Аналіз починається з огляду основних показників діяльності підприємства. У ході цього огляду необхідно розглянути наступні питання:
- майнове положення підприємства;
- умови роботи підприємства в звітному періоді;
- результати , досягнуті в звітному періоді ;
- перспективи фінансово-господарської діяльності підприємства.
Економічний потенціал організації може бути охарактеризований подвійно: з позиції майнового положення підприємства і з позиції його фінансового положення . Обидві ці сторони фінансово-господарської діяльності взаємозалежні – нераціональна структура майна, його неякісний склад можуть привести до погіршення фінансового положення і навпаки.
Майнове положення підприємства на початок і кінець звітного періоду характеризується даними балансу. Порівнюючи динаміку підсумків розділів активу балансу, можна з'ясувати тенденції зміни майнового положення . Інформація про зміни в організаційній структурі керування, відкритті нових видів діяльності, особливостях роботи з контрагентами звичайно міститься в пояснювальній записці до річної бухгалтерської звітності. Результативність і перспективність діяльності підприємства можуть бути узагальнено оцінені за даними аналізу динаміки прибутку, а також порівняльного аналізу елементів росту засобів підприємства, обсягів його виробничої діяльності і прибутку . Інформація про недоіки в роботі підприємства може бути безпосередньо присутня у балансі в явному чи завуальованому виді. Даний випадок може мати місце, коли у звітності є статті, що свідчать про вкрай незадовільну роботу підприємства в звітному періоді і про сформоване у результаті цього погане фінансове положення (наприклад стаття «Збитки»). У балансах цілком рентабельних підприємств можуть бути присутнім також у схованому, завуальованому виді статті, що свідчать про визначені недоліки у роботі.
Це може бути викликано не тільки з фальсифікаціями з боку підприємства, але і прийнятою методикою складання звітності, відповідно до якої багато балансових статей комплексні (наприклад , статті «Інші дебітори», «Інші кредитори»).
Критеріями якісних змін у майновому положенні підприємства і ступеня їхньої прогресивності виступають такі показники:
1) коефіцієнт зносу;
2) коефіцієнт відновлення;
3) коефіцієнт вибуття.
Розглянемо їх економічну інтерпритацію.
Коефіцієнт зносу.
Він розраховується по формулі:
Кзносу = сума амортизації
первинна вартість ОЗ.
Показник характеризує частку вартості основних засобів, що залишилася до списання на витрати в наступних періодах. Коефіцієнт звичайно використовується в аналізі як характеристика стану основних засобів. Доповненням цього показника до 100% (чи одиниці) є коефіцієнт придатності ( Кпридатності = 1- Кзносу ).
Коефіцієнт зносу залежить від прийнятої методики нарахування амортизаційних відрахувань і не відображає повною мірою фактичного зносу основних засобів .
Аналогічно, коефіцієнт придатності не дає точної оцінки їхній поточної вартості. Це відбувається через ряд причин: темпу інфляції, стану попиту, правильності визначення корисного терміну експлуатації основних засобів . Однак незважаючи на недоліки, умовність показників зношеності і придатності, вони мають визначене аналітичне значення.За деякими оцінками, значення коефіцієнта зносу більш, ніж на 50% вважається небажаним.
Коефіцієнт відновлення.
Він розраховується по формулі:
Квідновлення = сума ОЗ, що надійшли
залишкова вартість ОЗ
Показує, яку частину від наявних на кінець звітного періоду основних засобів складають нові засоби.
Коефіцієнт вибуття.
Він розраховується по формулі:
Квибуття = сума вибулих ОЗ х 100%
первинна вартість ОЗ
Показує, яка частина основних засобів , з якими підприємство почало свою діяльність у звітному періоді, вибула через старість чи з інших причин.
Фінансове положення підприємства можна оцінювати з погляду короткострокової і довгострокової перспектив. У першому випадку критерії оцінки фінансового положення - ліквідність і платоспроможність підприємства, тобто здатність вчасно й у повному обсязі зробити розрахунки по короткострокових зобов'язаннях.
Говорячи про ліквідність підприємства, мають на увазі наявність у нього оборотних коштів у розмірі, теоритично достатньому для погашення короткострокових зобов'язань хоча б і з порушенням термінів погашення, передбачених контрактами.
Під ліквідністю якого-небудь активу розуміють його здатність трансформуватися в кошти, а ступінь ліквідності визначається тривалістю тимчасового періоду, протягом якого ця трансформація може бути здійснена. Чим коротше період, тим вище ліквідність даного виду активів.
