Етика стоїцизму (стр. 3 из 3)

3) Етичний ідеал стоїків

«Бути схожим на скелю, об яку постійно б’ється хвиля; вона стоїть – і розпалена волога затихає довкола неї. Нещасний я, таке зі мною сталося! – Ні! Щасливий я, що зі мною таке сталося, а я все ще безпечальний, теперішнім не вражений, майбутнього не боюся» (кн..4,49). Крім непохитності, мудрець – етичний ідеал стоїків – мав жити, керуючись розумом і природою (що описано вище), а також був людиною богорівною, наділеною особливими знаннями та розумінням: «…своїми здоровими очима він зуміє побачити красу і певний розквіт у старенької чи старого, і привабливість новонародженого; йому зустрінеться багато такого, що зрозуміло не кожному, а тільки тому, хто душею звернений до природи та її справ» (кн..ІІІ,2); «І ось така вже людина… є деякий жрець і посібник богів…» (кн..ІІІ,4). Для мудреця характерна чистота думок: «Привчати себе треба тільки таке мати на думці, щоб, лишень тебе спитають: «Про що зараз думаєш?» - відповідати щиро й відразу, що й як» (кн..ІІІ,4). Але віддавна перед філософами поставала інша проблема: де шукати цього ідеалу, чи втілювався він у конкретній людині? Грецькі стоїки зразками мудреців називали Сократа й Діогена і з прикрістю додавали, що з кожним поколінням мудреців меншає[35]. Римляни, враховуючи історичні реалії, сильно змінили бачення як чеснот (Панетій додав до них ще практичні суто римські чесноти типу virtus, наблизивши свій етичний ідеал до римського «доблесного мужа»[36]), так і мудреця (від Посідонія йде концепція безпорадності й зіпсутості людини, для якої цей ідеал недосяжний[37]): «Коли я кажу, що нічого не роблю для задоволення, то маю на увазі не себе особисто, а мудреця…» (Бл. ж. ХІ,1).

4) Взаємовплив стоїцизму та деяких інших вчень

	Подібне	Відмінне
Стоїки і епікурейці	Відновлення поваги до розуму, філософії Фізикалізм (моральні постулати спираються на натуралістичне вчення) Ідеали – порядок, гармонія, помірність	Епікурейці – проти фаталізму Стоїки заперечували зведення блага до задоволення Стоїцизм – матеріалістичне вчення Соціальна спрямованість етики стоїків на противагу ідеалу «непомітного життя» епікурейців
Стоїцизм і християнський аскетизм	Самообмеження заради блага Релігійна спрямованість Рівність усіх перед етичною доктриною	Християнський аскет оцінює світ як сукупність «пристрастей», для стоїка більшість речей нейтральна Християнин намагається долати природність, стоїк нею живе Християнство – трансцендентальне, стоїцизм - раціоналістичний Християнський аскет прагне до індивідуального спасіння, стоїк проголошує необхідність обирати загальне благо

3. Висновок: внесок стоїцизму в етику

На думку деяких авторів, стоїки – не менш самостійна щодо попередників школа, ніж системи Арістотеля та Платона[38]. Вона мала кілька здобутків світового значення.

По-перше, концепція «єдиного громадянства» і космополітизму підготувала грунт для появи поняття природного права (один із сучасних типів праворозуміння: право, що базується на загальному для всієї природи розумі), яке в ідеалі має втілюватися в позитивному праві – законодавстві держави, наскільки воно узгоджене з природним правом.

По-друге, поєднання в етиці принципів свободи і необхідності згодом відбилось у філософії Гоббса і Спінози[39].

Нарешті, попри всі суперечності в цьому питанні, стоїки намагались утвердити автономність моралі в суспільстві щодо фізіологічних і соціальних потреб людини[40].

Сенека і Марк Аврелій також були моралістами-новаторами: зокрема, Сенека ввів в етику поняття сумління («Будь-якої миті, коли природа вимагатиме повернути їй моє дихання…я піду, підтвердивши під присягою, що все життя любив чисте сумління і гідні заняття…» (Бл. ж., ХХ, 5), а Марк Аврелій розмежував людську душу (пневма) та інтелект (нус)[41].

Список використаної літератури

1. Stoic Ethics // The Internet Encyclopedia of Philosophy/http://www.utm.edu/research/iep/s/ stoicism.htm

2. Асмус В.Ф. Античная философия. – М., 1976.

3. Гаджикурбанова П.А. Специфика стоической трактовки добродетели (понятие «надлежащего по обстоятельствам»). - Этическая мысль. - Вып. 5. - М.: ИФ РАН. 2004./ http://ethics.iph.ras.ru/em/em5/10.html

4. Иваненко А.И. Аскетизм и стоицизм/ Универсум платоновской мысли: Неоплатонизм и христианство. Апологии Сократа. - СПб., 2001. – С. 42-50

5. История философии. Энциклопедия/ под ред. А.А. Грицанова. – Минск, 2002./velikanov.ru

6. Марк Аврелий. Размышления./ http://www.lib.ru

7. Ошеров С. А.. Сенека: от Рима к миру/Луций Аней Сенека. Нравственные письма к Луцилию./ Пер. и прим. С.А. Ошерова. – М., 1977

8. Э.Ж. Ренан. Марк Аврелий и конец античного мира/ http://www.mark-avreli.info

9. Дэниэл Н. Робинсон. Интеллектуальная история психологии. - М.,2005/http://psylib.org.ua/books/robin01/index.htm

