Тому ми вважаємо, що поняття безсмертя відбиває взаємозв'язок між фундаментальними цінностями культури, якими є категорії “життя” й “смерть”. І тут безсмертя змістовно являє собою якусь оцінку, - з боку суспільства та самого “Я”, виступає мірою цінності свого життя. Цей ракурс безсмертя і являє собою виключно філософський аспект проблеми, оскільки розкривається в діалектиці понять “сенс життя” та “зміст смерті”, “цінність життя”, “цінність смерті”, тобто в аксіологічному вимірі буття. Це твердження означає, що йдеться не про міру життя як межу між життям і смертю, точніше між живим і мертвим. Останнє, скоріше, біологічний бік проблеми, і він вирішується в рамках сучасної медичної танатології, а аргументи тут - параметри роботи серця, кровообігу, діяльності мозку тощо.
Ми ж вважаємо, що феномен безсмертя виявляє свою сутність лише в осмисленні цінності буття, де цінність життя й цінність смерті лише формують межі виявлення цього буття і як індивідуального “Я”, і як персонального “Я”. Осмислення життя й смерті як цінності - вихідна першооснова безсмертя, тому що воно саме знаходить зміст, як похідне від вирішення діалектичного протиріччя.
Людина знає, що її життя обмежене в часі, що вона помре, але її свідомість опирається визнанню цього факту. Тому цілком закономірна думка про те, що безсмертя є лише деякою інтуїтивною інтенцією, що задає, по-перше, напруженість людському існуванню та існуванню культури в цілому, і, по-друге, безпосередньо бере участь у становленні особистості й культури як упорядкованої аксіологічної реальності. Будучи найменше теоретичною конструкцією, а, швидше, етико-естетичним варіантом вирішення протиріччя «життя-смерть», безсмертя гносеологічно виправдовується феноменологією як можливістю осягти буття, що з'являється як культура, де панують цінності мистецтва, релігії, міфології й філософії.
Література
1. Сержантов В.Ф., Гребеньков Г.В. Природа человека и его судьба. - СПб.: Изд-во Петровской Академии Наук и Искусств, 1994. - 427с.
2. Сержантов В.Ф., Гребеньков Г.В. Феномен человека (Христианская и научная концепции природы человека). - К.: ИЦ «Академия», 1997. - 144с.
3. Гребеньков Г.В., Нечитайло В.Н. Аксиологический подход к проблеме человека. – Донецк: Изд-во ДПИ, 1992. – 186 с.
4. Гребеньков Г.В. Становление личности и ее событийный мир // Вісник Донецького національного університету. Cepiя Б: гуманітарні науки. - 2000. - №2. - С.292-295.
5. Казначеев В.П., Спирин Е.А. Космопланетарный феномен человека: Проблемы комплексного изучения. – Новосибирск: Наука. Сиб. отдел.,1991. – 304 с.
6. Гроф С.Я., Гроф К. Сияющие города и адские муки // Жизнь после смерти / Под ред. П.Гуревича. – М.: Наука,1990. – С.89.