Міністерство освіти і науки України
Волинський національний університет імені Лесі Українки
Географічний факультет
Кафедра туризму
Рекреаційні комплекси Сіднея
Курсова робота
Виконав:
студент 26 групи
географічного факультету
Гнатюк І.О
Науковий керівник:
кандидат географічних наук,
доцент Ільїна О.В.
Луцьк 2009
Зміст:
Розділ 1: теоретичні основи дослідження
Розділ 2: передумови створення архітектурного комплексу
Розділ 3: архітектурно-рекреаційний комплекс Сіднея
ВСТУП
Актуальність теми дослідження обумовлюється наступними факторами:
- Росія є однією з економічно насильніших країн світу, що дає їй право займати високі позиції в очах світової спільноти.
- Як одна з найбільш розвинутих країн світу, Росія, а заодно і Кремль, представляють великий інтерес для людей з усього світу.
Мета дослідження: провести загальний аналіз вигідності географічного положення комплексу, описати стан розвитку архітектурного потенціалу даного комплексу, виявити та встановити перспективи розвитку архітектурного комплексу.
Мета ставить перед собою досягнення таких завдань:
- Визначити передумови розвитку рекреаційного комплексу Кремля.
- Відобразити вплив архітектурного комплексу Кремля на збільшення його туристичного потенціалу.
- Виділити перспективи розвитку рекреаційного комплексу Кремля на сучасному етапі.
Об’єкт дослідження : архітектурно-рекреаційний комплекс Кремля.
Предмет дослідження : сучасний стан, особливості архітектурних стилів, перспективи використання рекреаціного комплексу Кремля.
Методологія і методи дослідження : методологічною основою для написання дослідницької курсової роботи стали праці провідних дослідників, які займалися розробкою цієї теми. Робота базується на принципах логіки, об’єктивності та конкретних фактах. У ході дослідження були використані такі методи, як описовий, синтез та аналіз. Також був використаний історичний принцип, який дав змогу прослідкувати за темпами розвитку архітектури Кремля.
Практичне значення роботи полягає в розробці методологічних підходів, обгрунтування доцільності використання архітектурних рекреаційних ресурсів Кремля. Результати дослідження дають змогу об’єктивно оцінити поточну ситуацію у місті, показують шляхи та перспективи вирішення існуючих проблемних ситуацій.
Розділ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ
1.1 Понятійно-термінологічний апарат
Сучасні умови життєдіяльності людського суспільства пов'язані з істотним підвищенням значення рекреації (від лат. recreatio - відновлення). Вплив рекреації на розвиток різноманітних галузей матеріального виробництва й сфери послуг постійно зростає. Значення рекреації особливо підвищується у зв'язку з негативними наслідками науково-технічного прогресу, погіршенням природного середовища й урбанізацією. Рекреаційна діяльність тісно пов'язана із природоохоронними заходами, поліпшенням медичного обслуговування, розширенням послуг харчування, торгівлі й побуту, відпочинку й розваги.
Фактори, що впливають на формування рекреації, можна підрозділити на соціально-економічні, медико-біологічні, природні й матеріальні. Соціально-економічні - це потреби населення у відпочинку, які залежать від способу життя людини, а також від можливостей суспільства; медико-біологічні фактори - стан здоров'я й психофізіологічних особливостей населення; природні - географічне положення й умови проживання людини; матеріальними факторами є рекреаційні ресурси і їхнє просторове розміщення.
Розвиток рекреації й ефективне використання рекреаційних ресурсів - складне комплексне завдання, що вимагає формування професійного мислення фахівця - організатора рекреації.
Рекреаційна діяльність вимагає знань по рекреаційній архітектурі, вивчення рекреаційної території і її планувальної організації, взаємодії з архітектурно-планувальною організацією рекреаційного комплексу й організацією внутрішнього простору рекреаційної установи.
Поняття архітектура (від. гречок. arhitekton — будівельник) означає мистецтво будувати будинку. Одночасно архітектура є областю будівельної діяльності, що відображає рівень розвитку науки й техніки. Виходячи з видів будівельної діяльності розрізняють архітектуру об'ємних споруджень (зведення житлових будинків, адміністративних, культурно-просвітніх, промислових і інших будинків і споруджень); ландшафтну архітектуру (садово-паркове мистецтво); містобудування (створення нових і реконструкція старих міст, селищ, районів). Основна особливість сучасної архітектури - з'єднання всіх видів архітектурної діяльності в єдиний простір, що задовольняє потреби людини. Архітектура з мистецтва будувати перетворилася в мистецтво формування простору.
