Зменшують (коригують) суму пасивів деякі контрпасивні статті: збитки, а також перевитрати цільових фондів. Ніхто ж не заперечуватиме, що дебетове сальдо фінансових результатів (збитки) не може бути віднесеним до активів як таке, що не відображає якихось цінностей: ні наявних, ні очікуваних. Збитки зменшують розмір власного капіталу, тому записуються до першого розділу пасиву зі знаком мінус. Так само негативно впливають на розмір власного капіталу дебетові сальдо по фондових рахунках, тобто витрати, не перекриті цільовим фінансуванням. Це витрати ще не заробленого прибутку.
Звіт про фінансово-майновий стан складається як із залишків, так і з оборотів по статтях, що відображають як майно підприємства (основні засоби, нематеріальні активи, товари, запаси, незавершене виробництво і т. ін.), так і його фінансові ресурси (статутний фонд, фонди спеціального призначення та цільового фінансування, ресурси зовнішніх надходжень, у тому числі бюджетних, і т. ін.). Крім того, у ф.3 містяться докладні довідки про проведені переоцінки, наявність власних оборотних коштів, недостачі і псування тощо. Форма 3 просто докладніше розгортає перед користувачем картину, відображену у формах 1 і 2, і потрібна лише у разі проведення поглибленого аналізу.
Слід ще сказати, що аналіз фінансового стану можна проводити і на базі даних самої лише головної книги, адже саме з неї переносяться дані до звітних форм. Щоправда, у згрупованому вигляді. Головна книга, як найважливіший синтетичний реєстр, це і баланс, і звіт про фінансові результати, і звіт про фінансово-майновий стан, і взагалі все, що бажаєте знати про своє підприємство під однією обкладинкою. Однак, щоб по ній вміти аналізувати, потрібен досвід головного бухгалтера. Для головного бухгалтера правильно складена головна книга читається як роман. Іншим користувачам, у тому числі і керівникам, потрібна інформація на одному аркуші. Для цього складаються вищеназвані звітні форми, затверджені за єдиним зразком.
Довідка "ГК":
Баланс та звіт доповнюють один одного
Якщо Баланс, як звітний документ, відображає сальдо по рахунках, згрупованих у статті, то Звіт про фінансові результати складається з оборотів по найважливіших рахунках: реалізація, витрати, податки, фонди і т.ін. Отже, Баланс - це документ про стан НА певну дату, Звіт про фінансові результати - це документ про діяльність ЗА певний період.
Аналіз динаміки валюти балансу та його структури
Зростання валюти балансу порівняно з попереднім періодом - то добрий знак, але слід звернути увагу на те, за рахунок чого вона зросла. Дуже добре, якщо це вийшло за рахунок збільшення власного капіталу або хоча б його разом зі збільшенням суми позикових коштів, однак над збільшенням одних тільки боргових зобов'язань варто замислитись. Дуже погано, коли збільшення кредиторської заборгованості відбувається при низькій ліквідності активів (про ліквідність дивіться нижче).
Зменшення валюти балансу "сигналізує" про деяке згортання діяльності підприємства. Отже, слід зупинитися на виявленні причин згортання. Тут єдиний для всіх діагноз поставити неможливо, причини у кожного свої, і кому як не керівникові знати, чому зменшилася сума активів. Багато залежить від того, по яких саме статтях спостерігається зменшення. Не зовсім правильною є думка, ніби зменшення валюти балансу призводить до втрати платоспроможності. Іноді це буває наслідком так званого "чищення" балансу, а саме: звільнення від зайвих зв'язків з іншими суб'єктами.
Динаміку змін у структурі активів і пасивів можна простежити простим порівнянням абсолютних величин залишків по кожній статті балансу на кінець періоду із залишками на початок. Таким порівнянням підлягають також і підсумкові величини по розділах.
Ознакою незадовільної роботи є наявність простроченої дебіторської і кредиторської заборгованості:
- товари відвантажені, не сплачені в строк;
- розрахунки з дебіторами за товари, роботи і послуги, не сплачені в строк;
- довгострокові кредити та позики, що не погашені в строк;
- короткострокові кредити та позики, що не погашені в строк;
- розрахунки з кредиторами за товари, роботи і послуги, не сплачені в строк.
У разі виявлення сум по таких статтях слід вимагати надання аналітичних розшифрувань у розрізі кожного дебітора (кредитора) для прийняття рішень щодо ліквідації такого роду заборгованостей. Тривожним сигналом може служити зростання абсолютних величин по цих статтях порівняно з попереднім звітним періодом.
У такому разі варто оцінити платоспроможність підприємства і визначити коефіцієнт ліквідності.
Довідка "ГК":
Валюта балансу - це загальний підсумок всіх статей Активу або Пасиву балансу.
Платоспроможність підприємства і ліквідність його активів
Найбільш ліквідними активами є грошові кошти (ними одразу можна покрити борги), а також поточна дебіторська заборгованість. При цьому прострочена дебіторська заборгованість враховується лише у разі вжиття певних заходів щодо її погашення, тобто коли є впевненість у скорому її перетворенні на грошові кошти. До високоліквідних активів належать також цінні папери, котрі враховуються у складі короткострокових фінансових вкладень, тобто ті, що знаходяться у третьому розділі активів.
