Фінансові діячі, злочинці також користуються загальним правилом: створювати офшорні компанії в різних зонах. Іноді для страхування створюють декілька простих офшорних компаній (у зонах з високим ступенем конфіденційності), а також компанію у престижній юрисдикції. Крім того, для “замаскування” такої діяльності періодично змінюють офшорні компанії, оскільки вони можуть “надокучити” правоохоронним і контролюючим органам.
Розширення схем використання офшорних компаній в бізнесі уможливило для збільшення переліку послуг, що супроводжують їх відкриття. Якщо раніше власники офшорних компаній обмежувалися одержанням юридичної адреси для документів та номером факсу з метою підтримки зв’язку зі своїм центральним офісом, то тепер клієнти готові до сплати за “серйозність” статусу компанії. Сьогодні досить популярний віртуальний офіс (номер телефону з автоматичним переадресуванням повідомлення до будь-якої країни або персональна телефонна лінія з секретарем та автовідповідачем), що дозволяє вести розмову про те, що дана компанія є незалежною юридичною особою, а не прикриває діяльність її власника.
Досвідчені махінатори поступово уникають схем роботи через прибалтійські банки (якоюсь мірою вже скомпрометованих). Зазначені схеми вже прораховуються контролюючими службами. У сфері співробітництва з обміну інформацією з іншими державами служби контролю прибалтійських країн дотримуються міжнародних стандартів. З 1999 року Латвія, Естонія та Литва входять до міжнародної організації Egmont Group, яка поєднує контрольні служби 53 держав. Таким чином, традиційна схема типу “компанія у штаті Делавер з рахунком у прибалтійському банку” вже не підходить ні для солідного бізнесу, ні для завуальовування перед правоохоронними органами.
Останнім часом мета використання офшорних компаній трохи змінилася. Якщо раніше офшорна компанія була необхідна в основному для вивозу капіталу, то тепер вона виступає ефективним інструментом стабілізації платежів, регулювання ціни експортно-імпортних контрактів, самофінансування, продажу авторських прав, оплати валютних контрактів на території України, передачі устаткування до лізингу, наймання персоналу, постачань давальницької сировини, купівлі нерухомості за кордоном. Офшор також є найбільш ефективним механізмом внесення інвестицій в Україну. За оцінками фахівців, понад 80 % інвестицій в Україну внесено українцями через офшорні компанії. Для цього можуть використовуватися взаємовигідні угоди, кредитні лінії, дочірні та спільні підприємства. Внесення іноземних інвестицій може здійснюватися також через устаткування і технології як зворотна фінансова допомога. При цьому необхідно реєструвати інвестиції в Національному банку, що гарантує повернення коштів з України.
За останні три роки Кіпр став однією з перших за величиною країною-інвестором у держави СНД і України. Багато в чому це пояснюється тим, що західні бізнесмени використовують Кіпр як міст для ділових контактів з Україною та країнами Східної Європи. Ця країна має цілу систему міждержавних податкових угод з Чехією, Болгарією, Угорщиною, Румунією, Росією, Словаччиною, Польщею, Україною та Югославією. Основним пунктом цих угод є взаємне звільнення дивідендів, відсотків від продажу, банківських відсотків та інших доходів від оподатковування. Тому створення та використання офшорних компаній Кіпру — один з найбільш ефективних способів одержання дивідендів, відсотків та інших доходів від операцій у країнах Східної Європи.
Сьогодні компанії України і країн Східної Європи відчувають гостру потребу у значному обсязі капіталовкладень, забезпечити який за рахунок внутрішніх джерел неможливо. Для цих компаній життєво необхідним є залучення коштів закордонних інвесторів. При цьому вигоди у виді збільшення обсягу інвестицій для країн Східної Європи завдяки використанню західними компаніями переваг податкових угод між цими країнами і Кіпром, на думку експертів, цілком компенсують втрати цих країн через відсутність оподатковування доходів нерезидентів, що вивозяться з країн Східної Європи.
Посилаючись на досвід вітчизняних і закордонних правоохоронних органів, інших органів виконавчої влади, які здійснювали контроль під час приватизації майна та на Фондовому ринку, можна зробити висновок, що популярною структурою, що широко використовується учасниками ринку цінних паперів при інвестиційних операціях у країнах Східної Європи через Кіпр, є кіпрська офшорна інвестиційна компанія, що перебуває у повній власності клієнта. Механізм її створення такий. На території з нульовим чи низьким рівнем оподатковування створюється фонд, який потім на Кіпрі засновує компанію з обмеженою відповідальністю за свою філію. Ця офшорна компанія здійснює портфельні інвестиції в українські компанії. Врешті-решт прибуток від цих інвестиційних операцій випадає з-під юрисдикції української податкової системи, оскільки структура, що здійснює ці інвестиції, не відноситься до постійно діючих в Україні. Таким чином, прибуток, що проведено через кіпрську офшорну компанію, буде обкладатися тільки місцевим податком на прибуток.
