Головною метою запровадження спрощеного режиму оподаткування було досягнення більше соціальних, ніж економічних цілей. Така спрощена система для суб'єктів малого підприємництва мала забезпечити реалізацію принципу соціальної справедливості оподаткування, коли рівень податкового навантаження відповідає рівню можливостей сплачувати податки. Саме завдяки зниженню податкового навантаження й спрощенню механізму адміністрування сплати податків було створено сприятливі умови для самозайнятості працездатного населення і послаблено соціальну напругу в країні без витрат бюджетних коштів, а також створено близько 500 тис. нових робочих місць.
Суб’єкти підприємницької діяльності – юридичні особи, що обрали ставку оподаткування єдиним податком у розмірі 6% і сплачують ПДВ, не мають змоги виписати податкову накладну, тим самим відштовхуючи від себе покупців, які у зв’язку з цим не мають права на податковий кредит.
Обмеження обсягу виручки від реалізації продукції, а також чисельності працюючих не дозволяє великій кількості малих підприємств перейти на спрощену систему оподаткування.
РОЗДІЛ ІІ. ОСОБЛИВОСТІ МЕХАНІЗМУ ФУНКЦІОНУВАННЯ СПРОЩЕННОЇ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ
2.1 Аналіз застосування суб’єктами малого підприємництва спеціальних режимів оподаткування
Важливим чинником формування конкурентної економіки, насичення ринку необхідними товарами, послугами та підвищення рівня життя населення є розвиток малого бізнесу.
Малий бізнес відіграє важливу роль не лише в розвитку економіки країни, а також у вирішенні багатьох соціальних проблем, оскільки:
- знижує витрати, пов'язані з функціонуванням будь-якого виду підприємницької діяльності;
- забезпечує зайнятість населення;
- пожвавлює інвестиційну діяльність, оскільки перелив ресурсів до сфери малої економіки;
- спричинює кардинальні зміни у всій структурі народного господарства;
- збільшує товарну масу та споживчі послуги;
- породжує здорову конкуренцію, яка означає всебічне регулювання економіки.
Здійснюючи підприємницьку діяльність, підприємства малого бізнесу повинні сплачувати податки та соціальні платежі, вести бухгалтерський облік та подавати бухгалтерську звітність щодо фінансових результатів своєї діяльності на рівні інших суб’єктів господарювання, що для них занадто обтяжливо. Тому особливо важливим є проведення державної політики, яка спрямована на створення сприятливих умов для діяльності суб’єктів малого підприємництва.
З метою розвитку суб'єктів малого підприємництва в Україні в 1998 році введено спеціальні режими оподаткування, які й сьогодні залишаються одним із дієвих форм державної підтримки [2].
Практика застосування спеціальних режимів оподаткування свідчить про їх привабливість та прийнятність для більшості підприємців. Передумовою для цього є можливість для підприємців зменшити податкове навантаження та значно спростити, пов’язані з їх діяльністю облік та звітність.
Станом на 1 січня 2008 року в країні зареєстровано 1 236 268 суб’єктів, які застосовують спеціальні режими оподаткування. З них єдиний податок сплачували більше 832 тис. суб΄єктів (у т. ч. 135,47 тис. юридичних осіб і 696,8 тис. фізичних осіб). Фіксований податок сплачували понад 404 тис. осіб [7].
Динаміка загальної кількості суб’єктів малого підприємництва (далі - СМП), які застосовують спеціальні режими оподаткування, починаючи з 1999 року характеризується стійкою тенденцією до збільшення
Так, у 2008 році (порівняно з 2007 роком) загальна кількість таких суб’єктів зросла майже втричі.
Поряд із тим відбувається зменшення темпів приросту кількості СМП за роками . Так, найбільші темпи приросту загальної кількості СМП спостерігали у 2000 та 2001 роках (відповідно 39,5% та 34,7%).
У 2007 та 2006 роках кількість суб’єктів практично перебувала на постійному рівні (відповідно 16,3% та 16,9%).
Така тенденція свідчить про те, що в ці роки в секторі малого підприємництва з’являлись ознаки стабілізації його розвитку.
Однак у 2007–2008 роках прийнято ряд нормативно-правових актів, що безпосередньо вплинули на розвиток суб’єктів підприємницької діяльності, які використовували спеціальні режими оподаткування.
Введення в дію цих актів спричинило виникнення колізії в законодавстві в частині сплати СМП страхових внесків у зв’язку із набранням чинності Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, нормами якого встановлено обов’язковість сплати пенсійних внесків СМП за найманих осіб та зміни умов здійснення підприємницької діяльності за спеціальними режимами оподаткування (введення обов’язкової реєстрації платниками ПДВ, подвійного оподаткування доходів податком на доходи фізичних осіб, обмеження видів діяльності за єдиним податком тощо).
Такі регуляторні дії держави погіршили підприємницьке середовище та призвели до зменшення темпів приросту кількості суб’єктів, які використовують у своїй діяльності спеціальні режими оподаткування, з 16,9% до 7,5% - у 2004 році та до 9% - у 2005 році. Зокрема, значне зниження темпу приросту спостерігалося серед юридичних осіб – платників єдиного податку у ІІ та ІІІ кварталах 2004 року (відповідно до 1,5% та 0,1%). Одночасно у цьому періоді знижуються темпи приросту і у фізичних осіб – платників єдиного та фіксованого податків [7].
