Інфраструктура ринку туристичних послуг - це своєрідна судинна система туризму, яка забезпечує узгоджений просторово-часовий оборот капіталу, ресурсів та продукції (послуг) в межах означеного ринку. З іншого боку, ця інфраструктура являє собою комплекс об'єктів капітального будівництва та споруд, що створюють можливість його функціонування як цілісної системи з обслуговування подорожуючих.
Недостатньо розвинута інфраструктура стримує, а в деяких випадках і припиняє потік туристів до певних територій, обмежує розвиток міжнародних зв'язків і цим унеможливлює ефективну роботу підприємств галузі. Проведений російськими дослідниками аналіз доводить, що витрати підприємців, пов'язані з поганим станом інфраструктури відповідного ринку, дорівнюють додатковому 30-відсотковому податку.
З іншого боку, удосконалення інфраструктури ринку туристичних послуг само собою здійснює благотворний вплив на розвиток туристичної галузі і економіки країни загалом. Стабільний безперебійний розвиток інфраструктури сприяє вдосконаленню таких найважливіших для нормального функціонування економіки процесів, як розподіл, обертання, споживання, забезпечує прискорення товарообороту, скорочення періоду відтворення, зниження витрат виробництва, раціональне використання усіх видів ресурсів, ефективну територіальну організацію матеріальних потоків.
Галузевий склад інфраструктури ринку туристичних послуг на наш час залишається предметом суперечок у дослідників цього питання. Але на сьогодні це останній варіант, який має відповідне наукове обґрунтування. На І рівні дослідженої інфраструктури знаходяться підприємства тих галузей, які беруть безпосередню участь в обслуговуванні туристів та/або надають основні послуги, що входять до складу туру. До них належать: - турагенції, що виступають у ролі посередника або торгового агента між ком-паніями-туроператорами, які є «виробниками» туристичного продукту, та туристами, що виступають у ролі споживачів; - заклади розміщення (або підприємства готельного господарства); - транспортні підприємства, що виконують перевезення туристів; - санаторно-курортні підприємства (санаторії, пансіонати з лікуванням, будинкивідпочинку тощо); - страхові компанії, які обслуговують подорожуючих є обов'язковою умовоюздійснення туру; - підприємства телекомунікації, зв'язку, що створюють необхідні умови для ефективного функціонування підприємств ринку туристичних послуг. IIрівень презентований підприємствами громадського харчування і торгівлі, екскурсійними бюро, об'єктами природно-заповідного фонду (ПЗФ), до складу яких входять національні парки, заповідники, заказники та ін., культурно-розважальними комплексами (театри, музеї, парки розваг, казино і т.д.) та банківськими установами (зокрема, пунктиобміну валют, банкомати тощо).До IIIрівня інфраструктури ринку туристичних послуг належать підприємства, щостворюють загальні умови його функціонування:- житлово-комунального господарства (інженерно-технічні та ремонтно-будівельні, електро - водо - та теплопостачання); - підприємства з будівлі, ремонту та обслуговування залізничних та автошляхів, а також річкових і морських портів; - контрольно-адміністративні служби (прикордонні, митні, карантинні, міліцейські, а також органи, які надають послуги з оформлення документації — паспортів, віз та ін.);- урядові органи на чолі з Державною туристичною адміністрацією України (ДТАУ), що займаються розробкою нормативної документації в туристичній галузі, працюють над створенням сприятливого правового середовища функціонування підприємств туризму, затверджують стандарти їх роботи; - система підприємств матеріально-технічного забезпечення (МТЗ), яка створює для підприємств двох попередніх рівнів інфраструктури можливість своєчасного наданнявідповідних послуг;Центром туристичного комплексу країни є ринок туристичних послуг, що представлений їх «виробниками» - підприємствами-туроператорами. Кожна фірма-туроператор тісно співпрацює з підприємствами І рівня інфраструктури ринку туристичних послуг, які створюють умови для діяльності туроператорів шляхом реалізації складових їхньої продукції. IIрівень забезпечує ефективне функціонування як самого ринку туристичних послуг, так і підприємств І рівня. В свою чергу, підприємства IIIрівня інфраструктури обслуговують усі попередні рівні і сприяють нормальному перебігу подій на самому ринкутуристичних послуг. Кількість іноземних туристів, що в'їхали в Україну з метою організованого туризму, знизилася з 1,9 млн. ос. у 1995 р. до 0,8 млн. ос. у 1998 р. та до 0,6 млн. ос. у 2001 р. Така ситуація пов'язана з непопулярністю України як туристичного об'єкту в світі внаслідок нестачі відповідної інфраструктури туризму і як результату - якості обслуговування, що не