На підприємстві доцільно складати баланс грошових надходжень. Він показує, коли в підприємства виникають тимчасово вільні кошти, а коли воно має додаткову потребу в них.
Оперативне фінансове планування полягає в складанні та використанні платіжного календаря. Його складають на квартал із розбивкою по місяцях або на місяць із розбивкою по декадах. У платіжному календарі відображається весь грошовий обіг підприємства, основна частина якого проходить через розрахунковий, валютний, позиковий та інші рахунки підприємства в банку. У платіжному календарі відображено рух грошових коштів відповідно до їхнього надходження та використання.
У платіжному календарі фіксуються всі види грошових платежів та надходжень підприємства незалежно від їхніх джерел та напрямків використання, тобто показаний весь грошовий обіг за певний проміжок планового періоду.
Платіжний календар дає можливість фінансовим службам підприємства забезпечити оперативне фінансування, виконання розрахункових та платіжних зобов’язань, фіксувати поточні зміни платоспроможності підприємства.
Платіжний календар конкретизує поточний фінансовий план, уточнює його показники, дає змогу використати наявні резерви для підвищення ефективності використання фінансових ресурсів підприємства, діє точніше уявлення про стан платежів та розрахунків у періоді, що аналізується. За допомогою платіжного календаря постійно контролюється платоспроможність підприємства.
Річний фінансовий план (план доходів та витрат грошових коштів) характеризує обсяг фінансових ресурсів, необхідних для фінансово-господарської діяльності. Він є орієнтиром для фінансової роботи підприємства у плановому році.
За ринкової економіки для вирішення виробничих та комерційних завдань, які потребують вкладання коштів, необхідною умовою є розробка внутрішньо фірмового документа – бізнес-плану.
У процесі організації своєї діяльності перед підприємством постійно виникає необхідність вибору оптимальних варіантів прийняття рішень у сфері фінансів з багатьох альтернативних , наприклад таких:
- яку частину прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства після сплати податків, спрямувати на розвиток виробництва, технічне переоснащення, а яку – на приріст фонду споживання;
- використати кошти на будівництво нового цеху чи придбати акції іншого підприємства;
- вкласти кошти в завищені проти потреби виробництва запаси дефіцитних матеріалів чи надіятись на їх купівлю в майбутньому в міру необхідності;
- збільшити статутний фонд за рахунок додаткової емісії акцій (в акціонерному підприємстві) чи одержати тимчасову кредитну допомогу, склавши відповідний кредитний договір з комерційним банком, та ін.
Кожне з таких рішень повинно бути обґрунтоване відповідними розрахунками, базуватися на знанні економіки свого підприємства, перспектив його розвитку, вивченні кон’юктури ринку і урахуванні багатьох інших факторів. Інакше неминучі хибні рішення, що призводять до збитків, зниження ефективності діяльності виробництва. Тому правильне розпорядництво фінансовими ресурсами саме по собі є важливим фактором забезпечення ефективності вирішення економічних і соціальних завдань підприємства.
В певній мірі робити висновки про ефективність використання фінансових ресурсів (і, отже, про ефективність фінансової діяльності підприємства) можна шляхом зіставлення досягнутого результату господарської діяльності підприємства – прибутку – з сумою фінансових ресурсів, що були в розпорядженні підприємства за відповідний період.
Проте, звичайно, не можна абсолютизувати ці показники з точки зору оцінки використання фінансових ресурсів, оскільки результат діяльності підприємства – прибуток – відображає використання не лише фінансових, але й матеріальних, трудових ресурсів. Так, навіть ідеально розпорядившись фінансовими ресурсами, підприємство не застраховане від збитків, зниження обсягу виробництва в результаті збоїв у виробничому процесі з технологічних причин, внаслідок зниження трудової дисципліни, несприятливих природних явищ тощо.
Тому більш точне уявлення про ефективність використання фінансових ресурсів дає вивчення цього процесу щодо їх окремих складових частин.
Важливим у цьому питанні є аналіз та контроль фінансової діяльності підприємства – діагноз його фінансового стану, що уможливлює визначення недоліків та прорахунків, виявлення та мобілізацію внутрішньогосподарських резервів, збільшення доходів та прибутків, зменшення витрат виробництва, підвищення рентабельності, поліпшення фінансово-господарської діяльності підприємства в цілому. Матеріали аналізу використовуються в процесі фінансового планування та прогнозування.
Підприємство має опрацювати таку систему показників, з допомогою якої воно змогло б із достатньою точністю оцінити поточні та стратегічні можливості підприємства.
Під час переходу до ринкової системи господарювання зароджується конкуренція як важливий механізм регулювання економічних процесів. Однак у перехідний період вона ще незначна. Це дає змогу продавцям установлювати й підтримувати більш високі ціни, ніж вони могли б дозволити собі за розвинутої конкуренції, що призводить до застою у виробництві, до безробіття, а в кінцевому рахунку – до соціально-економічної та політичної нестабільності.
Конкурентоспроможність підприємства можна забезпечити правильною організацією управління фінансами: рухом фінансових ресурсів та фінансовими відносинами.
Оптимальна взаємодія фінансових відносин досягається використанням усіх фінансових категорій (виручка, прибуток, амортизація, оборотні кошти, кредит, бюджет, податки), нормативів, різного роду стимулів, пільг, санкцій та інших фінансових важелів.
До головних завдань фінансового обліку належать: виявлення фінансових джерел розвитку виробництва; визначення ефективних напрямів інвестування фінансових ресурсів; раціоналізація операцій із цінними паперами; налагодження оптимальних стосунків із фінансово-кредитною системою, суб’єктами господарювання.
Значення управління фінансами підприємств полягає в такій організації роботи фінансових служб, яка дає змогу залучати додаткові фінансові ресурси на найвигідніших умовах, інвестувати їх із найбільшим ефектом, проводити прибуткові операції на фінансовому ринку.
1. Аранчій В.І., Чумак В.Д., Смолянська О.Ю., Черненко Л.В. Фінансова діяльність підприємств – К.: ВД "Професіонал", 2004
2. Економіка аграрних підприємств: підручник, друге видання, доповнене і перероблене / В.Г.Андрійчук – Київ: КНЕУ, 2002
3. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч. посібник. – К.: КНЕУ,2003. – 554с.
4. Тютюнник Ю.М. Фінансовий аналіз бізнесу: Навчальний посібник. – Полтава: ІнтерГрафіка, 2004. – 288с.
5. Фінансова діяльність підприємства: Підручник / Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Либідь, 2002
6. Фінанси підприємств: Навч. посібник : Курс лекцій / За ред. д.е.н., проф. Г.Г.Кірейцева – К.: ЦУЛ, 2002
7. Фінанси підприємств: Підручник/Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А.М.Поддєрьогін. 3-тє вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2000. – 460с.
8. Царенко О.М. Економічний аналіз діяльності підприємств агропромислового комплексу: Навч. посіб. – К.: Вища школа, 1998.
9. Шваб Л.І. Економіка підприємства: Навч. посібник для студентів вищих навч. закладів – К.: Каравела, 2004 – 489с.
10. І.Г.Кириленко. Удосконалення системи фінансово-економічних відносин у діяльності агропромислового виробництва в Україні. //Економіка АПК, 2006 - №6 – с.3-7.
11. Ю.Я.Луган. Фінансові аспекти формування ринкового середовища в аграрному секторі АПК //Облік і фінанси АПК, 2005 - №6 – с.5-13.