5. Державна фінансова підтримка санації п-в.
При цьому здійснюються
1) пряме бюджетне фінансування і
2) непрямі форми державного впливу.
Бюджетне фінансування здійснюється на
1) поворотній основі – це бюджетні позики; і
2) безповоротній основі – це субсидії, дотації, повний або частковий викуп державою акцій підприємств, що перебувають на межі банкрутства.
За допомогою повного або часткового викупу акцій підприємств держава протидіє спаду виробництва і зростанню безробіття. Та в даному випадку державу не можна розглядати як звичайного акціонера, оскільки отримання прибутку не є метою її діяльності як акціонера. Головною метою державних інвестицій є сприяння відновленню ліквідності підприємства. Наприклад, у Німеччині і США значну частину державного сектора сформовано саме з колишніх приватних підприємств, які опинилися на межі банкрутства.
До непрямих форм державної підтримки санації належать:
· надання державних гарантій та поручительства, тобто зобов’язань держави здійснити погашення боргів підприємств в разі його неспроможності самостійно виконати умови кредитного договору;
· надання дозволу на тимчасове недотримання антимонопольного законодавства, що передбачає злиття підприємств, створення концернів, асоціацій, консорціумів.
Санаційна підтримка підприємств державою може здійснюватися методами фіскального характеру, зокрема:
· списання податкових зобов’язань;
· податкове кредитування;
· надання цільових податкових пільг.
1.3 Банкрутство підприємств, підстави та наслідки. Діагностика банкрутства на основі моделі “Z-рахунок Альтмана”
Банкрутство підприємств – це пов’язана із недостатністю активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи задовольнити в установлений для цього термін пред’явлені до нього з боку кредиторів вимоги і зобов’язання перед бюджетом.
У 1997 р. в Україні з 9000 справ про порушення банкрутства банкрутами було оголошено приблизно 4000 п-в.
Ознаками можливого банкрутства підприємства є:
· падіння ринкової ціни цінних паперів підприємства;
· зниження потоку грошових надходжень від виробничої і фінансової діяльності та зниження доходів;
· підприємство працює у галузі, де велика імовірність банкрутства;
· підприємство недавно почало своє функціонування;
· зменшення сум дивідендів.
Виробничі і фінансові аспекти, що вказують на фінансові труднощі підприємства:
· неможливість отримання додаткових фінансових ресурсів;
· нездатність погасити прострочені зобов’язання;
· погана система фінансової звітності;
· переміщення сфери діяльності в галузі, не пов’язані з основним бізнесом підприємства;
· нездатність підприємства контролювати свої витрати;
· високий рівень конкуренції.
Справа про банкрутство підприємства порушується арбітражним судом, якщо безспірні вимоги кредитора до боржника сукупно складають не менше 300 заробітних плат або 35400 грн., які не були задоволені боржником протягом 3 місяців після встановлення для їх погашення строку. До боржника арбітражний суд має право застосовувати такі процедури:
1. реорганізаційні: зовнішнє управління майном, санація і реорганізація;
2. ліквідаційні: добровільна і примусова ліквідація підприємства-боржника;
3. мирова угода.
Арбітражний суд визнає боржника банкрутом за відсутності пропозицій щодо проведення санації або за умови незгоди кредиторів з її умовами. У постанові про визнання боржника банкрутом арбітражний суд призначає ліквідаційну комісію (вона складається із представників кредиторів, банків, фінансових органів і фонду державного майна), яка оцінює майно підприємства-боржника, проводить роботи зі стягнення дебіторської заборгованості, розраховується з кредиторами і складає ліквідаційний баланс.
З моменту визнання підприємства банкрутом в першу чергу припиняється підприємницька діяльність боржника, до ліквідаційної комісії переходить право розпорядження майном боржника; вважаються такими, що минули, строки всіх боргових зобов’язань банкрута і припиняється нарахування пені та відсотків на усі види заборгованості боржника. Кошти, вилучені від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення претензій кредиторів таким чином:
· у першу чергу задовольняються:
1. вимоги, забезпечені заставою;
2. витрати, пов’язані з виплатою вихідної допомоги працівникам банкрута, в т.ч. відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;
3. витрати, пов’язані з провадженням справи про банкрутство в арбітражному суді і з робітниками ліквідаційної комісії.
· У другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов’язань банкрута перед працівниками підприємства (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства).
