У висновках на основі здійсненого автором системного аналізу наукової культури у вітчизняній філософії другої половини ХХ століття - подано основні підсумки роботи, що висвітлюють її сутнісний зміст.
Визначальною специфікою для розкриття теми дисертації стали два підходи критично-історичний і проблемно-теоретичний. Перший підхід реалізується через вивчення основних проблем творчості показового кола мислителів, а також через генетико-хронологічний аналіз їх творів. Другий підхід - проблемно-теоретичне висвітлення наукової культури реалізується через логіко-концептуальний аналіз раціонально-інтелектуальної та соціально-антропологічної проблематики досліджень українських філософів означеного періоду.
Дослідження поняття наукової культури в українській філософії другої половини ХХ століття, свідчить про те, що українська філософська думка має чітку раціонально-екзистенціальну спрямованість, оскільки в центр свого дослідження ставить проблему розвитку людини, формування її духовного буття у науковому світі.
Наукова культура синтезує посутні характеристики науки і культури, а в її центрі - людина, суб'єкт соціокультурної творчості. Вона закорінена у раціональності науки, у єдності усіх посутніх характеристик останньої як форми знання, виду діяльності, пов’язана із узвичаєнням за даних світоглядних, історичних, культурних умов. Водночас, формування наукової культури в українській філософській традиції досліджуваного періоду (60-90-ті роки ХХ століття) має свої особливості. В українській думці чітко вимальовується своя специфіка розуміння сутності науки як складного, динамічного утворення культури, неперервність останньої з означенням екзистенціального світовідношення людини.
Основними аспектами наукової культури, які знаходились в центрі уваги українських дослідників, були: раціональний, гносеологічний, культурологічний, соціальний та антропологічний. Тому в даній роботі виявлено і проаналізовано найбільш істотні тенденції досліджуваної проблеми, які мали місце в українській філософській думці другої половини ХХ століття, а саме: "логіка науки", "логіка наукового дослідження", "раціональність науки", "наукова теорія", "наукове знання", "мова науки", "стиль наукового мислення", "наукова концепція", "наукова картина світу", "самосвідомість науки", "наукова діяльність", "наукове виробництво", "цілепокладання та ідеали науки", "антропологічна реконструкція гносеології", "пізнавальна діяльність", "свобода", "духовний світ особистості". Автор вважає, що основний акцент в українській світоглядно-антропологічній думці робиться на визначенні посутніх характеристик функціонування науки в контексті культури та зверненні останньої до людини. В наукових доробках (І.В. Бичка, П.В. Копніна, С.Б. Кримського, В.Г. Табачковського, В.І. Шинкарука, О.І. Яценка та багатьох інших) акцент робиться на тому, що наукова культура - це можливість творення наукою нових знань, основа предметно-практичної діяльності, яку уособлює процес розвитку пізнавальних можливостей людини. Для української філософської думки характерним є тлумачення науки як похідної, динамічної форми інтелектуального розвитку людини, яка створює культуру життєвого мислення.
Питання, пов'язані з розвитком проблеми науково-логічної, логіко-методологічної структури досліджень, у працях українських філософів другої половини ХХ століття, ґрунтувались на аналізі внутрішніх трансформацій категоріального змісту науки в контексті людиномірних, світоглядно-гносеологічних важелів існування знання. Останні позитивно вплинули на трансформації історичних типів і форм раціональності у монографіях Г.М. Доброва, Г.А. Заїченка, П.Ф. Йолона, С.Б. Кримського, Л.В. Озадовської, Б.О.Парахонського, М.В. Поповича та ін.
Ми вважаємо, наукова культура зрощує і консолідує пізнавальні можливості людини, в сфері розвитку сучасного наукового мислення. Не треба забувати про те, що стрімке зростання можливостей мислення, так само, як внутрішньо-системна, лапідарна еволюція дослідницьких програм, не повинні заперечувати аксіологічні виміри соціокультурного буття людини, а також, в свою чергу, протистояти імперативним настановам егалітарності і технократизму.
В цілому, проблеми, які були поставлені і вирішені в дослідженні, потребують подальших розвідок, певних теоретичних узагальнень, які сприятимуть актуалізації питань з історії вітчизняної світоглядно-наукової думки.
СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:
1. Клочков І.В. Проблема культури наукового мислення у дослідженнях українських філософів другої половини ХХ століття // Філософія, культура, життя. Міжвузівський збірник наукових праць. Випуск 19. - Дніпропетровський державний фінансово-економічний інститут, 2002. - 250с. - С. 226-235.
