КОНТРОЛЬНА РОБОТА
З КРИМІНОЛОГІЇ
1. Кримінологічне прогнозування злочинності
Кримінологічний прогноз злочинності - це ймовірнісне судження про майбутній стан (рівні, структурі) злочинності, її детермінанти і можливості профілактики через визначений період часу, що включає якісну і кількісну оцінки передбачуваних змін і вказування їх термінів.
Необхідно знати, що кримінологічне прогнозування є:
- різновидом соціального передбачення;
- галуззю юридичного прогнозування і
- самостійним видом прогнозування.
Процес кримінологічного прогнозування по своїй суті повинен бути безупинним, потребуючим постійного систематичного уточнення в міру нагромадження нових даних. Тобто прагнення до закінчених, що не потребують в уточненні, прогнозів може привести до ненадійних результатів чи навіть до помилкових висновків.
Також необхідно знати, що існуюча "проблема невизначеності" дозволяє прогнозу бути тільки приблизним, а не абсолютно точним. У самому слові "прогноз" уже закладена неможливість точного "прогнозування". Але важливо пам'ятати в цьому випадку, що "навіть поганий прогноз краще гарної невизначеності".
Джерелами прогнозу є не тільки дані, відзначені як якісно-кількісні характеристики злочинності, але і, так звана, "випереджальна інформація". Наприклад, відстеження майбутньої зміни карного законодавства, обов'язково внесення коректив у прогноз злочинності і відповідно в систему її попередження.
Цілі кримінологічного прогнозування формулюються в такий спосіб:
- загальна мета - установлення найбільш загальних показників, що характеризують розвиток (зміна) злочинності в перспективі, виявлення на цій основі небажаних тенденцій і закономірностей і відшукання способів зміни цих тенденцій і закономірностей у потрібному напрямку.
Загальна мета визначає основні цілі наступного рівня:
- забезпечення всіх обставин, що мають істотне значення для розробки перспективних планів;
- прийняття триваючих управлінських рішень;
- вироблення загальної концепції боротьби зі злочинністю;
- вибір оптимального шляху удосконалювання діяльності органів, що ведуть боротьбу зі злочинністю;
- установлення можливих змін у стані, рівні, структурі і динаміку злочинності в майбутньому;
- визначення можливостей появи нових видів злочинів і "відмирання" наявних у сьогоденні, а також причин і умов, здатних уплинути на це;
- установлення можливої появи нових категорій злочинців.
Перераховані цілі кримінологічних прогнозів є основними. Інші мети відповідають названим, випливають з них і співвідносяться з ними як частка з загальним. Усі вони (мети) повинні постійно уточнюватися, конкретизуватися, обновлятися в зв'язку з безперервністю самого процесу прогнозування.
У залежності від цілей прогнозування, об'єкта дослідження і термінів прогнозування визначаються і задачі прогнозування.
Основними задачами є:
- одержання інформації про досліджуване майбутнє;
- відповідна обробка цієї інформації;
- узагальнення всіх показників "майбутньої" злочинності; а саме основне завдання полягає в тім, щоб на основі виявлених показників визначити в прогнозованому періоді найбільш важливі й ефективні шляхи (засобу і міри) боротьби зі злочинністю.
Кримінологічне прогнозування в широкому змісті класифікується на два види:
- прогнозування науки кримінології (прогнозування кримінологічних досліджень, визначення переспектив розвитку, конкретних напрямків науки) і
- прогнозування злочинності (первинної і рецидивний).
З теоретичної частини кримінології Ви помнете спеціальні кримінологічні методи: чи типології вивчення конкретного випадку /case-study/. Стосовно до розглянутої частини питання Вами буде здійснюватися два види прогнозів:
прогноз злочинності (у цілому по ФПС, округу, загону, заставі, взводу, чи відділенню окремих її складових) і
прогнозів індивідуального злочинного поводження.
Ці види кримінологічних прогнозів істотно між собою розрізняються (як загальне і частка).
У кожнім з цих напрямків (первинному і рецидивному) виділяються прогнозування злочинності (різних категорій обстежуваних: за контрактом чи закликом, офіцерів, прапорщиків; чи чоловіків жінок); окремих видів і груп злочинів; злочинності в різних регіонах (у масштабах ФПС, округу, загону, застави, відділення).
Самостійним видом прогнозування є прогнозування індивідуального антигромадських (злочинного) поводження (індивідуальне прогнозування).
Об'єднання інформації усіх (чи частини) перерахованих прогнозів складає сукупний кримінологічний прогноз.
