Виручка - основне джерело формування фінансових ресурсів підприємства (стр. 6 из 10)

Коефіцієнт чистої виручки розраховують як відношення суми чистого прибутку та амортизаційних відрахувань до виручки від реалізації, продукції і послуг.

За 2009 рік сума амортизації становить 646 тис. грн; чистий прибуток - 125740 тис. грн; виручка від реалізації - 720162 тис. грн. Коефіцієнт чистої виручки - 0,18, тобто [(125740 + 646) : 720162]. Цей коефіцієнт показує, що на кожну гривню реалізованої продукції припадає 18 коп. чистої виручки.

Прибутковість продажу продукції на підприємстві розраховується діленням чистого доходу на чисту виручку від реалізації продукції

Пр =

(2.6)

Пр =

=0,18

При аналізі ринку продукції використовується така категорія, як конкурентоздатність товару. Конкурентоздатність товару - це здатність витримати порівняння з аналогічними товарами інших виробників; це те, що забезпечує переваги товарові на ринку, сприяє його збуту за цінами не нижчими середньоринкових. Конкурентоздатність товару обумовлюється його суспільною потребою, формами і методами торгівлі, рекламою, умовами і строками поставок, розрахунків за товари та іншими умовами. [18, с.130]

Коефіцієнт конкурентоздатності товару (Ккз) визначається за формулою:

Ккз =

(2.7)

Ккз =

=0,174

Існує велика група показників, які характеризують роботу підприємства – це показники рентабельності. У фінансовому аналізі використовують різні показники рентабельності. Усі вони відносні й показують, скільки одиниць прибутку (балансового, чистого, операційного, оподаткованого тощо) отримують на одиницю реалізованої продукції (активів, виробничих фондів, власного капіталу тощо).

Інакше кажучи, при визначенні показників рентабельності в чисельнику завжди буде прибуток. Сукупність показників рентабельності всебічно відбиває ефективність виробничої (операційної), інвестиційної та фінансової діяльності підприємства і відповідає інтересам учасників економічного процесу.

На рівень показників рентабельності, які по суті є узагальнюючими, впливає багато чинників, що відбивають різні аспекти діяльності підприємства. Певна річ, позитивні чинники сприяють підвищенню рентабельності. Завдання фінансової аналітики – кількісно оцінити вплив кожного чинника на рентабельність, тобто оцінити саме його внесок. Регулюючи розмір чинників з урахуванням їх взаємозв‘язку, можна досягти бажаного рівня рентабельності. [18, с.140]

Рентабельність капіталу за чистим прибутком – характеризує, скільки припадає чистого прибутку на одиницю інвестованих в активи коштів.

Р_кап =

(2.8)

Р_кап =

=0,09 (грн.)

Рентабельність капіталу показує, що на одну гривню інвестованих в активи коштів припадає 9 копійок прибутку.

Рентабельність власного капіталу – дає оцінку, скільки припадає чистого прибутку на одиницю власного капіталу.

Р _{вл. кап.} =

(2.9)

Р_кап =

=0,12 (грн.)

Цей коефіцієнт показує, що на кожну гривню власного капіталу припадає 12 копійок чистого прибутку.

Інший важливий коефіцієнт - рентабельність реалізованої продукції (рентабельність продажів) розраховується по формулі:

Р _{р. прод.} =

(2.10)

Р _{р. прод.} =

=0,174 (грн.)

Значення цього коефіцієнта показує, якийприбуток має підприємство з кожної гривні реалізованої продукції. Тенденція до його зниження дозволяє припустити скорочення попиту на продукцію підприємства.

Зниження коефіцієнта рентабельності реалізованої продукції може бути викликано змінами в структурі реалізації, зниження індивідуальної рентабельності виробів, що входять у реалізовану продукцію тощо.

За результатами розрахунків показників рентабельності можна зробити висновок, що загалом підприємство можна визнати рентабельним, хоча й показники рентабельності залишаються на досить низькому рівні.

Отже, після проведення дослідження фінансового стану підприємства можна стверджувати, що показники виручки та прибутку є одними з найточніших індикаторів стану виробництва та реалізації продукції, рентабельності виробництва, ділової активності підприємств.

