Смекни!
smekni.com

Розроблення експертної системи оцінки вірогідності банкрутства торговельного підприємства (стр. 2 из 13)

Причинами банкрутства можуть бути зовнішні та внутрішні фактори [74, с. 580].

Зовнішні, це передусім підвищення цін на сировину, матеріали й енергоресурси; зниження попиту на продукцію підприємства, а відповідно і зниження цін на неї; економічна криза або інфляція.

Внутрішніми причинами можуть бути: некваліфіковане керівництво підприємства; недосконалість виробничо – технічної політики; невдалий вибір стратегії розвитку підприємства; відсутність організаторських здібностей у керівника.

Варто відзначити, що чим більш стійкий фінансовий стан підприємства, тим меншою є загроза банкрутства такому підприємству.

Першочерговими ознаками стійкості фінансового стану підприємства є [68, с. 204]:

- досягнення цільових розмірів прибутку і рівня рентабельності (сума прибутку визначає можливості підприємства до формування фондів, кошти, яких можуть бути направлені на економічні та соціальні цілі);

- ефективний розподіл частини прибутку, що залишається в розпорядженні трудового колективу.Він за умови досягнутого рівня розвитку підприємства, ступеня вирішення певних проблем та перспектив розвитку встановлює яку суму прибутку необхідно спрямувати на збільшення фонду оборотних коштів, основних засобів тощо;

- задовільна ліквідність балансу, який віддзеркалює сприятливе співвідношення (1:1) суми фінансових зобов'язань та вартості активів, які можуть бути швидко реалізовані і за необхідності спрямовані на погашення зобов'язань;

- наявність власних оборотних коштів в обсязі планового розміру, в іншому випадку підприємство не може створювати необхідні запаси сировини, незавершеного виробництва, готової продукції, матеріалів для безперебійного та ритмічного виготовлення продукції;

- раціональне використання основних засобів, скорочення невстановленого устаткування, незавершеного будівництва тощо;

- оптимальне розміщення власних та запозичених засобів на стадіях кругообігу;

- своєчасність розрахунків підприємства із постачальниками, працівниками, фінансовими органами, банками.

Формування ефективної системи показників-індикаторів загрози банкрутства передусім має базуватись на певних методологічних принципах, зокрема [72, с. 377]:

1. Відповідність системи показників завданням діагностичного дослідження, що визначає спроможність їх забезпечити виявлення та оцінку глибини кризи та розвитку її окремих фаз, здійснення діагностики можливих передумов для її поглиблення або послаблення (переборення).

2. Досконалість інформаційного забезпечення для проведення динамічного та порівняльного аналізу та попереднього розрахунку їх значень.

3. Спроможність чіткого встановлення алгоритмів розрахунку показників-індикаторів кризи, що забезпечує тотожність їх економічної сутності та тлумачення при використанні фахівцями-експертами.

4. Здатність накопичення статистичної бази відповідно до рівня та динаміки зміни показників, що пізніше стає інформаційною передумовою розробки рейтингових систем (спеціальних критеріальних моделей) діагностики загрози банкрутства.

5. Охоплення коефіцієнтами всіх ключових напрямів аналізу фінансового стану підприємств, які можуть віддзеркалювати кризові явища, що притаманні їх діяльності або передумови для їх появи.

6. Визначення оптимальної чисельності показників на кожному із напрямів дослідження, виключення зі складу системи показників, які дублюють один одного.

7. Встановлення критеріальних меж або негативної динаміки, які можуть бути використані як база для ідентифікації кризового стану або передумов для його появи в майбутньому.

Особливості сучасної експертної системи оцінки вірогідності банкрутства торговельного підприємства сьогодні законодавчо визначені наступними принципами [1-36].

1. Сьогодні методичне забезпечення для оцінки кризового стану та визначення загрози банкрутства підприємства надзвичайно різноманітне. Це визначає доцільність його класифікації за наступними ознаками: характер оціночних показників та їх інформаційного забезпечення; статус та обов'язковість застосування; наявність та характер формування узагальнюючого висновку; підхід до формування оціночних показників; методика їх дослідження, засоби обробки інформації тощо.

2. В межах України прикладом державної методики діагностики кризового стану є „Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства", затверджені наказом Міністерства економіки. Цей документ передбачає ідентифікацію стану неплатоспроможності підприємства та визначає правила прийняття рішень відповідно до економічних ознак фіктивного банкрутства, його приховування та доведення до банкрутства, а також і завершення санаційних процедур.