Будь-яке прогнозування проводиться з метою складання прогнозу на той чи інший конкретний термін. Тобто за часом прогнози поділяються на:
- короткострокові (від одного до 2-х років) - обслуговують поточні задачі боротьби зі злочинністю. Як правило, ці прогнози досить достовірні;
- середньострокові (від 3-х до 5-ти років) - дозволяють враховувати можливий вплив на злочинність і її зміну явищ макросоціального рівня; використовувати антикримінальний потенціал цих явищ і процесів; вчасно розробити адекватні заходи для чи нейтралізації ослабленню можливих криміногенних наслідків, підготувати відповідні людські, матеріальні й інші ресурси і т.д. і
- і довгострокові (до 10-ти - 15-ти років) при існуючих методиках можуть давати лише деякі загальні оцінки можливих тенденцій злочинності.
Практика діяльності органів Прикордонної служби також показує необхідність зверхкоротких кримінологічних прогнозів - на добу, тиждень, місяць, квартал.
У кримінологічному прогнозуванні використовуються загальнонаукові, частковонаукові і спеціальні методи пізнання.
Найбільший інтерес представляють останні, тобто спеціальні методи кримінологічного прогнозування, що можуть бути згруповані в три основні групи:
1. методи екстраполяції;
2. методи моделювання і
3. методи експертних оцінок.
Методи естраполяції лежать в основі всякого прогнозу. Сутність цього методу складається у вивченні прогнозованого об'єкта і перенесенні закономірностей його розвитку в минулому і сьогоденні на майбутнє.
На основі вихідних даних формуються статистичні ряди, що поширюються на майбутнє. Ступінь точності прогнозів залежить від часу попередження і стабільності кримінологічної ситуації.
Наступний метод - моделювання, представляє із себе розробку математичних моделей (на основі програмування) звичайно в практиці прикордонної застави не застосуємо. Може бути використаний на рівні округів, але із залученням фахівців. Задача при його використанні - складання достовірної інформації.
Останній - метод експертної оцінки - з'ясування думки наукових і практичних працівників, відібраних по ряду ознак (стаж роботи, кваліфікація, сфера наукових інтересів і ін.)
Як представляється, найбільш зручним для Вашої майбутньої діяльності найбільше приемлим метод екстраполювання.
Більш докладно варто зупинитися на індивідуальному прогнозуванні злочинного поводження.
Його принципами повинні бути:
- системність (суб'єкт є частиною системи);
- наступність;
- вероятностность (вероятностние прогнози щодо поводження людини називаються пропабилистическими /від лат. probabіlіc - ймовірний/);
- відносність;
- багатозначність.
2. Причини насильницької злочинності
Злочинне насильство завжди розцінювалося як саме небезпечне антигромадське явище, точніше - найскладніша сукупність таких явищ, чиє різноманіття і масштаби важко оцінити. Насильство руйнує особистість і повсякденне спілкування людей, часто роблячи життя нестерпним, розкладає моральні підвалини суспільства, перешкоджає економічному розвитку, підвищенню матеріального добробуту і духовного благополуччя, загрожує національному суверенітету і відносинам між державами. Поряд з корупцією, насильство представляє одну з головних лих у світі, в Україні особливо , оскільки тут рівень насильницької злочинності дуже високий.
Які ж причини насильницької дії? З позицій психології людина здійснює вольові дії (акти) і неусвідомлені, рефлекторні рухи та імпульсивні дії. Поведінка складається з низки вчинків, що знаходяться під контролем свідомості; діяльність — сукупність послідовно здійснюваних поведінських актів, які спричиняють зміни в оточуючому середовищі та в самій особі.
Елементарною ланкою поведінки є вчинок — одинична цілеспрямована дія, взята у нерозривій єдності суб'єктивних спонукань і соціальне значимих наслідків. Злочин — вольовий акт людської поведінки, що знаходиться під контролем свідомості: вибірковість поведінки стає основою кримінальної відповідальності за його вчинення.
Кримінально-правове поняття насильницького злочину визначається двома основними категоріями — суспільної небезпеки і протиправності. До них часто додається винуватість і покарання, хоча, на наш погляд, це не цілком вірно, оскільки без вини немає злочину, а покарання — наслідок, результат вчиненого злочину, а не він сам. Усвідомлення суспільної небезпеки вчиненого чи можливість такого усвідомлення, поряд з проти-правністю, відрізняє злочинну поведінку від законослухняної. У кримінології в предмет вивчення злочину включаються, поряд з іншими аспектами, і його джерела — детермінанти, у тому числі — психологічні. Злочинна поведінка є процес, що розгортається у просторі і часі та включає не лише самі дії, але й попередній вплив на особистість, психологічні явища та процеси, які визначають генезис протиправного вчинку.
Психологічна структура злочинної поведінки має такі ж компоненти, як законослухняна, але зміст їх інший. У цілому вона характеризується як антисуспільна, тобто заборонена законом через підвищену суспільну небезпеку. Можна виділити три основних етапи механізму злочинної поведінки: