Важливо зазначити, що три останніх функції є непрямими щодо власне бюджету як фінансового плану держави. Їх реалізація виходить далеко за межі одного року, на який зазвичай здійснюється бюджетне планування, проте здійснюється саме через засоби фіскальної функції бюджету. Тому ефективність виконання державним бюджетом цих функцій може бути визначена при аналізі виконання річного бюджету лише частково. Необхідний також спеціальний аналіз впливу бюджетних відносин на економічну динаміку та структуру, прогрес у реалізації намічених стратегічних пріоритетів. Власне, реалізація регулюючої, стратегічно-структурної та стимулюючої функцій надає бюджетному процесу властивостей політики, тому саме через їхню призму слід розглядати питання оцінки ефективності бюджетної політики в країні.
Функціональна збалансованість бюджетної політики має надзвичайну вагу. Зосередження уваги переважно на фіскальних функціях бюджету при нехтуванні його стратегічними функціями веде до втрати стратегічних орієнтирів та руйнування потенціалу довгострокового економічного зростання. Акцент на завданнях антициклічного та структурного регулювання без врахування необхідності стимулювання економічної активності вестиме до економічної стагнації. Між тим, і неврахування власне фіскальної функції бюджетної політики на тлі амбіційних стратегічних орієнтирів містить у собі загрозу суттєвої макроекономічної дестабілізації.
Активізація фіскального тиску та посилення вилучення ліквідних ресурсів у підприємств та населення веде до зменшення децентралізованого інвестиційного потенціалу. Зазначені кошти, які потенційно могли б бути спрямовані на інвестування, перерозподіляються на поточне споживання. Водночас, зменшення розміру наявного доходу зменшує схильність населення до заощадження та підприємств до інвестування. Відтак жорстка фіскальна політика суттєво посилює відповідальність держави за використання вилучених ресурсів у спосіб, який максимально стимулюватиме економічний розвиток та інвестиційні процеси [7].
На формування i використання бюджету впливає низка факторiв, якi можна подiлити на політичні, економічні та соціальні.
Полiтичнi фактори вiдображають політичну ситуацію в країнi, яка може істотно вплинути на формування бюджету та використання бюджетних коштів. До них належать адміністративна та регіональна структури управлiння державою, використання нею регулюючої, оборонної та правозахисної функцій держави, політична стабільність у суспiльствi.
Економiчнi фактори пов’язанi з макроекономічними процесами, що вiдбуваються в державi. До них належать обсяги виробленого ВВП та національного доходу, економічне зростання чи спад виробництва, рівень розвитку економіки країни, продуктивність суспiльної праці, прiоритетнi напрями виконання державою економічних i соціальних завдань, рівень інфляції та рівень безробіття в країнi, модель податкової полiтики, рівень науково технічного прогресу (НТП), масштаби структурних зрушеньв економічних i галузевих пропорцiях розвитку, методи господарювання на підприємствах усіх форм власності.
Соцiальнi фактори формування та використання бюджету зумовленi соціальними та демографічними обставинами. Зокрема це соціальний захист та соціальне забезпечення населення, обсяг фінансових коштів, що спрямовуються на освiту та охорону здоров’я, обсяг реальних доходiв населення, розмiр мінімальної заробiтної плати та споживчого кошика, природний прирiст (скорочення) населення та мiграцiйний прирiст (скорочення) населення [6].
Кошти, сконцентрованi в бюджет, виступають як елемент регулювання, стимулювання і гарантії фінансової системи держави, створення сприятливого фінансового середовища для швидкого розвитку ринкових відносин.
На період трансформації економіки бюджету держави належатиме вирішальна роль в інвестування економіки. У наш час заходи зі здійснення комплексної політики енергозбереження потребують державної фінансової підтримки. Це зумовлено тим, що енергоспоживання на одну особу в Україні значно вище ніж в економічно розвинених країнах. Бюджетна підтримка має спрямовуватися на розвиток сучасного високотехнічного виробництва у машинобудуванні, легкій, харчовій, фармацевтичній промисловостях, розвиток транспортних магістралей тощо.
