Південь України має досить високий пропускний потенціал з його широкими дрібно піщаними пляжами, де розташовані профілакторії, пансіонати, будинки і бази відпочинку; з його мінеральними водами, лікувальними грязями. На його території знаходяться 89 об'єктів природно-заповідного фонду: частина Чорноморського біосферного заповідника, 26 заказників, у тому числі лісовий заказник державного значення - Рацинська Дача; 30 пам'яток природи, серед яких - ботанічне урочище Степок державного значення. А також 19 парків - пам'яток садово-паркового мистецтва, у тому числі Мостовський (державного значення), 13 заповідних урочищ, Миколаївський зоопарк. [2]
Таким чином, пропускний потенціал обмежує рівень використання ресурсного потенціалу території з точки зору стійкого збереження, підтримки і відновлення природних властивостей туристичного об'єкта або місцевості.
3. Туристичні ресурси півдня України
Причорномор'я - регіон, який розташований на півдні України і частково припадає на Причорноморську низовину. Перетинається широкими (із серією терас) долинами річок Дніпра, Південного Бугу, Дністра та інших. Берегова смуга регіону переважно обривиста і має багато лиманів (Дніпровський, Дністровський та ін.) і піщаних кіс. Одним із найважливіших чинників в історії Причорномор'я було утворення на узбережжі Чорного моря грецьких полісів - рабовласницьких торгівельних міст-держав: Ольвії, Херсонеса, Пантікапея й інших. Сьогодні Українське Причорномор `я славиться природно-рекреаційними ресурсами: узбережжя Чорного моря з широкими дрібно-піщаними пляжами, мінеральні води, лікувальні грязі, об'єкти природно-заповідного фонду (Чорноморський біосферний заповідник, Асканія-Нова та ін.), пам'ятки природи та садово-паркового мистецтва державного значення.
У низовині великих річок (Дунай, Дністер) і лиманів, на морських узбережжях і в шельфовій зоні розташовані високо цінні й унікальні природні комплекси, водно-болотні угіддя, екосистеми, що формують високий біосферний потенціал регіону, який має національне і міжнародне, глобальне значення. Всі ці фактори сприяли створенню першокласних кліматичних курортів, найбільш відомими з яких є Кароліно-Бугаз, Куяльник, Затока, Коблево, Очаків, Генічеськ, Скадовськ і багато інших. Культурним центром Причорномор'я є Одеса. Це місто має значну кількість культурних пам'яток, пам'ятників видатним діячам культури і мистецтва. [2]
Південь країни омивають теплі Чорне та Азовське моря, які належать до басейну Атлантичного океану. Довжина берегової лінії Чорного моря в межах України становить понад 1500 кілометрів (з них близько 50 відсотків придатні для використання у туристичних цілях). Середня температура води в серпні - 22 - 25 С, солоність води - 18 проміле.
Прибережні території півдня України - осередки значних ресурсів грязьового лікування. Туристів приваблюють також морські купання, сонячні та повітряні ванни. Карпатський район відомий цілющими мінеральними водами. Найбільша рекреаційна цінність на Поліссі - Шацькі озера. Лісостеповий район багатий на лікувальні мінеральні та радонові водії.
Кримський півострів, що омивається Чорним та Азовським морями і має субтропічний клімат, є унікальним осередком багатих природно-рекреаційних, історико-культурних та спортивно-оздоровчих ресурсів.
До найважливіших об'єктів природно-заповідного фонду в Криму належать Ялтинський гірсько-лісовий заповідник, "Мис Мартьян", Карадазький заповідник, Кримське заповідно-мисливське господарство, 12 заказників, численні пам'ятки природи і садово-паркового мистецтва державного та місцевого значення.
Віддавна славляться цілющі лікувальні грязі, термальні та мінеральні води бальнеологічних курортів у Євпаторії та Саках, Форосі, Голубій Затоці, Сімеїзі, Алупці, Гаспрі, Кореїзі, Лівадії, Ялті, Гурзуфі, Алушті, Судаку, Феодосії та у Старому Криму.
Своєрідністю туристично-екскурсійного потенціалу регіон завдячує численним пам'яткам різних часів, народів та культур поряд з відомими історико-архітектурними заповідниками, пам'ятниками та музеями, а також науково-дослідним закладам. Це, зокрема, пам'ятка архітектури пізньоскіфської держави III ст. до н.е. Неаполь Скіфський, художній музей. Інститут ефіроолійних культур та Інститут мінеральних ресурсів у Сімферополі; Алупкинський палац-музей та парк XIX ст.; пам'ятки історії і архітектури: Ханський палац XVI - XVIII ст., Успенський печерний
монастир VII - XIX ст., фортеця "Чуфут-Кале", а також історико-архітектурний музей у Бахчисараї; Кримська астрофізична обсерваторія Національної академії наук в смт Научному; природні "Сфінкси" у Залісному; пам'ятки архітектури: кургани Мелек-Чесменський та Царський IV ст. до н.е., залишки античних міст VI ст. до н.е. - Пантікапея, Німфея, Тірітаки, церква Іоанна Предтечі VIII - XIV ст. та фортеця Ені-Кале XVIII ст., історико-археологічний музей у Керчі; Державний історичний заповідник "Генуезька фортеця" (XIV ст.) у Судаку; історико-архітектурний заповідник "Генуезька фортеця Кафа" (XIV ст.), літературно-меморіальний музей О.С.Гріна та картинна галерея імені І.К.Айвазовського у Феодосії; Лівадійський виставочний комплекс, пам'ятка архітектури "Ластівчине гніздо", музей просто неба "Поляна казок", будинок-музей А.П.Чехова, Нікітський ботанічний сад, Республіканський науково-дослідний інститут виноробства і виноградарства "Магарач", Масандрівський парк у Ялті.
Перспективними в Криму є пізнавальний, оздоровчий, спортивнийтуризм та сімейний відпочинок.
4. Організаційні форми та види туризму, поширені на півдні України
Організаційними формами туризму є міжнародний і внутрішній туризм.
До міжнародного туризму належать: в'їзний туризм - подорожі в межах України осіб, які постійно не проживають на її території, та виїзний туризм - подорожі громадян України та осіб, які постійно проживають на території України, до іншої країни.
Внутрішнім туризмом є подорожі в межах території України громадян України та осіб, які постійно проживають на її території.
Залежно від категорій осіб, які здійснюють туристичні подорожі (поїздки, відвідування), їх цілей, об'єктів, що використовуються або відвідуються, чи інших ознак існують такі види туризму:
· дитячий;
· молодіжний;
· сімейний;
· для осіб похилого віку;
· для інвалідів;
· культурно-пізнавальний;
· лікувально-оздоровчий;
· спортивний;
· релігійний;
· екологічний (зелений);
· сільський;
· підводний;
· гірський;
· пригодницький;
· мисливський;
· автомобільний;
· самодіяльний.
Особливості здійснення окремих видів туризму встановлюються законом.[8]
Більшість з цих видів туризму розповсюджені на півдні України. Особливе місце займають підводний та лікувально-оздоровчий туризм.
Чорне Море, Куяльницький лиман відіграють важливу роль в розвитку туризму на півдні України.
Своєрідність групи лиманів полягає в тому, що на дні залягають шари мулових грязей, яка містить безліч різних мінеральних частинок і органічних речовин. Складні хімічні і біологічні процеси додали муловим грязям безцінні лікувальні властивості.
Куяльник — один із старих грязевих курортів України, заснований в 1834 році в низов'ях лиману. Куяльницькі грязі сульфідного мула по своїх лікувальних властивостях визнані еталонними. Вони сприяють зменшенню запальних процесів, укріплюють імунітет і відновлюють функції пошкоджених органів і систем організму. Ропа лиману також має лікувальні властивості, а мінеральна вода «Куяльник» допомагає при захворюваннях шлунково-кишкового тракту. [11]
Як свідчить історія, раніше в одеських лиманах, які прозвали «Солоними озерами», добували не лише сіль. У минулому Куяльницький лиман, який був затокою Чорного моря, водилося багато риби. Коропи і щуки зустрічалися просто «неймовірної» величини.
Цілющу властивість Куяльницьких солей першими на собі випробували чумаки, які розвозили її по всьому світу. Тоді і почали складатися легенди про дивовижні зцілення. «За здоров'ям» на береги лиману стали з'їжджатися сотні людей. «Піонером» Куяльницького лікування вважається особистий лікар губернатора Новоросії графа Воронцова, доктор Ераст Андріївський, який переконав міські власті відкрити тут лікувальну установу. У 1833 році його ідея втілилася в життя - тут з'явилася «Лікарня грязьвих і піщаних лиманських ванн». Протягом подальших декількох років прямо на очах виросло селище, в якому і зупинялися хворі. За літній сезон сюди приїжджали тисячі людей зі http://www.nedaleko.com.ua/photos/sight-kurort-kuyalnik/images/2957/original.aspxвсіх куточків світу. А на честь Андріївського, який відкрив першу сторінку в історії Куяльницького курорту, названа одна з пересипних вулиць, а також встановлений пам'ятник. Довгий час сам лиман називали Андріївським.
Багато років Куяльник продовжував служити місцем соляного промислу. Звідси вивозилися 3-4 мільйони пудів солі щорік. У ці часи курорт тягнув жалюгідне існування. І, лише коли одеська сіль поступилася місцем дешевшій кримській і донецькій кам'яній солі, Куяльник був врятований від повного розграбування. Залишалося невирішеним питання з житлом. Зупинитися в готелях, або ж зняти будиночок в селищі могли собі дозволити лише забезпечені люди. Останнім доводилося задовольнятися малим. За часів радянської влади Куяльник нарешті став справжньою народною здравницею. Грязелікарня, яка була відкрита ще в довоєнний час, була відновлена і змогла забезпечувати максимальну пропускну спроможність хворих.[13]
Чорне море є внутрішньоконтинентальним морем Атлантичного океану. Неоціненною є здатність Чорного моря зміцнювати і поліпшувати здоров'я людей. Тепле і лагідне море, яскраве і ніжне сонце, напоєне пахощами трав і морською вологою повітря, унікальні лікувальні грязі заохочують сюди щороку сотні тисяч людей. Найвідомішими курортами Чорного моря є Ялта, Алушта, Євпаторія, Гурзуф, Одеса.[12]