Менш ліквідними активами вважаються товари, готова продукція, запаси, незавершене виробництво.
Враховуючи правило зростаючої ліквідності, фахівці розрізняють три рівні платоспроможності підприємства:
- грошова;
- розрахункова;
- ліквідна.
Коефіцієнт грошової платоспроможності К.г.п. (його ще називають коефіцієнтом абсолютної ліквідності) визначається відношенням суми залишків по статтях грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень до суми залишків по непогашених кредитах та поточної кредиторської заборгованості:
Грошові кошти + короткострокові фінансові вкладення
К.г.п. = ----------------------------------------------------------------------------------
П.р.II + П.р.III
фінансовий майновий господарський баланс
Грошові кошти - назва статті Активу балансу (підсумок рядків з 260 до 290), див. стор. 12 спецвипуску "Звіт".
Короткострокові фінансові вкладення - назва рядка Активу балансу (рядок 250), див. стор. 11 "Звіту".
П.р.II - підсумок II розділу Пасиву балансу (рядок 545), стор. 14 "Звіту";
П.р.III - підсумок III розділу Пасиву балансу (рядок 750), стор. 15 "Звіту".
Визначте ці коефіцієнти на початок і кінець звітного періоду та порівняйте їх між собою. Таким чином, стане зрозумілим: зросла грошова платоспроможність підприємства чи зменшилась протягом звітного періоду. Значення цього коефіцієнта не повинно бути менше 0,2. Але вище 0,35 не завжди потрібно, оскільки надмірний залишок коштів свідчить про неефективне їх використання.
Коефіцієнт розрахункової платоспроможності К. р.п. визначається відношенням суми залишків по статтях коштів, короткострокових фінансових вкладень, дебіторів, товарів і готової продукції до суми залишків по непогашених кредитах та поточної кредиторської заборгованості:
(А.р.ІІ + А.р.ІІІ) - Запаси і НЗВ
К. р.п. = ---------------------------------------------------------------
П.р .ІІ + П.р.ІІІ
А.р.II - підсумок II розділу Активу балансу (рядок 150), див. стор. 10 "Звіту";
А.р.III - підсумок III розділу Активу балансу (рядок 320), див. стор. 12 "Звіту".
Запаси - балансова вартість виробничих запасів (рядок 080 Активу балансу), див. стор. 9 "Звіту";
НЗВ - балансова вартість незавершеного виробництва (рядок 110 Активу балансу), див. стор. 9 "Звіту".
П.р.II - підсумок II розділу Пасиву балансу (рядок 545), стор. 14 "Звіту";
П.р.III - підсумок III розділу Пасиву балансу (рядок 750), стор. 15 "Звіту".
Значення цього коефіцієнта на початок і кінець періоду теж порівнюють між собою. Слід сказати, що коефіцієнт розрахункової платоспроможності завжди вищий за коефіцієнт грошової платоспроможності, адже при його визначенні в чисельнику, крім коштів і короткострокових фінансових вкладень, враховуються й інші, хоча й менш ліквідні, активи.
Коефіцієнт ліквідної платоспроможності К. л. п. визначається відношенням загальної суми поточних активів (розділ ІІ + розділ ІІІ) до загальної суми фінансових і поточних зобов'язань:
А.р.ІІ + А.р.ІІІ
К. л.п. = --------------------------------
П.р.ІІ + П.р.ІІІ
А.р.II - підсумок II розділу Активу балансу (рядок 150), див. стор. 10 "Звіту";
А.р.III - підсумок III розділу Активу балансу (рядок 320), див. стор. 12 "Звіту".
П.р.II - підсумок II розділу Пасиву балансу (рядок 545), стор. 14 "Звіту";
П.р.III - підсумок III розділу Пасиву балансу (рядок 750), стор. 15 "Звіту".
Бажано, щоб цей коефіцієнт перевищував одиницю. Таким чином визначають, чи вистачить у підприємства всіх оборотних засобів для повної ліквідації своїх боргових зобов'язань. Однак найчастіше користуються середнім коефіцієнтом ліквідності К. лікв. (сер.), без урахування різних рівнів платоспроможності. Він визначається відношенням суми поточних активів до суми поточних зобов'язань:
А.р.ІІ + А.р.ІІІ
К. лікв. (сер.) = -----------------------------------------------
П.р.ІІІ
А.р.II - підсумок II розділу Активу балансу (рядок 150), див. стор. 10 "Звіту";
А.р.III - підсумок III розділу Активу балансу (рядок 320), див. стор. 12 "Звіту".
П.р.III - підсумок III розділу Пасиву балансу (рядок 750), стор. 15 "Звіту".
Це дає можливість визначити спроможність підприємства щодо погашення ним своїх короткострокових зобов'язань. Щоправда, середній коефіцієнт ліквідності не завжди може бути правдивим. Іноді він може лише потішити душу керівника, але не допоможе у реальному житті. Адже запаси і продукція у стадії незавершеного виробництва не так скоро перетворюються на гроші, як цього хотілося б. Тому реальнішим вважається так званий коефіцієнт критичної ліквідності. Коефіцієнт критичної ліквідності К. лікв. (крит.) визначається відношенням величини поточних активів за мінусом запасів і незавершеного виробництва до величини поточних зобов'язань.