Важливим напрямом бюджетної політики є фінансове забезпечення розвитку агропромислового комплексу, а саме:
1) підтримка виробництва продукції тваринництва, меліорації й охорони земель, лісовідновлення, охорони водних ресурсів, наукових досліджень, розвиток соціальної сфери на селі тощо;
2) проведення цінової політики з метою досягнення паритетності товарообміну між продукцією підприємства сільського господарства та іншими галузями економіки;
3) перегляд митних тарифів на імпорт окремих видів сільськогосподарської продукції з метою захисту вітчизняного ринку; 4) використання іноземних кредитів на розвиток нових технологій, переоснащення підприємств переробної промисловості, розбудову фермерських господарств тощо.
Вагомою складовою бюджету є фінансування державного управління, національної оборони та правоохоронної діяльності, а також фінансове забезпечення і фінансування розвитку освіти, закладів науки і культури.
Важливим завданням бюджету держави є фінансування соціального забезпечення та соціальний захист населення. Це пенсійне забезпечення, фінансування закладів і програм соціального забезпечення неповнолітніх і молоді; фінансування утримання будинків-інтернатів для людей похилого віку та інвалідів, державна допомога малозабезпеченим сім’ям, житлові субсидії населенню тощо.
Обсяг коштів, які спрямовуються на соціальне забезпечення та соціальний захист населення, залежить від фінансових можливостей держави, які визначаються обсягом ВВП та науково обґрунтованим обсягом фонду споживання [8].
1.2 Склад доходів і видатків бюджету
Доходи бюджету - це частка централізованих ресурсів, які використовуються для виконання відповідних функцій держави.
В Україні, згідно з бюджетним кодексом, доходи бюджету класифікуються за такими розділами:
1) податкові надходження;
2) неподаткові надходження;
3) доходи від операцій з капіталом;
4) офіційні трансферти.
1. Податкові надходження – це передбачені податковими законами України загальнодержавні та місцеві податки, збори й інші обов’язкові платежі.
Принципи побудови податкової системи України, її склад визначені законом України ‘‘Про систему оподаткування в Україні’’ від 18 лютого 1997р. з подальшими змінами й доповненнями. Платниками податків і зборів є юридичні й фізичні особи, на яких згідно з законами України, покладено обов’язок сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі).
2. Неподаткові надходження залежно від методів їх мобілізації об’єднуються у п’ять груп:
1) доходи від власності та підприємницької діяльності (рентна плата за транспортування трубопровідним транспортом територією України природного тазу, нафти, за перебування Чорноморського флоту Росії на території України та ін.);
2) адміністративні збори і платежі, доходи від некомерційного продажу (утримання дітей у школах-інтернатах, державне мито, митні збори);
3) надходження від штрафів та фінансових санкцій (надходження від штрафів, санкцій за порушення стандартів якості продукції, за порушення правил пожежної безпеки);
4) власні надходження бюджетних установ (доходи за підготовку, перепідготовку кадрів згідно з укладеними договорами, вхідна плата в музеї, виставки, плата студентів за користування гуртожитком при вищих і середніх спеціальних навчальних закладах тощо);
5) інші неподаткові надходження (кошти від конфіскованого державного майна).
3. Доходи від операції з капіталом. Ці доходи мобілізуються неподатковим методом і включають три групи надходжень:
а) надходження від продажу основного капіталу;
б) надходження від реалізації державних запасів товарів;
в) надходження від продажу землі і нематеріальних активів.
4. Офіційні трансферти – це кошти, одержані від інших органів державної влади , органів влади АРК, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній і безповоротній основі. Трансферти від органів державного управління поділяються на:
- кошти, що надходять з інших бюджетів;
- дотації;
- субвенції.
Видатки бюджету – це кошти, які спрямовуються на здійснення програм, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надмірно сплачених до бюджету сум.
Витрати бюджету – це видатки бюджету та кошти, видані на погашення основної суми державного боргу.
Видатки державного бюджету регламентуються відповідними законами та нормативними актами – Бюджетним кодексом України, законом про державний бюджет та іншими юридичними актами органів влади.
У видатковій частині державного бюджету передбачається два фонди: загальний і спеціальний. Видатки спеціального фонду фінансують за рахунок цільових фондів, які видані під конкретну ціль. Видатки загального фонду – за рахунок доходів загального фонду бюджету та не мають конкретних(закріплених) джерел фінансування.
Фінансування державних видатків – це плановий, цільовий, безповоротний відпуск коштів для забезпечення виконання загальнодержавних функцій (управління, оборона, безпека та ін.), утримання соціально-культурної сфери, забезпечення соціальних гарантій та обов’язків держави. Суб’єктами бюджетного фінансування є державні органи, підприємства, установи й організації державної та комунальної форми власності.