В залежності від ступеня ліквідності всі активи підприємства поділяються на :
1. високоліквідні активи – кошти і короткострокові фінансові вкладення (А1);
2. активи, що швидко реалізуються – дебіторська заборгованість до 1 року (А2);
3. активи, що повільно реалізуються – стаття розділу 2 «Запаси», стаття «Довгострокові фінансові вкладення», стаття «Розрахунки з учасниками» розділ 1 активу, дебіторська заборгованість більш 1 року (А3);
4. активи, що тяжко реалізуються – статті розділу 1 активу балансу, за винятком статей, що ввійшли в попередню групу (А4);
Пасиви балансу по ступеню зростання термінів погашення зобов'язань групуються:
1. найбільш термінові зобов'язання – кредиторська заборгованість (П1);
2. короткострокові пасиви – короткострокові кредити і позикові засоби, що підлягають погашенню до 1 року (П2);
3. довгострокові пасиви - довгострокові кредити і позикові засоби (П3);
4. постійні пасиви - статті розділу 1 пасиву балансу (П4);
Для визначення ліквідності балансу варто зіставити підсумки приведених груп активу і пасиву. Баланс вважається ліквідним , якщо має місце таке співвідношення:
А1 > П1
А2 > П2
А3 > П3
А4 < П4.
Платоспроможність означає наявність у підприємства коштів і їхніх еквівалентів, достатніх для розрахунків по кредиторській заборгованості, що вимагає негайного погашення. Таким чином, основними ознаками платоспроможності є:
- наявність у достатньому обсязі коштів на розрахунковому рахунку;
- відсутність простроченої кредиторської заборгованості.
Очевидно, що ліквідність і платоспроможність не тотожні друг другу. Так, коефіцієнти ліквідності можуть характеризувати фінансове положення як здовільне, однак власне кажучи ця оцінка може бути помилковою, якщо в поточних активах значна питома вага припадає на неліквіди і прострочену дебіторську заборгованість.
Оцінка платоспроможності здійснюється на основі характеристики ліквідності поточних активів, тобто ччасу, необхідного для перетворення їх у готівку. Поняття платоспроможності і ліквідності дуже близькі, але друге більш ємне. Від ступеня ліквідності балансу залежить платоспроможність .
Щоб визначити поточну платоспроможність, необхідно ліквідні засоби першої групи порівнювати з платіжними зобов'язаннями першої групи. Ідеальний варіант, якщо коефіцієнт буде складати одиницю чи небагатобільше. За даними балансу цей показник можна розрахувати тільки один раз на місяць чи квартал. Підприємства ж роблять розрахунки з кредиторами щодня. Тому для оперативного аналізу поточної платоспроможності , щоденного контролю за надходженням коштів від продажу продукції, від погашення дебіторської заборгованості та інших надходженнь коштів, а також для контролю за виконанням платіжних зобов'язань перед постачальниками й іншими кредиторами складається платіжний календар, у якому, з однієї сторони, розраховуються наявні й очікувані платіжні кошти, а з іншої сторони платіжні зобов'язання на цей же період (1, 5, 10, 15 днів,місяць ). Оперативний платіжний календар складається на основі даних об відвантаження і реалізації продукції, про закупівлю засобів виробництва, документів про розрахунки по оплаті праці , на видачу авансів працівникам, виписок з рахунків банків та ін.
При обчисленні цього показника в ліквідні засоби включають тільки кошти в касі, на розрахункових рахунках, а також цінні папери, що можуть бути реалізовані на фондовій біржі.
Він розраховується по формулі:
К1 = Кі (А1)
П (П1+П2),
де Кі – високоліквідні активи;
П - поточні зобов'язання.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності є найбільш твердим критерієм ліквідності підприємства і показує, яка частина короткострокових позикових зобов”язань може бути при необхідності погашена негайно. Нижня границя показника, що рекомендується в західній літературі - 0,2. Оскільки розробка галузевих нормативів - справа майбутнього, на практиці бажано проводити аналіз динаміки даних показників, доповнюючи його порівняльним аналізом доступних даних по підприємствах, що має аналогічну орієнтацію своєї господарської діяльності.
Цей показник відрізняється від коефіцієнта абсолютної ліквідності тим, що до складу ліквідних засобів включається також дебіторська заборгованість.
Він розраховується по формулі:
К2 = (Кі (А1)+Дз (А2))
П (П1+П2),
Коефіцієнт показує яка частина поточних активів за мінусом запасів і дебіторської заборгованості (терміном більш 1 року) покривається поточними зобов'язаннями. Цей коефіцієнт допомагає оцінити можливість погашення підприємством короткострокових зобов'язань у випадку коли не буде можливості продати запаси. Орієнтоване нижнє значення показника –1; однак ця оцінка також носить умовний характер. Аналізуючи динаміку цього коефіцієнта, необхідно звертати увагу на фактори, що обумовили його зміну. Так, якщо ріст коефіцієнта критичної ліквідності був зв'язаний в основному з ростом невиправданої дебіторської заборгованості, те це не може характеризувати діяльність підприємства з позитивної сторони.