10. Луций Анней Сенека. О блаженной жизни/http://www.lib.ru

[1] Асмус В. Ф. Античная философия. – М., 1976. – С. 468

[2] Дэниэл Н. Робинсон. Интеллектуальная история психологии. - М.,2005/http://psylib.org.ua/books/robin01/index.htm

[3] Stoic Ethics // The Internet Encyclopedia of Philosophy/http://www.utm.edu/research/iep/s/ stoicism.htm

[4] Stoic Ethics // The Internet Encyclopedia of Philosophy/http://www.utm.edu/research/iep/s/ stoicism.htm

[5] Гаджикурбанова П. А. Специфика стоической трактовки добродетели (понятие «надлежащего по обстоятельствам»). - Этическая мысль. - Вып. 5. - М.: ИФ РАН. 2004./ http://ethics.iph.ras.ru/em/em5/10.html

[6] А. И. Иваненко. Аскетизм и стоицизм/ Универсум платоновской мысли: Неоплатонизм и христианство. Апологии Сократа. - СПб., 2001. – С. 42-50

[7] Дэниэл Н. Робинсон. Интеллектуальная история психологии. - М.,2005/http://psylib.org.ua/books/robin01/index.htm (з посиланням на Ф. Корнфорда)

[8] Асмус В. Ф. Античная философия. – М., 1976. – С. 451

[9] Праця Д. Н. Робінсона

[10] Stoic Ethics // The Internet Encyclopedia of Philosophy/http://www.utm.edu/research/iep/s/ stoicism.htm

[11] Асмус В. Ф. Античная философия. – М., 1976. – С.452

[12] История философии. Энциклопедия/ под ред. А. А. Грицанова. – Минск, 2002./velikanov.ru

[13] Біографію Сенеки викладено за: С. А. Ошеров. Сенека: от Рима к миру/Луций Аней Сенека. Нравственные письма к Луцилию./ Пер. и прим. С. А. Ошерова. – М., 1977

[14] С. А. Ошеров. Сенека: от Рима к миру/Луций Аней Сенека. Нравственные письма к Луцилию./ Пер. и прим. С. А. Ошерова. – М., 1977

[15] История философии. Энциклопедия/ под ред. А. А. Грицанова. – Минск, 2002./velikanov.ru

[16] История философии. Энциклопедия/ под ред. А. А. Грицанова. – Минск, 2002./velikanov.ru

[17] Э. Ж. Ренан. Марк Аврелий и конец античного мира/ http://www.mark-avreli.info

[18] Асмус В. Ф. Античная философия. – М., 1976. – С.496

[19] Э. Ж. Ренан. Марк Аврелий и конец античного мира/ http://www.mark-avreli.info

[20] Асмус В. Ф. Античная философия. – М., 1976. – С.491

[21] Там само

[22] Stoic Ethics // The Internet Encyclopedia of Philosophy/http://www.utm.edu/research/iep/s/ stoicism.htm

[23] Stoic Ethics // The Internet Encyclopedia of Philosophy/http://www.utm.edu/research/iep/s/ stoicism.htm

[24] Асмус В. Ф. Античная философия. – М., 1976. – С.470

[25] Stoic Ethics // The Internet Encyclopedia of Philosophy/http://www.utm.edu/research/iep/s/ stoicism.htm

[26] Гаджикурбанова П. А. Специфика стоической трактовки добродетели (понятие «надлежащего по обстоятельствам»). - Этическая мысль. - Вып. 5. - М.: ИФ РАН. 2004./ http://ethics.iph.ras.ru/em/em5/10.html

[27] Гаджикурбанова П. А. Специфика стоической трактовки добродетели (понятие «надлежащего по обстоятельствам»). - Этическая мысль. - Вып. 5. - М.: ИФ РАН. 2004./ http://ethics.iph.ras.ru/em/em5/10.html

[28] Зазначена праця

[29] Асмус В. Ф. Античная философия. – М., 1976. – С.476

[30] Там само

[31] Асмус В. Ф. Античная философия. – М., 1976. – С.477

[32] Дэниэл Н. Робинсон. Интеллектуальная история психологии. - М.,2005/http://psylib.org.ua/books/robin01/index.htm (з посиланням на Ф. Корнфорда)

[33] Асмус В. Ф. Античная философия. – М., 1976. – С.463-465

[34] Асмус В. Ф. Античная философия. – М., 1976. – С.454

[35] Stoic Ethics // The Internet Encyclopedia of Philosophy/http://www.utm.edu/research/iep/s/ stoicism.htm

[36] С. А. Ошеров. Сенека: от Рима к миру/Луций Аней Сенека. Нравственные письма к Луцилию./ Пер. и прим. С. А. Ошерова. – М., 1977

[37] Асмус В. Ф. Античная философия. – М., 1976. – С.4491

[38] Асмус В. Ф. Античная философия. – М., 1976. – С.481

[39] Там само

[40] Гаджикурбанова П. А. Специфика стоической трактовки добродетели (понятие «надлежащего по обстоятельствам»). - Этическая мысль. - Вып. 5. - М.: ИФ РАН. 2004./ http://ethics.iph.ras.ru/em/em5/10.html

[41] История философии. Энциклопедия/ под ред. А. А. Грицанова. – Минск, 2002./velikanov.ru