задовольняє потреб іноземних клієнтів. До того ж недостатній розвиток комунікаційної складової інфраструктури ринку туристичних послуг в Україні спричиняє низьку поінформованість потенційних туристів з інших країн про значний туристсько-рекреаційний потенціал нашої держави. У той же час останніми роками зростає кількість українських туристів, що віддають перевагу подорожам за кордоном держави: з 6,9 млн. ос. у 1995 р. до 8,6 і 9,4 млн. ос. відповідно у 1998 та 2001 рр. Це, в переважній більшості, подорожуючі з метою відпочинку що обрали зарубіжні курорти в пошуках кращого сервісу оскільки послуги , що надаються підприємствами інфраструктури ринку туристичних послуг в Україні, мають недостатній рівень якості. На інфраструктуру туризму України значною мірою припадає відповідальність за охорону навколишнього середовища, збереження природного потенціалу держави та його відтворення. Здійснення цієї задачі потребує в ситуації, в якій опинилася країна, неабияких зусиль. На сьогодні стан телекомунікаційної мережі України є додатковою причиною уповільнення темпів розвитку туристичної галузі в цілому та в'їзного туризму зокрема . Створення сучасної інформаційної мережі надає можливість сфері туристичних послуг України: по-перше, значно збільшити поінформованість потенційних відвідувачів про країну, її туристично-рекреаційні можливості; по-друге, спростити систему придбання закордонними громадянами національних тур послуг; по-третє, оперативно координувати діяльність туристичних та транспортних організацій з ефективного використання наявної матеріальної бази. За даними ВТО, бронювання туристичних послуг через систему Інтернет зросте більше ніж у 3 рази, що призведе до збільшення обсягів іноземного туризму на 15%.В Україні необхідно вжити заходи щодо: облаштування інфраструктури ринку туристичних послуг в пунктах пропуску через державний кордон відповідно до чинних міжнародних стандартів; розширення мережі пунктів паспортного та митного контролю типу «зелений коридор» для туристичних потоків; встановлення на основних автомобільних трасах, відкритих для міжнародного сполучення (зокрема, транспортних коридорах), дорожніх знаків відповідно до загальновизнаних вимог. Потребує розгляду доцільність функціонування постів ДАІ у безпосередній близькості від пунктів пропуску через державний кордон України.Для розбудови інфраструктури ринку туристичних послуг необхідне фінансове забезпечення, джерелами якого можуть виступати держава, недержавні організації та приватний капітал. Велика кількість економістів та підприємців впевнені в тому, що вкладання грошей в розвиток інфраструктури - прерогатива держави. Це має сенс з огляду на те, що такі вкладення мають дуже довгий термін окупності і тим самим стають не досить привабливими для приватних інвесторів.Водночас чинна Програма розвитку туризму до 2005 р., прийнята ще в 1997 р., передбачає в частині будівництва та реконструкції закладів туристичної інфраструктури внесення коштів в обсязі, що перевищує 900 млн. дол. США. Реально ж за 1997-2001 рр. на розвиток цієї інфраструктури було надано лише 170 млн. дол. США , що становить 19% потрібної суми і явно не є достатнім. За даними , у 2002 р. на розвиток інфраструктури ринку туристичних послуг державним бюджетом було виділено суму, що у 6 разів менша за необхідний обсяг коштів. Варто створити налагоджену систему готельного, транспортного обслуговування, ресторанного господарства, облаштування мережі міжнародних транспортних коридорів, залучення до туристичної сфери рекреаційно-курортного потенціалу України. Таким чином, подальше залучення інвестицій в розбудову інфраструктури туризму в країні є нагальною потребою.Здійснений в даній статті комплексний підхід до розгляду окремих елементів інфраструктури ринку туристичних послуг є об'єктивною основою для постановки питання про необхідність розробки концепцій її розвитку як на національному, так і на регіональному рівнях. Тим більш актуальним це питання видається тепер, коли економіка України перебуває в стані трансформації, а на меті у держави - входження у світове економічне співтовариство.Подальші дослідження у даному напрямку мають досить широкі перспективи: в колі наукового пошуку автора знаходяться проблеми, пов'язані з визначенням оптимального шляху розвитку інфраструктури туристичних послуг, що базуватиметься на економіко-математичних моделях її формування залежно від природно-кліматичного та історико-культурного туристичного потенціалу окремих регіонів України. Досліджуючи інфраструктуру ринку туристичних послуг, автор передбачає розробку науково-обґрунтованої концепції її розвитку, підготовку пропозицій щодо вдосконалення механізму застосування організаційно-економічних важелів її регулювання.