Актуальність практичного розгляду питань формування і розподілу виручки на підприємствах підтвердилася результатами аналізу. Аналітичне дослідження підтвердило факт важливості виручки у системі функціонування підприємства, а також необхідність чіткого механізму її розподілу. На основі проведеного аналізу можна зробити висновок про те, що виручка має бути основним параметром визначення фінансового стану підприємства. Також в результаті дослідження було виявлено недоліки у процесі виробничої діяльності ВАТ «Турбоатом», а саме низьку рентабельність виробництва, що пояснюється низьким рівнем ефективності використання ресурсів підприємства.

3 Оптимізація формування виручки на підприємстві

Виручка від реалізації продукції є одним з джерел фінансових надходжень підприємства і, як вже говорилося, відіграє важливу роль у оцінці фінансового стану підприємства.

Тому актуальність дослідження шляхів оптимізації формування виручки на виробничих підприємствах полягає у тому, що при удосконаленні системи формування виручки та збільшенні її обсягу підприємство може значно покращити своє фінансове становище.

Для розв’язання проблем формування і використання фінансових ресурсів підприємств потрібна виважена, довгострокова політика держави щодо розвитку підприємництва та його ролі у піднесенні національної економіки, яка б спиралася на інтереси основних суб’єктів підприємницької діяльності, відповідала потребам основної частини населення і відображала реальний стан у розв’язанні соціально-економічних проблем у країні. Економічно обгрунтоване використання податкових, інвестиційних та цінових механізмів сприятиме виходу з фінансової кризи, надходженню коштів до бюджету, збільшення дохідності підприємств.

Для забезпечення ефективності функціонування підприємства необхідно оптимізувати грошові надходження. У короткостроковому періоді це досягається через використання «системи прискорення-уповільнення платіжного обороту». Підприємством розробляються заходи, спрямовані на прискорення грошових надходжень і уповільнення їх виплат. Особливу увагу варто приділяти прискореному погашенню дебіторської заборгованості. На підприємствах України понад 70—90 % дебіторської заборгованості припадає лише на один її вид — дебіторську заборгованість за розрахунками за поставлену продукцію (наданий товарний кредит). [19, с.78]

Прискорення залучення коштів у короткостроковому періоді може бути досягнуте за рахунок наступних заходів:

1) збільшення розміру цінових знижок за готівку по реалізованій покупцям продукції;

2) забезпечення часткової або повної передоплати за вироблену продукцію, що користується високим попитом на ринку;

3) скорочення термінів надання товарного (комерційного) кредиту покупцям;

4) прискорення інкасації простроченої дебіторської заборгованості;

5) використання сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості - обліку векселів, факторингу, форфейтинга;

6) прискорення інкасації платіжних документів покупців продукції (часу перебування їх у шляху, у процесі реєстрації, у процесі зарахування грошей на розрахунковий рахунок і т.п.).

Кожне підприємство у процесі здійснення фінансово-господарської діяльності має проводити певну політику щодо зростання грошових надходжень у довгостроковому періоді. Це можливо в результаті:

1) залучення стратегічних інвесторів з метою збільшення обсягу власного капіталу;

2) додаткової емісії акцій;

3) залучення довгострокових фінансових кредитів;

4) продажу частини (або всього обсягу) фінансових інструментів інвестування;

5) продажу (або здавання в оренду) обладнання, яке не використовується.

Оптимізація грошових потоків підприємства є однією з найважливіших функцій управління грошовими коштами, спрямованої на підвищення їх ефективності в майбутньому періоді. Найважливішими завданнями, які вирішуються в процесі цього етапу управління грошовими потоками, є:

1) максимізації рівня їх фінансової рентабельності;

2) мінімізації їх вартості;

3) мінімізації рівня фінансових ризиків. [14, с.68]

Планування грошових потоків підприємства в розрізі різних їх видів може носити тільки прогнозний характер у силу невизначеності ряду його вихідних передумов, а саме, нестабільного податкового законодавства в Україні, інфляції та девальвації національної валюти. Тому планування грошових потоків здійснюється у формі різноманітних планових розрахунків цих показників при різних сценаріях розвитку вихідних факторів. Ефективним інструментом планування грошових потоків підприємства є складання на визначенні періоди бюджетів руху грошових коштів підприємства. Об'єктом забезпечення ефективного контролю грошових потоків підприємства є:

1) виконання встановлених планових завдань з формування обсягу коштів та їх витраті за плановими напрямками;

2) рівномірність формування грошових потоків у часі;