Рентабельність операційної діяльності машинобудівних підприємств склала 4,4% (у цілому по промисловості - 0,9%). В 2004 році з кожної гривні активів у машинобудуванні отримано 82 коп. доходу, у цілому по промисловості - 84 коп. Однак за цей же період кількість промислових підприємств, що одержали збитки, збільшилося на 3,3% (від загальної кількості).
Промислові підприємства одержали збитків в 2004 році на суму 2306,6 млн. грн. Фінансовий результат (сальдо) їхньої діяльності в 2003 році склав 944,3 млн. грн., а в 2004 році спостерігається негативне значення (-231,5 млн. грн.) [15,41].
Підприємствами машинобудівного комплексу в 2005 році був отриманий позитивний фінансовий результат від звичайної діяльності до оподатковування в сумі 149,4 млн. грн. При цьому 54,9% підприємств дістали прибуток у сумі 306,6 млн. грн., а 45,1% - допустили збитки в сумі 157,2 млн. грн. Рентабельність операційної діяльності підприємств машинобудування в 2005 році склала 2,1%, знизилися проти 2004 року на 2,3 пункти.
Власний капітал підприємств машинобудівного комплексу перевищує позиковий на 12,5%, з початку року позиковий капітал виріс в 1,9 рази, у його складі ріст кредиторської заборгованості склав 97%. Забезпеченість власними оборотними коштами підприємств машинобудівного комплексу склала на кінець 2005 р. 747,2 млн. грн. (по Донецькій області недолік власних оборотних коштів склав 7275,5 млн. грн., по промисловості - 5251,3 млн. грн.).
У першому півріччі 2006 р. був отриманий позитивний фінансовий результат від звичайної діяльності до оподатковування в сумі 123,2 млн. грн., що в 1,9 рази більше, ніж у першому півріччі минулого року. Частка прибуткових підприємств у загальній їхній кількості збільшилася на 9,1 процентних пункту й склала 59,4%, а отримана ними прибуток - 165,7 млн. грн. Рентабельність операційної діяльності підприємств машинобудування виросла з 1,8% у першому півріччі 2005 року до 2,3% в 2006 році.
Власний капітал підприємств перевищує позиковий на 16,1%, що свідчить про фінансову незалежність підприємств від позикових засобів. Забезпеченість власними оборотними коштами підприємств склала на кінці звітного періоду 663,1 млн. грн. (по Донецькій області недолік власних оборотних коштів склав 10048 млн. грн., у тому числі по промисловості - 8247,6 млн. грн.).
Наявність систематичних збитків є одним з ознак підвищення ймовірності банкрутства підприємства.
Таким чином, проблеми підприємств пов'язані з їхньою з, недосконалістю системи керування, неефективним використанням засобів. У результаті підприємства виявляються на грані банкрутства.
Об'єктивною закономірністю ринкової економіки є циклічність її розвитку з наявністю етапів кризових ситуацій. Це визначає необхідність удосконалювання механізму створення системи діагностики й захисти підприємств від фінансової кризи й зниження впливу фінансових ризиків.
У цей час фінансовий аналіз стає одним з елементів розробки й реалізації фінансової стратегії підприємства. Істотну роль може грати аналіз фінансової діяльності для визначення економічного потенціалу підприємства й оцінки його позицій.
Таким чином, однієї із ключових проблем у процесі ефективного керування підприємством є аналіз його фінансового стану й тенденцій розвитку. Виникає необхідність у розробці моделі антикризового керування підприємством.
1.2 Сутність, види й класифікація фінансових ризиків
У процесі своєї діяльності підприємство в умовах ринку вступає у фінансові відносини з різними економічними суб'єктами (банками, підприємствами, державними органами при сплаті податків і інших платежів і т.д. ).
Діяльність підприємства завжди супроводжується невизначеністю в різних формах і різних сферах. Таким чином, економічний ризик породжується невизначеністю (невідомістю, невірогідністю, неоднозначністю), випадковістю. Тобто ризик виникає за умови наявності альтернативних рішень, планів, інвестиційних і інноваційних проектів і т.д. Якщо немає альтернатив, немає й ризику [40, 43].
У сучасній літературі поняття "ризик" має різне трактування. Одне з них являє собою "імовірність (погроза) втрати підприємством частини своїх ресурсів, недоодержання доходу або прояву додаткових витрат у результаті здійснення певної виробничої й фінансової діяльності" [46].
Дж. М. Кейнс у своїй роботі [40] затверджує, що ризик - це частина вартості, пов'язана з можливими втратами, викликаними непередбаченою зміною ринкових цін, надмірною спрацюванням устаткування або руйнівних наслідків катастроф. У зв'язку із цим Кейнс говорить про "втрати ризику", які покривають різницю між існуючим і очікуваним виторгом. Він виділяє три основних види ризиків:
- ризик підприємця або боржника, що виникає через непевність у реальності одержання тієї перспективної вигоди, на яку він розраховував;
- ризик кредитора - виникає при проведенні кредитних операцій, під якими Кейнс розуміє надання позик (цей ризик пов'язаний із можливістю навмисного або ненавмисного банкрутства боржника або з недостатньою забезпеченістю позик);
- ризик, пов'язаний із можливістю зниження цінності грошової одиниці, тобто з інфляцією.
