Смекни!
smekni.com

Статистика фінансового ринку (стр. 2 из 3)

- Для складання статистичних даних про казначейське виконання державного і місцевих бюджетів;

- Для підготовки статистичної інформації про доходи і видатки державного і місцевих бюджетів;

- Для формування національних рахунків.

Зазначені статистичні матеріали готуються на базі Дани бухгалтерського обліку, який ведеться органами Державного казначейства України і використовуються для управління та контролю за використанням бюджетних коштів, а також характеристики державної бюджетної політики, її вдосконалення.


Бюджет-нетто менший за бюджет-брутто. Різниця між ними являє собою внутрішній оборот грошових коштів, який не збільшує реальних доходів і видатків Зведеного бюджету України.

Статистика державного бюджету досліджує процес планомірного утворення і використання бюджетного фонду. Об’єктом статистичного вивчення є всі елементи єдиної бюджетної системи.

До основних завдань статистики державного бюджету належать:

- Збирання та обробка даних про доходи і витрати державного бюджету;

- Аналіз виконання плану бюджету;

- Аналіз динаміки доходів і витрат бюджету;

- Забезпечення контролю за доходами та витратами щодо конкретних розділів, статей та параграфів;

- Вивчення зв’язку доходів державного бюджету з найважливішими макроекономічними показниками;

- Прогнозування доходів і витрат.

Для виконання цих завдань статистика державного бюджету використовує звітність про виконання державного і місцевих бюджетів, що надається бюджетними і банківськими установами, органами комітету статистики і господарськими організаціями.

Основними інформаційними джерелами для статистики державного бюджету є:

o Дані регіональних відділень Державної податкової адміністрації, де інформація про податки збирається, нагромаджується, аналізується статистичними методами.

o Бухгалтерська та статистична звітність окремих одиниць податкового обліку.

o Дані бюджетного обліку та звітності Державного казначейства.

Система показників статистики державного бюджету

До основних показників статистики державного бюджету відносять:

- Показники доходів;

- Показники видатків;

- Перевищення доходів над видатками (профіцит) або перевищення видатків над доходами (дефіцит);

- Державний борг.

Для аналітичних розрахунків та аналізу поряд з основними показниками застосовують інші показники, що дозволяє більш повно характеризувати роль бюджету в проведенні економічної та соціальної політики.

Доходи бюджету – це обов’язкові безповоротні платежі, що надходять до бюджету. Доходи бюджету поділяють на: 1) податкові надходження; 2) неподаткові надходження; 3) доходи від операцій з капіталом; 4) трансфери.

Розрізняють поточні та капітальні обов’язкові платежі. Поточні доходи включають податкові та неподаткові доходи, крім безоплатних надходжень, надходжень від продажу землі, нематеріальних активів, державного майна та капітальних трансферів.

Податкові доходи – це сукупність обов’язкових безоплатних, безповоротних платежів у бюджет, а також штрафи і пеня за порушення податкового зобов’язання, які стягуються державними закладами і надходять у визначених законом розмірах у встановлені терміни. Податкові доходи включають різні види податків.

Під податком і збором (обов’язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платежами у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Рівень оподаткування (податковий тягар) в економіці обчислюється відношенням загальної суми фіскальних вилучень до суми доходів фірм і домашніх господарств (ставки загального оподаткування доходів або граничної ставки податку).

Неподаткові доходи – це добровільні компенсаційні платежі, а також штрафи і пеня, не пов’язані з податковим законодавством.

Капітальні доходи – це доходи від продажу основного капіталу, державних запасів товарів, землі і нематеріальних активів.

Трансфери в державному бюджеті включають в себе безоплатні, безповоротні необов’язкові платежі, отримані від інших закладів державного управління (вітчизняних та з-за закордону) або міжнародних організацій.

Видатки – це державні витрати, що утворюються на безповоротній основі, непов’язані з виникненням та погашенням фінансових вимог.

Видатки – не підлягають поверненню незалежно від того чи відплатні вони (здійснені в обмін на товар або послугу), чи невідплатні (односторонні) і для якої мети використовуються. Розрізняють поточні та капітальні видатки.

Поточні видатки – це відплатні платежі, які не пов’язані з придбанням основного капіталу, товарів і послуг для виробництва основного капіталу, а також невідплатні платежі, що не включать придбання капітальних активів, відшкодування збитків за пошкодження основного капіталу або збільшення фінансових активів одержувачів.

