3) для наукових, навчальних і культурних цілей;
4) для спорту;
5) для інших цілей.
Риболовне судно у цьому Кодексі — це будь-яке торговельне судно, що використовується
для рибного або іншого морського промислу.
Знаряддя промислу є невід’ємною частиною риболовного судна, у зв’язку з чим морські
події, пов’язані з пошкодженням знарядь промислу риболовного судна іншими суднами,
класифікуються як зіткнення суден у морі.
Ядерне судно в цьому Кодексі — це судно, що обладнане ядерною енергетичною
установкою.
Поняття судновласника і власника судна
Судновласником у цьому Кодексі визнається юридична або
фізична особа, яка експлуатує судно від свого імені, незалежно від
того, чи є вона власником судна, чи використовує на інших законних
підставах.
Власником судна є суб’єкт права власності або особа, яка здійснює відносно закріпленого
за нею судна права, до яких застосовуються правила про право власності.
Розглянемо правовий статус судна.
Національна належність судна. Право плавання під Державним прапором
України
Поняття “українське судно” або “судно України” означає національну належність судна,
на яке поширюється юрисдикція України.
Національна належність судна визначається його державною реєстрацією в Україні і
одержанням права плавання під Державним прапором України.
Право плавання під Державним прапором України має судно, яке є державною власністю
або перебуває у власності фізичної особи-громадянина України, а також юридичної особи в
Україні, заснованої виключно українськими власниками, або судно, яке знаходиться у цих осіб
на умовах договору бербоут-чартеру.
Судно одержує право плавання під Державним прапором України з часу реєстрації його у
Державному судновому реєстрі України або Судновій книзі України та свідоцтва про
одержання права плавання під цим прапором.
Судно, придбане за кордоном, користується правом плавання під Державним прапором
України з часу видачі консулом України тимчасового свідоцтва, в якому засвідчується
одержання цього права. Тимчасове свідоцтво є дійсним до реєстрації судна у Державному
судновому реєстрі України або Судновій книзі України, але не більше одного року.
За підняття на судні Державного прапора України без одержання права плавання під цим
прапором винні особи несуть відповідальність у встановленому законодавством порядку.
Судно повинно мати такі основні суднові документи:
свідоцтво про право плавання під Державним прапором України (судновий патент);
свідоцтво про право власності на судно;
класифікаційне свідоцтво;
обмірне свідоцтво (для суден, що підлягають технічному нагляду класифікаційного
товариства);
свідоцтво про мінімальний склад екіпажу;
список осіб суднового екіпажу (суднова роль);
список пасажирів, що перебувають на судні;
судновий журнал;
машинний журнал (для суден з механічним двигуном);
санітарний журнал;
суднове санітарне свідоцтво;
пасажирське свідоцтво, якщо судно перевозить більше 12 пасажирів;
дозвіл на право користування судновою радіостанцією, журнал (щоденник радіослужби)
та інші документи відповідно до Регламенту радіозв’язку;
свідоцтво про вантажну марку, якщо судно використовується для цілей, передбачених
пунктами 1, 3 частини першої статті 15 цього Кодексу;
журнал реєстрації заходів щодо запобігання забрудненню моря.
Список осіб суднового екіпажу (суднова роль), список пасажирів, судновий радіо- і
машинний журнали ведуться за формою і правилами, встановленими Міністерством транспорту
України, а на риболовних суднах — Міністерством рибного господарства України.
Санітарний журнал ведеться за формою і правилами, встановленими Міністерством
транспорту України за погодженням з Міністерством охорони здоров’я України.
Судна, зареєстровані в Судновій книзі України, замість документів, зазначених у абзацах
другому і третьому частини першої цієї статті, повинні мати судновий білет.
Судно, що плаває за кордон, повинно також мати документи, передбачені міжнародними
договорами України.
(Стаття 35 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3370-IV від
19.01.2006)
Розглянемо правове становище екіпажу судна,так як він також є субєктом водних транспортних відносин:
Правове становище екіпажу судна
Правове становище екіпажу судна, що плаває під прапором України, а також відносини
між членами екіпажу, які беруть участь в експлуатації цього судна, між членами екіпажу цього
судна і судновласником визначаються чинним законодавством України.
Відносини, зазначені у частині першій цієї статті, що виникають на судні, яке знаходиться
в територіальному морі та внутрішніх водах України і плаває під прапором іншої держави,
регулюються законодавством держави, під прапором якої плаває судно, договорами між
судновласником і членами екіпажу судна, якщо інше не передбачено міжнародним договором
України.
Державний нагляд за мореплавством у порту
Державний нагляд за мореплавством у порту здійснює капітан морського торговельного
(морського рибного) порту, який підпорядкований Міністерству транспорту України
(Міністерству рибного господарства України) і очолює Інспекцію державного портового
нагляду. Капітан морського торговельного (морського рибного) порту діє відповідно до
Положення про капітана морського торговельного (морського рибного) порту, що
затверджується Міністерством транспорту України (Міністерством рибного господарства
України).
Інспекція державного портового нагляду створюється Міністерством транспорту України
(Міністерством рибного господарства України) і діє відповідно до Положення про інспекцію