Дж. М. Кейнс уважає, що всі види ризиків є непрогнозованими. У своїй теорії Кейнс виділяє саме фінансові ризики й приділяє особливу увагу одному з них - кредитному.
Найбільш повним і сучасним є визначення ризику, дане Кирейцевим Г. Під ризиком варто розуміти можливість виникнення збитків внаслідок дії переважно зовнішніх факторів, які при оцінці ситуації (перед ухваленням рішення) були невідомі і їхній вплив може змінити ймовірність досягнення бажаного результату [43, 288].
По об'єктивних ознаках ризики класифікуються на пов'язані з розміром компанії й на обумовлені галузевою приналежністю.
По суб'єктивних ознаках ризики діляться на властивій країні в цілому; пов'язані з акціонуванням і приватизацією підприємств; ризики неефективності внутрішнього контролю; фінансові ризики; інвестиційні ризики; ризики неефективності обліку; внутрішньогосподарських розрахунків; ступеня платоспроможності дебіторів; технологічні ризики.
Бланк І. А. [7, 433] пропонує наступну класифікацію фінансових ризиків.
По видах фінансові ризики можна класифікувати на: ризик зниження фінансової стійкості, що пов'язаний з недосконалою структурою капіталу (надмірне використання позикових засобів); ризик неплатоспроможності (пов'язаний з низькою ліквідністю активів); інвестиційний ризик (непередбачені фінансові втрати, пов'язані з інвестиційною діяльністю) та інші види ризиків - інфляційний, процентний, валютний, депозитний, кредитний, податковий.
По характеризуемому об'єкті виділяють наступні види ризиків: ризик окремої фінансової операції; ризик різних видів фінансової діяльності; ризик фінансової діяльності підприємства в цілому.
По сукупності використовуваних інструментів фінансові ризики підрозділяють на наступні групи: індивідуальний фінансовий ризик і портфельний фінансовий ризик.
По джерелах виникнення виділяють наступні групи: ринкові й специфічні ризики.
По фінансових наслідках всі ризики підрозділяються на такі групи: ризик, що влече тільки реальної економічної втрати або упущену вигоду; ризик, що влече як економічні втрати, так і додатковий дохід.
По характері прояву в часі виділяють постійний і тимчасовий фінансовий ризик.
За рівнем фінансових втрат ризики підрозділяють на: припустимі, критичні й катастрофічний фінансові ризики.
По можливості передбачення ризики ділять на: прогнозовані й непрогнозовані. По можливості страхування фінансові ризики підрозділяються на: страхові й не страхові.
Така класифікація включає всі основні групи ризиків, що дозволяє неї використати в процесі розробки стратегії по їхньому зниженню.
Існують різні точки зору й підходи щодо класифікації ризиків. Класифікація являє собою систему угруповання ризиків на основі єдиних критеріїв, ознак, характерних рис і залежно від цілей здійснення ефективного керування ними.
По об'єкті виникнення можна виділити три групи фінансових ризиків: ризик окремої фінансової операції; ризик різних видів фінансової діяльності; ризик фінансової діяльності підприємства в цілому.
По можливості подальшої класифікації виділяють: прості (неможливо розділити на окремі підвиди); складні (ризики, що включають підвиди). Однак дана класифікація не враховує ризику банкрутства, що характерний для підприємств в умовах економічної кризи й мінливої ринкової кон'юнктури.
Гранатуровим В. М., Шевчуком О. Б. [20] запропонована наступна класифікація ризиків:
за часом виникнення: ретроспективні, поточні й перспективні;
по сфері виникнення: виробничий, комерційний, фінансові й ризик страхування;
по основних факторах виникнення: політичні (зміна політичного середовища), економічні (несприятливі основи в економіці держави й підприємства);
по характері обліку: зовнішні (політичні, економічні, демографічні, соціальні, географічні), внутрішні (обумовленою діяльністю підприємства);
по характері наслідків: чисті, спекулятивні.
Дана класифікація не дає повної можливості чітко визначитися з виникненням ризику, його оцінкою щодо його зниження або ліквідації.
Трохи іншу представляє класифікацію фінансових ризиків Сідух В. [140], характеризуючи їх по типу втрат і розділяючи на прямі майнові ризики й ризики, пов'язані із зобов'язаннями.
Однак у сучасних дослідженнях не приділяється достатньої уваги проблемі класифікації ризиків, що приводять до банкрутства підприємства. Фінансові ризики найбільш рухливі й різноманітні. Серед них виділяють ризики: процентної, кредитної, валютний, неплатоспроможності, ліквідності, ринкових, інфляційний, фінансових зловживань.