· У третю чергу – вимоги щодо сплати податків і обов’язкових зборів.
· У четверту чергу – вимоги кредиторів, не забезпечені заставою.
· У п’яту – вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства.
· У шосту – інші вимоги.
Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів на рахунок від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги. У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута для повного задоволення всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.
Вимоги, заявлені після закінчення строку, не розглядаються і вважаються погашеними.
Майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається власникові, а майно державних підприємств – відповідному органу приватизації для наступного продажу. Якщо майна банкрута вистачає, щоб задовольнити всі вимоги кредиторів, він вважається таким, що не має боргів і може продовжувати підприємницьку діяльність.
У міжнародній практиці в умовах економіки, що стабільно функціонує, для оцінки імовірності банкрутства підприємства використовують так званий Z-рахунок Е. Альтмана.
Існує 2-факторна і 5-факторна модель Z-рахунок Е. Альтмана.
Двофакторна модель:
Z = - 0,3877 + (- 1,0736) * коефіцієнт поточної ліквідності + 0,579 * питома вага залучених коштів у пасивах
Z > 0 – імовірність банкрутства велика;
Z < 0 – імовірність банкрутства мала.
П’ятифакторна модель:
Z = (обіговий капітал / усі активи) * 1,2 + (нерозподілений прибуток / усі активи) * 1,4 + (прибуток від основної діяльності / усі активи) * 3,3 + (ринкова вартість усіх акцій / усі активи) * 0,6 + (обсяг продажів / усі активи) * 1
Z < 1,81 – імовірність банкрутства дуже висока
1,81 < Z < 2,765 – імовірність банкрутства середня
2,765 < Z < 2,99 – імовірність банкрутства невелика
Z > 2,99 – імовірність банкрутства дуже мала.
Правильність даної формули – 95%.
В умовах перехідної української економіки використання Z-рахунку Альтмана не дає точних результатів. Причиною цього можуть бути переоцінки основних фондів, неможливість встановити реальну ринкову ціну деяких основних фондів, і, як результат, вирахування чисельника та знаменника за різними цінами.
Окрім того, акціонерний капітал підприємства в ринкових умовах становить практично завжди 100%, на відміну від українських підприємств, де ця частка переважно менша, тобто чисельник показника значно більший, ніж у наших умовах.
Можливі заходи для уникнення банкрутства:
· знайти шляхи додаткового фінансування підприємства;
· позбутися збиткової продукції підприємства і підрозділів;
· звернути увагу на управління активами;
· розробити і почати здійснення програми скорочення затрат.
фінансовий санація банкрутство діагностика
2. Визначення:
- трасант – це юридична особа, банк або фінансова установа, яка видає переказний вексель і бере на себе зобов'язання за його сплату;
- самофінансування - система господарювання, за якої всі витрати (поточні, на просте і розширене відтворення) фінансуються із власних джерел, без залучення коштів державного бюджету. Частково ці витрати можуть покриватися за рахунок кредитів банку, але за умови погашення їх за рахунок власних коштів;
- амортизація – це планомірний процес переносу вартості засобів праці у міру їх зносу на вироблений з їх допомогою продукт. Амортизація є грошовим виразом фізичного та морального зносу основних засобів;
- ремітент – це перший отримувач за векселем або перший векселедержатель, перед яким платник приймає зобов'язання про платіж;
- реорганізація – це повна або часткова зміна власників корпоративних прав підприємства, зміна організаційно-правової форми здійснення бізнесу;
- реструктуризація – це здійснення організаційно-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на зміну структури підприємства, управління ним, форм власності, організаційно-правових форм, які здатні привести підприємство до фінансового оздоровлення, збільшити обсяг випуску конкуренто спроможної продукції, підвищити ефективність виробництва;
- прибуток – це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати — чистий прибуток після сплати податків. Сума, на яку зріс власний капітал компанії за даний період в результаті діяльності цієї компанії;
- лізинг – це довгострокова оренда машин і обладнання, видача обладнання напрокат. Лізинг дозволяє промисловим, торговим, транспортним та іншим підприємствам (орендаторам) отримувати в комерційних банках і лізингових компаніях (орендодавців) за певну орендну плату в довгострокове користування широкий перелік основних засобів;
- платоспроможність – це здатність суб'єкта економічної діяльності погашати свої довготермінові зобов'язання. Часто характеризується коефіцієнтом заборгованості;