Капітальні видатки – це видатки на придбання основного капіталу, державних резервів, землі, нематеріальних активів, капітальні трансфери та інші капітальні видатки.

Державний борг – це неоплачена сума офіційно визнаних прямих зобов’язань закладів державного управління перед іншими секторами економіки та рештою світу, яка утворилася в результаті їх операцій в минулому і повинна погаситись через операції цих закладів у майбутньому або переоформитись у безстроковий борг.


3. Статистика кредиту.

3.1 Предмет кредиту та завдання його статистичного вивчення.

Кредит являє собою економічні відносини що виникають між кредитором і позичальником з приводу одержання останнім позички в грошовій або товарній формі на умовах повернення в певний строк і звичайно зі сплатою відсотків.

У випадку кредитування з’являється договір позики. В сучасних умовах всі позики оформляються у вигляді грошового кредиту а кредитні відносини є частиною всіх грошових відносин. Головне що відрізняє грошову позику від усіх форм грошових відносин – це висхідний рух вартості.

Під кредитними відносинами розуміють всі грошові відносини пов’язані з наданням та поверненням позик організацією грошових розрахунків емісією грошових знаків кредитуванням інвестицій використанням державного кредиту здійсненням страхових операцій (частково) тощо.

Всюди де присутній кредит гроші виступають як засіб платежу.

Кредит обслуговує рух капіталу та постійний рух різних суспільних фондів. Завдяки кредиту в господарстві використовуються засоби які вивільняються в ході роботи підприємств в процесі виконання державного бюджету а також заощадження населення. До складу ресурсів для кредитування (позикового фонду) відносяться:

- Грошові резерви підприємств, які вивільняються в процесі кругообігу капіталу;

- Грошові резерви, які виступають у вигляді спеціальних фондів а також фонд амортизаційних відрахувань які використовуються для капіталовкладень;

- Державний грошовий резерв, який складається із сум поточних грошових ресурсів бюджету;

- Фонд грошових коштів, який спеціально виділяється для розвитку кредитних відносин;

- Грошові заощадження населення, які акумулюються банками;

- Емісія грошових знаків, яка здійснюється у відповідності з ростом обороту готівкових грошей.

При кредитних угодах повинні дотримуватись найважливіші принципи, які дозволяють забезпечити висхідний рух коштів. На основі таких принципів визначається порядок видачі та погашення позик, їх технічне та документальне оформлення. Принципами кредитування є: поворотність, строковість, забезпечення позик, цільове використання, платність (компенсаційність). У відповідностіз вказаними принципами організовується оперативно – бухгалтерська робота позичальників та кредиторів.


3.2. Основні класифікації та система показників статистики кредиту.

Важливими класифікаціями, які застосовують для формування системи показників статистики кредиту, є розподіл кредитних операцій за функціями кредитора, за формами, видами та за термінами надання.

Класифікація кредиту за різними ознаками.

- Розподільча функція кредиту базується на розподілі грошових коштів на основі повернення.

- Емісійна функція кредиту полягає в утворенні кредитних коштів обороту та заміщення готівкових грошей.

- Контрольна функція кредиту полягає у здійсненні контролю за ефективністю діяльності економічних суб’єктів.

Банківський кредит надається банками в грошовій формі підприємствам, населенню і державі. Кредитні відносини між банками і клієнтами виникають не тільки при одержанні останніми позички, але й при розміщенні ними своїх заощаджень у вигляді внесків на поточних і депозитних рахунках. Банківський кредит відрізняється від комерційного не тільки для об’єктів, але і для суб’єктів кредитування, а також за своєю динамікою.

- Комерційний кредит надається одним підприємством іншому у вигляді продажу товарів з відстрочкою платежу. Він має товарну форму та оформлюється векселем, який оплачується через комерційний банк. Процент з комерційного кредиту нижчий, ніж з банківського, та входить в ціну товару та в суму векселя.

- При державному кредиті позичальником або кредитором виступає держава або місцеві органи влади, а кредит набуває вигляду позик, які реалізуються, в основному, через фінансово – кредитні установи. Державний кредит використовується для покриття частки державних видатків, а також для регулювання економіки.