Основна вигода від використання закордонними інвесторами такої офшорної структури полягає у можливості уникнення сплати податків на прибуток від інвестицій. Такими податками обкладається прибуток фондів, розташованих у країнах, що не мають податкових угод з Україною та здійснюють прямі інвестиції. Якщо ж фонд інвестує свої кошти через кіпрську офшорну компанію, єдиний податок, який він буде сплачувати з прибутку, складе 4,25 % кіпрського податоку.
Британські Віргінські Острови (БВО) вважаються однією з самих популярних офшорних зон. Станом на середину 1998 р. на них було зареєстровано понад 260 (до 1995 р. понад 15) тис. компаній (Іnternational business companies, IBC). Кількість нових реєстрацій сягає тисячі на тиждень.
У 1998 році законодавча система БВО була доповнена двома новими актами, що стосуються “відмивання” грошей і регулювання діяльності взаємних фондів. Перший з них — Proceeds of Criminal Conduct Act — визначає, які саме фінансові правопорушення скоєні за межами островів, будуть вважатися за злочини за законодавством БВО. До таких відносяться, зокрема, крадіжка, пограбування, отримання власності шляхом обману, фальсифікація бухгалтерського обліку, скупка і перепродаж викраденого майна. Але місцевим законодавством не переслідується і не вважається за правопорушення ухилення від сплати податків за межами БВО, навіть якщо воно здійснювалося на території Островів.
Згідно з Mutual Funds Amendment Act, що набув чинності в 1998 році, взаємним фондом на БВО вважається компанія, товариство, траст або інша організація, заснована чи організована відповідно до законів БВО чи будь-якої іншої країни чи юрисдикції, що залучає і консолідує кошти інвесторів з метою колективного інвестування; випускає акції (у вигляді частки в акціонерному капіталі компанії, участі в товаристві, паю в пайовому інвестиційному фонді), що надають право їх власнику одержувати на першу вимогу чи протягом визначеного періоду після вимоги коштів відповідно до частки участі в активах компанії (товариства, трасту, іншої організації).
Таким чином, усі положення зазначеного Закону відносяться тільки до фондів відкритого типу. Розглядаються в ньому і деякі окремі випадки, наприклад, коли акції фонду розподілено між іншими фондами чи субфондами різних типів, або якщо фонд має єдиного інвестора, яким є взаємний фонд, не зареєстрований чи не визнаний відповідно до цього Закону.
За Законом відкриті фонди можуть здійснювати свою діяльність на БВО тільки за умови їх реєстрації. Професійні фонди можуть працювати без визнання з боку реєстраційного бюро, але лише протягом 14 днів. Від реєстрації (для відкритих фондів) чи визнання (для приватних чи професійних фондів) звільняються також іноземні фонди, що мають на посаді менеджера чи адміністратора громадянина БВО. Втім, всі менеджери й адміністратори взаємних фондів зобов’язані мати ліцензію, отриману відповідно до положень Mutual Funds Amendment Act.
Відповідно до законодавства БВО під визначення професійних підпадають приватні та професійні фонди, акції яких не призначаються для відкритого продажу, включаючи фонди, що здійснюють свою діяльність в країнах, які розвиваються, і хедж-фонди. Фонди, засновані до 1998 року, можуть бути перекваліфіковані на професійні, якщо внески більшості інвесторів перевищують 100 тис. дол. США. При цьому від усіх майбутніх інвесторів буде вимагатися підписання декларації професійного інвестора.
Уряд центральноамериканської країни Беліз встановив, що розвиток сектора міжнародних фінансових послуг є одним з пріоритетних завдань. Протягом короткого часу було розроблено декілька актів законодавства, що надають нові можливості для офшорних компаній, зареєстрованих у Белізі.
Проект International Insurance Bill, розроблений за зразком законодавства Кайманових Островів, передбачає, зокрема, можливість відкриття спеціальних страхових преміальних рахунків, захищених від неплатоспроможності страховика. У проекті також регулюється діяльність з перестрахування, включаючи і ті випадки, коли воно здійснюється компанією, що спеціалізується не на страхуванні. Крім того, відповідно до запропонованих змін страхові внески і премії можуть виплачуватися у вигляді акцій, векселів, облігацій, нерухомості, предметів тривалого користування та інших активів і цінностей, що приймаються страховиком. Окремим положенням забороняється розголошення будь-якої конфіденційної інформації, що стосується страхування, отриманої офіційним чи професійним шляхом.
У Проекті іншого закону — Mutual Funds Bill — докладно описано процедури реєстрації, функціонування взаємних фондів і контролю. Відповідно до цього проекту у Белізі мають право здійснювати свою діяльність як фонди, створені в країні, так і за її межами.
Професійними інвесторами в цьому Проекті названо особи, бізнес яких полягає у придбанні чи розміщенні власності того ж типу, до якого відноситься значна частина власності фонду, чи особи, які підписали декларацію про те, що мають активи, які перевищують 1 млн дол. США, і заявлені як професійні інвестори.