Крім того, сектор малого підприємництва відреагував на такі дії держави скороченням кількості найманих працівників.
На сьогодні СМП є одним із основних джерел формування робочих місць. Тенденція щодо збільшення кількості найманих працівників у цілому в цій сфері малого бізнесу є позитивним чинником забезпечення зайнятості населення. Так, у 2008 році у СМП працювало понад 2 094 000 осіб (у юридичних осіб – 1 360 000 осіб, у фізичних осіб – платників єдиного податку – 576 000 осіб, у платників фіксованого податку - 159 000 осіб).
З метою скорочення витрат на соціальне страхування підприємці вимушені були звільнювати або переводити «в тінь» своїх найманих працівників. У зв’язку з цим кількість найманих працівників у юридичних осіб - платників єдиного податку зменшилась з 1 398 000 осіб у 2007 році до 922 000 осіб у 2008 році, у платників фіксованого податку відповідно з 271 000 осіб до майже 159 000 осіб у 2006 році .
Спостерігається також і зменшення кількості найманих осіб в розрахунку на одного СМП. Цей показник залишається майже на постійному рівні лише у фізичних осіб – платників єдиного податку. Поряд із тим, якщо у юридичних осіб значення цього показника до кінця 2008 року майже досягло рівня 2006 року, то в платників фіксованого податку такої стабілізації не простежується. Якщо у 2008 році показник кількості найманих осіб в розрахунку на одного суб’єкта – фізичну особу платника єдиного (фіксованого податку) дорівнював одному найманому працівнику, то у 2008 році - 0,85 (у фізичної особи – платника єдиного податку) та 0,5 (у фізичної особи – платника фіксованого податку), а в 2006 році відповідно 0,83 та 0,39.
Таку ситуацію можна пояснити й тим, що в підприємців, які є платниками фіксованого податку існує цілий ряд інших проблем, пов’язаних із організацією їх діяльності, а саме:
– недосконалість механізму проведення ринкового збору (законодавча неврегульованість, високі розміри збору);
– відсутність системи укладання договорів між підприємцями та адміністраціями ринків;
– проблеми соціального характеру (оформлення трудових відносин, введення трудових книжок) між суб’єктами підприємницької діяльності та їх найманими працівниками;
– високі розміри орендної плати тощо [1].
Поєднання всіх негативних факторів і спричинило значне зменшення найманих працівників у підприємців. З метою стабілізації ситуації у 2008 році за ініціативи Держпідприємництва та Ради підприємців при Кабінеті Міністрів Україніи було прийнято відповідне Розпорядження Кабінету Міністрів від 10.03.2005 р. № 58-Р «Про деякі питання спрощеної системи оподаткування» та Закон України від 03.06.2005 р. № 2642 “Про внесення змін до деяких законів України”, що частково врегулювало ситуацію. Це сприяло зниженню соціального напруження в підприємницьких колах і, як наслідок, невеликому збільшенню кількості суб’єктів, що застосовують спеціальні режими оподаткування, за результатами 2008 року на 102 тис. порівняно з 2006 роком [12].
У цілому з часу застосування спеціальних режимів оподаткування спостерігається зростання надходжень від сплати податків та внесків до страхових фондів.
За аналізований період, надходження від СМП, які застосовують спеціальні режими оподаткування, досягли 2 794 029 000 грн.
Станом на 1.01.2008 р. платниками єдиного податку сплачено 2 519,55 млн. грн. (юридичними особами – 1 265,19 млн. грн., фізичними особами – 1 254,36 млн. грн.) . Від платників фіксованого податку станом на 1.01.2008 р. надійшло 274 млн.74 тис. грн.
Проте ситуація з нестабільністю темпів росту кількості СМП, у тому числі їх найманих працівників, вплинула на динаміку надходжень від зазначених суб’єктів.
Так, збільшення кількості фізичних осіб - платників єдиного та фіксованого податків позначилося на відповідному збільшенні надходжень від них. Навпаки, зменшення кількості юридичних осіб – платників єдиного податку спричинило зменшення надходжень .
Незважаючи на збільшення надходжень від СМП, які застосовують спеціальні режими оподаткування, темпи їх приросту стрімко зменшуються . За період 2006-2008 років темп приросту надходжень від фізичних осіб - платників єдиного податку знизився на 83%, юридичних осіб – платників єдиного податку –на 84%, платників фіксованого податку – на 180%.
Відповідно, для показника розміру надходжень на одного суб’єкта спеціальних режимів оподаткування характерна майже аналогічна динаміка .
Таким чином, за останні два роки відбулося зменшення активності підприємців порівняно з першими роками дії спеціальних режимів оподаткування. На суб’єктів цього сектору малого бізнесу, стосовно яких не розроблено стабільної законодавчої бази, яка б регулювала їх діяльність, впливають зміни умов та непередбачуваних регуляторних дій, що робить неможливим стабільний та ефективний розвиток малого підприємництва [8].