Рекреаційна архітектура — це вид архітектурної діяльності, об'єктом якої є формування рекреаційних просторів. Рекреаційна архітектура близька по проблематиці до ландшафтної архітектури: з'єднання штучного й природного середовища, тому що природний ландшафт є головним середовищем рекреації.
Архітектура середовища відпочинку протягом всієї історії розвитку людства приймала різні форми. Розмаїтість архітектури залежалася від національних особливостей народів, їхнього побуту, культури; природних і кліматичних умов; географічного місця знаходження.
Тріаду найважливіших вимог до архітектури сформулював давньоримський архітектор Вітрувій: користь, міцність, краса. Користь - вимога задоволення утилітарних потреб людини архітектурним середовищем. Вимога функціональності архітектури привело до появи різних типів будинків. Міцність будинків і споруджень залежить від їхніх конструкцій і конструктивних схем. Вимога конструктивності визначає архітектурну композицію будинку. Всі конструктивні схеми складаються з конструктивних елементів - підтримуючих (стіни, опори) і що перекривають (балки, зводи). Конструктивні елементи з'єднуються в архітектурні форми, створюючи естетичний ефект. Вимога естетики, краси визначає архітектурно-художню композицію будинку. Критерії краси, художньої гармонії змінювалися із часом, впливаючи на декоративність зовнішнього й внутрішнього оформлення будинку.
Архітектурний стиль являє собою сукупність основних ознак архітектури даного часу й даного народу, що проявляються в особливостях функціональної, конструктивної й художньої сторін. Вимога єдності стилю є найважливішим критерієм формоутворення як архітектурної, так і предметного середовища. По окремому предметі можна судити про час його створення, про рівень культури й способі життя народу.
В історії архітектури розрізняють «стару», «нову» і сучасну архітектуру. «Стара» архітектура являє собою архітектуру епохи рабовласницького ладу й феодалізму. У рабовласницьку епоху виникли архітектурні стилі древнього миру (Древній Єгипет, Древня Греція й Древній Рим). В епоху феодалізму розрізняють архітектуру середньовіччя й нового часу. У середньовічній архітектурі одержали розвиток візантійський, романський і готичний стилі. Архітектура нового часу створила свої архітектурні стилі: Ренесанс (Відродження), бароко, рококо. Архітектурний класицизм увінчався стилем ампір.
Рекреаційна архітектура знайшла своє вираження в тріаді: праця - відпочинок - перебування, проголошеної французьким архітектором Лє Корбюзьє. Нерозривність цих функцій відбилася у взаємопроникненні архітектурних середовищ відпочинку, праці й побуту. [1-2]
1.2 Види і класифікація рекреаційних комплексів
Рекреційні комплекси являють собою містобудівні утворення різного функціонального профілю, які складаються із рекреаційних закладів, об’єднаних єдиним архітектурно-планувальним рішенням, загальною просторовою композицією і організацією обслуговування. Рекреаційний комплекс є найбільш перспективною формою планувальної організації рекреаційної території.
Критерії класифікації рекреаційних комплексів групують на основі містобудівних і соціально-економічних факторів.
Містобудівні фактори безпосередньо визначають місце розташування, композицію і величину рекреаційного комплексу; опосередковано пов’язані з видами рекреаційних ресурсів і рівнем розвитку інфраструктури.
Соціально-економічні фактори впливають на формування рекреаційного комплексу через структуру рекреаційних потреб, якісні і кількісні характеристики рекреаційного потоку, економічну можливість і доцільність організації рекреаційного комплексу.
Містобудівні фактори групують по функціональному профілю, місцю розташуванню, щільності і капітальності забудови; соціально-економічні фактори – по типу рекреантів, склад функціональних груп приміщень, місткості, рівню комфорту, сезонності експлуатації.
Всі критерії класифікації рекреаційних комплексів знаходяться між собою в складній залежності. Функціональний профіль, місце знаходження і контингент рекреантів оприділяють назначення рекреаційного комплексу. Від назначення комплексу залежить склад функціональних груп і площі приміщень, які в свою чергу, визначаються рівнем комфорту. Рівень комфорту відображається на об’ємних і планувальних рішеннях споруд ререаційних комплексів.
Основними критеріями, які оприділяють вид рекреаційного комплексу є його функціональний профіль.
По функціональному профілю розрізняють санаторні комплекси, комплекси відпочинку і туристичні комплекси. Санаторні комплекси, призначені для відновлюючого лікування, складаються із санаторних закладів: санаторії для дорослих, санаторії для дітей, дитячі санаторні табори відпочинку, санаторії-профілакторії. Комплекси відпочинку складаються із установ, призначених для масового відпочинку: будинок відпочинку (пансіонати), бази відпочинку, дитячі табори, молодіжні табори, курортні готелі.