2. Клочков І.В. Проблеми буття та світогляду людини як наскрізні теми філософської творчості В.І.Шинкарука // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Гол. ред. В.В.Лях. - Вип. 32. - К.: Український центр духовної культури, 2003. - 220с. - С. 68-77.
3. Клочов І.В. Наукова культура як світоглядно-антропологічний ідеал природничих наук у дослідженнях українських учених другої половини ХХ століття // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Гол. ред. В.В.Лях. - Вип.34. - К.: Український центр духовної культури, 2003. - 248с. - С. 129-138.
4. Клочков І.В. Наукова культура у вітчизняній філософії другої половини ХХ століття (спроба постановки проблеми) // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія.: Філософія. Політологія. - К.: ВПЦ “Київський університет”, 2002. – Вип. 42-45. – С.70-71.
5. Клочков І.В. Антропологічна рецепція ідей І.Канта у працях В. І.Шинкарука та І.В.Бичка // Програма і матеріали 70-ї наукової конференції молодих учених, аспірантів і студентів “Наукові здобутки молоді – вирішенню проблем харчування людства у ХХІ столітті”. – У 2 ч. – К.: НУХТ, 2004. – Ч.1. – С. 24.
6. Клочков І.В. Культурно-історичні експлікації наукової раціональності // Програма і матеріали 71-ї наукової конференції молодих учених, аспірантів і студентів “Наукові здобутки молоді-вирішенню проблем харчування людства у ХХІ столітті”. – У 2 ч. – К.: НУХТ, 2005. – Ч.1. – С. 22.
7. Клочков І.В. До проблеми еволюції логіко-методологічних засад наукової культури в філософській рефлексії П.В. Копніна // Програма і матеріали 73-ї наукової конференції молодих учених, аспірантів і студентів "Наукові здобутки молоді - вирішенню проблем харчування людства у ХХІ столітті". - У 2 ч. - К.: НУХТ, 2007. - Ч.1. - С.19.
АНОТАЦІЇ
Клочков І.В. Наукова культура у вітчизняній філософії другої половини ХХ століття. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.05 - історія філософії. Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2007.
Дисертацію присвячено комплексному розгляду проблеми наукової культури, умов і можливостей її пізнання, співвідношення науки і культури, раціо і життя в творчості українських мислителів другої половини ХХ століття. Визначаються передумови її позиціювання в працях І.В. Бичка, П.В. Копніна, С.Б. Кримського, М.В. Поповича, В.І. Шинкарука та ін., що дозволяє включити їх творчість до загального русла історії української філософії та вивчати її у межах єдиного контексту розвитку європейської філософської традиції.
Гносеологічний сенс і цінність наукової культури полягає в розумінні раціональної сутності науки і культури, а також, у єдності всіх сутнісних характеристик останньої - як форми знання, виду діяльності, умови когнітивно-екзистенціального обґрунтування положення людини у світі.
Ключові слова: логіка науки, раціональність, наукова творчість, наукове знання, мова науки, наукова картина світу, стиль наукового мислення, самосвідомість науки, наукова діяльність, історія української філософії.
Клочков И.В. Научная культура в отечественной философии второй половины ХХ столетия. - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.05 - история философии. Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2007.
Диссертация посвящена комплексному рассмотрению проблемы научной культуры, условий и возможностей ее познания, соотношения науки и культуры в творчестве украинских мыслителей второй половины ХХ столетия. Определяются предпосылки ее позициирования в работах И.В. Бычко, П.В. Копнина, С.Б. Крымского, М.В. Поповича, В.И. Шинкарука и др., что позволяет включить их творчество в общее русло истории украинской философии и изучать ее в пределах единого контекста развития европейской философской традиции.
Исследование понятия научной культуры в украинской философии второй половины ХХ столетия свидетельствует о том, что украинская философия имеет четкую рационально-экзистенциальную направленность, поскольку в центре ее исследований находится решение проблемы развития человека в мире, детерминированном научными достижениями цивилизации. В исследовании подчеркивается, что научная культура синтезирует существенные характеристики науки и культуры, а в центре ее исследовательской программы – человек, как субъект социокультурного творчества, осуществляющий его с помощью принципов и методологии научного мышления. Гносеологический смысл и ценность научной культуры заключается в рациональности науки, а также, в единстве всех существенных характеристик последней – как формы знания, вида деятельности, условия когнитивно-экзистенциального самоопределения человека в мире. Одновременно формирование научной культуры в украинской философской традиции исследуемого периода (60-90-гг. ХХ ст.) имеет свои особенности. В украинской традиции четко прослеживается своеобразная специфика понимания сущности науки как чрезвычайно сложного, динамического образования культуры, а также, непрерывность развития последней с конституированием экзистенциального мироотношения человека.