3. Найбільш розповсюдженим методичним підходом до експерної оцінки стану та загрози банкрутства є коефіцієнтний підхід, що грунтується на використанні певного переліку спеціальних фінансових коефіцієнтів- відносних показників, які визначаються через процес порівняння між собою певних абсолютних показників господарсько-фінансової діяльності підприємств, інформацію про які можна отримувати з фінансової та інших видів звітності.

Експертна оцінка загрози банкрутства на основі фінансових коефіцієнтів передбачає: створення системи оціночних показників; їх розрахунок, проведення порівняльного, горизонтального та еталонного аналізу.

Коефіцієнти-індикатори кризових явищ групуються за наступними ознаками: залежно від функціонального спрямування (показники платоспроможності, структури капіталу, ділової активності та прибутковості діяльності), залежно від інформаційного забезпечення розрахунку (коефіцієнти експрес та поглибленої діагностики), залежно від часових функціональних можливостей (показники теперішньої та майбутньої загрози банкрутства).

4. Простим для застосування та розповсюдженим методом діагностики банкрутства є побудова балансових (агрегатних) моделей оцінки фінансового стану. Під агрегатами мають на увазі абсолютні оцінні показники, які визначаються за спеціальними методиками на основі показників звітності та управлінського обліку підприємств.

Ідентифікація виявлення ризику банкрутства передбачає порівняння між собою агрегатів та створення діагностичного висновку залежно від результатів порівняння.

Найбільш поширеною є балансова модель, наведена у працях [73, с. 824].

5. Широкого визнання в процесі експертної оцінки вірогідності банкрутства набули матричні моделі ідентифікації стану підприємства, визначені у працях французьких аналітиків Франшона та Романе.

Матричні моделі діагностики кризового стану та виявлення загрози банкрутства передбачають побудову діагностичної матриці, кожен квадрат якої характеризується особливим співвідношенням показників господарсько-фінансової діяльності підприємства або розрахованих оціночних агрегатів та ідентифікується як певний стан підприємства.

Визначення наявності загрози банкрутства визначається місцезнаходженням підприємства у матриці та ретроспективним визначенням зміни місцезнаходження (аналіз шляху).

6. Специфіка статистичних моделей діагностики банкрутства полягає в обчисленні дискримінанти функції (границі), у якості аргументів якої застосовуються фінансові коефіцієнти-індикатори, які найбільшим чином характеризують розвиток кризи, а значення (Z-рахунок) - дозволяє встановити ймовірність загрози банкрутства.

Побудова статистичної моделі характеризує математичну обробку інформації стосовно результатів господарсько-фінансової діяльності 2-х однорідних сукупностей підприємств-об'єктів спостереження, одна з яких охоплює підприємства, що визнані банкрутами, інша - підприємства, що продовжують здійснювати нормальну господарську діяльність.

Експертна оцінка вірогідності банкрутства українських підприємств на основі закордонних статистичних методик не завжди є коректною, оскільки мають місце порушення найважливіших умов застосування статистичних моделей: відповідність об'єкта діагностування, часова відповідність, відповідність методики визначення параметрів моделі. Зазвичай варто використовувати метод, а не результати його використання.

Сьогодні всеж в теоретичних джерелах найбільш розповсюдженими є закордонні джерела, однак з методичної позиції, перешкоди для створення національних моделей діагностики банкрутства відсутні.

7. Рейтингові моделі діагностики загрози банкрутства являють собою іншу форму створення простої для застосування системи узагальнюючої оцінки низки характеристик об'єкта оцінювання, які мають чимале значення для визначення наявності та глибини кризи його розвитку [75, с. 580].

Побудова рейтингової системи передбачає наступні етапи роботи: визначення характеру діагностики показників; встановлення переліку оціночних показників фінансового стану та загрози банкрутства підприємства; виокремлення окремих типів життєздатності та стадій розгортання кризи; обгрунтування граничних значень або характерних якісних ознак кожного показника відповідно до типу фінансового стану; розроблення критеріїв бальної оцінки окремих показників та формування ідентифікаційних таблиць оцінювання; встановлення узагальнюючого критерію, інтерпретація та узагальнення результатів рейтингової оцінки.

8. Процес діагностики кризового стану дозволяє використання графічного методу, який носить допоміжний характер і слугує для наочної інтерпретації результатів попередньо здійсненої аналітичної роботи. Діагностика грунтується на 2-3-мірній матриці. Кожний квадрант її характеризується характерним діапазоном значень окремих оціночних показників.