Історико-матеріалісти тлумачили також всі аспекти філософської проблеми “мир - людина”. Класичні філософські питання (про відносини “людина - природа", “природа - історія”, “особа - суспільство", “свобода - несвобода”) і при новому підході зберегли своє нескороминуще світоглядне значення. Вони з'явилися як вираз реальних діалектичних “полярностей”, неусувних з життя людей і тому принципово неусувних з філософії.
Що ж було внесене нового в розуміння філософських проблем? Можна відповісти зовсім стисло: історизм. Проходячи через всю людську історію, виступаючи в певному значенні як вічні проблеми, вони придбавають в різні епохи, в різних культурах і свій конкретний, неповторний вигляд. І це торкається не двох-трьох проблем; йдеться про принципово нову загальну концепцію філософії, її призначення. Важливо, проте, підкреслити, що подолання старої форми філософських навчань зовсім не означало і не означає відмови від збереження, розвитку, поглиблення змісту що обговорювалися в них серйозних проблем, а навпаки, припускає все це.
В світлі історико-матеріалістичного підходу класичні філософські проблеми втратили вигляд незмінних, умоглядно вирішуваних проблем. Марксу вдалося знайти їх шукану “земну основу”: вони з'явилися як фундаментальні суперечності живої людської історії, що мають відкритий, незавершений характер. Звідси їх теоретичне рішення мислиться не як остаточно знімаючи проблему. Динамічне, процесуальне, як сама історія, зміст філософських проблем накладає друк і на характер їх рішення, покликаного резюмувати минуле, визначати конкретний вигляд проблеми в сучасних умовах і прогностично осмислювати майбутнє. В такому ключі була осмислена, зокрема, одна з найважливіших філософських проблем - проблема свободи. Маркс подолав її суто абстрактне рішення, прикладом якого може служити, зокрема, теза Спінози “свобода є усвідомлена необхідність”. Отримання свободи осмислюється їм як тривалий процес, обумовлений закономірним розвитком суспільства і набуваючи в кожний період історії разом із загальними також особливі, не припускаючи стандартних рішень риси. Введення у філософію.
Новим було також розуміння філософських проблем не як “чистих проблем" свідомості, а як проблем суспільного буття, які об'єктивно виникають і дозволяються в людському житті, практиці. Звідси витікало, що і філософська думка повинна осмислювати такі проблеми не тільки в теоретичному, але і в практичному плані.
До великих філософських проблем зверталися і звертатимуться мислителі різних епох. При всій відмінності їх підходів і історичній зміні характеру самих проблем все ж таки в їх змісті і розумінні зберігатиметься певна смислова єдність і спадкоємність. Історико-матеріалістичний підхід поставив під сумнів не самі проблеми, а лише повноцінність, достатність їх суто умоглядного рішення. Він привів до висновку: рішення філософських проблем вимагає глибокого позитивного знання історії, конкретного вивчення тенденцій і форм історичного розвитку.
Що ж до відношення “мир - людина” (“буття - свідомість” і т.п.), то воно теж причетне до історії, хоча абстрактна його форма приховує цю обставину. Та варто тільки уявити собі проблему, як стає зрозумілим, що крислаті людські зв'язки з світом розгортаються в ході історії. Вони реалізуються у формах праці, побуту, що змінюються, в зміні вірувань, розвитку знань, в політичному, етичному, художньому і іншому досвіді. Інакше кажучи, поле практичних, пізнавальних, ціннісних відносин людей до світу, складових головний предмет філософського осмислення, - явище цілком історичне.
Людська історія - реальність особливого роду. Це - складне поєднання суспільного життя людей (форм виробництва, соціально-економічних, політичних структур) і всіляких духовних її складових. Причому обидва компоненти переплетено, взаємодіють, нерозривні. Звідси і двояка спрямованість філософського дослідження - на реалії людського життя, з одного боку, і на різні, у тому числі теоретичні, віддзеркалення цих реалій в людській свідомості - з іншою. Наприклад, філософський аналіз проблем свободи припускає, як пояснював Маркс, уміння розрізняти, що конкретно було, а що представлялося “свободою" (“несвободою”) людям різних історичних епох і формацій. Аналогічно йде справа зі всіма філософськими проблемами. Осмислення, з філософської точки зору, політики, має рацію і т.д. припускає розмежування відповідних реалій і що відображають їх поглядів, навчань.
Може показатися, проте, що на природу як на предмет філософського інтересу сказане не розповсюджується, що до природи філософський розум звертається прямим чином, зовні всякого зв'язку з людською історією, практикою, пізнанням. Це ілюзія. Питання, що собою представляє природа в її найзагальніших рисах, по суті рівнозначне питанню, які наші практичні, наукові і інші знання про природу, що дає їх філософське узагальнення. А це значить, що філософські концепції природи теж формуються на основі критичного аналізу, зіставлень, відбору, теоретичної систематизації різних історично виникаючих, зміняли, доповнюючих один одного образів природи в нефілософській свідомості людей.
В суспільно-історичному житті людей в цілому і в кожному з конкретних її “пластів” тісно переплетені об'єктивне і суб'єктивне, буття і свідомість, матеріальна і духовна. Адже всі предмети, створювані людьми, будь то машини, архітектурні споруди або полотна художників, є упредметненими людська праця, думка, знання, творчість. От чому філософське мислення, пов'язане з осмисленням історії, вимагає складних процедур розмежування цих складових - мислимого і реального. Цим і пояснюється “біполярний, суб'єктно-об'єктний характер” всіх типово філософських роздумів. Не випадково важливим обов'язком філософів, як і інших фахівців, що вивчають суспільно-історичне життя людей, Маркс рахував пояснення механізмів появи і існування не тільки істинних, але і спотворених уявлень про дійсність, подолання усіляких деформацій об'єктивного змісту проблем. Звідси необхідність для філософа критичної позиції, обліку спотворюючих чинників. Одним слоном, і ця частина задачі пов'язана із з'ясуванням смислового поля “мир - людина - людська свідомість", тобто з тим або іншим рішенням основного питання філософії в його конкретних історичних проявах.
Отже, класична традиція пов'язувала філософію із збагненням нічних принципів розуміння миру і людського життя. Маркс вступив в суперечку з таким розумінням, підкресливши, що філософська думка звернена до суспільно-історичного життя людей, схильного зміні, розвитку. Звідси слідувало перетлумачення предмету, методів, результатів філософії як історичних, приймаючих різний вигляд в різні епохи. Маркс прагнув подолати традиційну відособленість філософії від реальної дійсності, а також претензії філософів на остаточну думку про неї. Сьогодні в умовах інтенсивного оновлення радянського суспільства на очах міняються форми господарського, політичного, духовного життя, що встояли, руйнуються застарілі стереотипи мислення, формуються вільні, демократичні погляди, позиції. Ясно, що замкнута на саме себе філософська думка не здатна відобразити процес таких швидких змін суспільної реальності.
На тому, що переживається нами нині серйозному переломному етапі історії виникла настійна потреба більш чітко визначити повноваження філософії, її відношення до дійсності, до рішення складних сучасних проблем. З цієї точки зору представляється украй важливим з'ясувати думки про призначення філософії, до яких прийшов Маркс в результаті серйозних теоретичних роздумів і подолання спекулятивно-умоглядного, замкнутого в собі філософствування. Важливо відродити. ввести в дію розроблену Марксом інтерпретацію філософії як соціально історичного знання, світогляду, але стояння пов'язаного з життям, практикою, відкритого новим ситуаціям і проблемам.