До зовнішніх ознак відносяться: при поземельному податку - розмір ділянки, кількість худоби, віддаленість від транспортних шляхів; при домовому - кількість вікон, дверей, труб, характер будівлі; при промисловому - чисельність робітників, кількість верстатів і т.д..
Середня прибутковість об'єкта, що базується на цих ознаках, значно відрізняється від дійсної. Існують поземельний, подомовий, промисловий кадастри. Даний спосіб має значною мірою історичний характер. Він застосовується при слабкому розвитку податкового апарата.
При другому способі податок утримується бухгалтерією тієї юридичної особи, що виплачує доход суб'єкту податку. Таким шляхом виплачується податок із заробітної плати. Податок утримується посередником - збирачем до одержання доходу суб'єктом, що знижує можливість відхилення його від сплати податку.
Третій спосіб передбачає подачу платником податків у податкові органи декларації, тобто офіційної заяви про одержувані їм доходи.
Види ставок оподаткування.
Розрізняють тверді, пропорційні, прогресивні і регресивні податкові ставки.
- Тверді ставки - встановлюються в абсолютній сумі на одиницю обкладання, незалежно від розміру доходу.
- Пропорційні - діють в однаковому процентному відношенні до об'єкта оподаткування без врахування диференціації його величини.
- Прогресивні - середня ставка прогресивного податку підвищується в міру зростання доходу.
- Регресивні - середня ставка регресивного податку знижується в міру росту доходу.
Загалом видно, що прогресивні податки - це ті податки, тягар яких найбільше сильно давить на осіб з великими доходами, регресивні податки найбільше важко вдаряють по фізичних і юридичних особах з незначними доходами.
Принципи (від лат. prіncіpіum - основа, першооснова) - це основні і керівні ідеї, ведучі положення, що визначають початки чого-небудь. Стосовно до оподатковування принципами варто вважати ті базові ідеї і положення, що існують у податковій сфері.
Однак з огляду на багатоаспектність змісту податків, їхній комплексний характер і неоднозначну природу, необхідно відзначити, що кожній сфері податкових відносин відповідає своя система принципів.
Так, можна умовно виділити три системи таких принципів:
- економічні принципи оподатковування;
- юридичні принципи оподатковування (принципи податкового права);
- організаційні принципи податкової системи.
Крім того, у рамках кожної з вищевказаних систем принципів необхідно виділяти загальні принципи оподатковування, що присущі всій системі оподатковування в цілому.
Розглянемо більш докладніше економічні принципи оподаткування. Економічні принципи оподатковування являють собою сутнісні, базисні положення, що стосуються доцільності й оцінки податків як економічного явища. Уперше ці принципи були сформульовані в 1776 році Адамом Смітом у його роботі "Дослідження про природу і причини багатства народів". Адам Сміт виділив п’ять принципів оподатковування, названих пізніше "декларацією прав платника":
1. Принцип господарської незалежності і волі платника податків заснований на праві приватної власності. Як вважав Адам Сміт всі інші принципи займають підлегле даному принципу положення.
2. Принцип справедливості, що полягає в рівному обов'язку громадян платити податки відповідно до своїх доходів "...відповідно їх доходу, яким вони користаються під заступництвом і захистом держави".[21]
3. Принцип визначеності, з якого випливає, що сума, спосіб, час платежу повинні бути заздалегідь відомі платникові податків.
4. Принцип зручності, відповідно до якого податок повинний стягуватися в такий час і такий спосіб, що представляють найбільші зручності для платника.
5. Принцип економії, відповідно до якого витрати по стягуванню податку повинні бути менше ніж самі податкові надходження.
Принципи, запропоновані А. Смітом, зберегли свою актуальність і понині. Однак за більш ніж 200 літній розвиток суспільства система принципів Сміта перетерпіла визначені зміни. Представляється, що в даний час реально втілені в дійсності чотири наступних економічних принципи оподатковування:
1. принцип справедливості;
2. принцип домірності;
3. принцип максимального врахування інтересів і можливостей платників податків;
4. принцип економічності (ефективності);
Кожний з названих принципів має потребу в окремому розгляді.
Принцип справедливості.
Відповідно до принципу справедливості кожен підданий держави зобов'язаний брати участь у фінансуванні витрат держави відповідно до своїх доходів і можливостей. Однак зміст цього принципу настільки багатогранний, неоднозначний і широкий, що вимагає свого спеціального дослідження.
Принцип домірності.
Принцип домірності полягає в співвідношенні наповнюваності бюджету і несприятливих для платника податків наслідків оподатковування. Даний принцип також можна сформулювати як принцип економічної збалансованості інтересів платника податків і державної скарбниці.
Принцип домірності яскраво ілюструється кривою Лэффера (Laffer currve).
Задача законодавця - на основі економічно обґрунтованих пропозицій установити такий режим оподатковування, що не придушував би економічну активність платника податків і в той же час забезпечував необхідний рівень податкових надходжень у бюджет.
Таким чином, оподатковування, як економічна категорія, має свої межі, обумовлені відповідно до принципу домірності.
Податкова межа - умовна крапка в оподатковуванні, при якій досягається оптимальна для платників і державної скарбниці частка валового національного продукту, що перерозподіляється через бюджетну систему. Зрушення умовної крапки в ту чи іншу сторону породжує суперечливу ситуацію, проявами якої є: політичні конфлікти, непокора платників податків податковій владі, утеча капіталу, масове відхилення від податків, переселення населення й ін.
Рівень податкової межі може підвищуватися, як правило, тільки в надзвичайних ситуаціях, як це було, наприклад, у США під час 2-ї світової війни, коли податкова межа складала 80 % - 90 %. У Великобританії після 2-ї світової війни вилучалося 100 % одержуваного надприбутку на умовах зворотності.[22]
Принцип максимального врахування інтересів і можливостей платників податків.
Відповідно до даного принципу оподатковування повинне характеризуватися визначеністю і зручністю для платника податків.
Іншим проявом цього принципу є информированность платника податків - про всі зміни податкового законодавства, платник податків повинний бути проінформований заздалегідь, а також простота при обчисленні і сплаті податку.
Крім того, одним із проявів даного принципу можна вважати можливість вибору платником податків того чи іншого способу поводження з запропонованих податковим законодавством.
Принцип економічності (ефективності).
Принцип економічності також називають принципом ефективності, тому що по суті він означає, що суми зборів по кожнім окремому податку повинні перевищувати витрати на його збір і обслуговування.
Справедливість як основний принцип і базова категорія оподатковування.
Принцип справедливості, незважаючи на запеклі суперечки з приводу його суті і змісту, от уже протягом 200 років є головним орієнтиром будь-якої цивілізованої системи оподатковування. На думку В. Пушкарьової історична суперечка про пріоритетність у принципах оподатковування зробив своєрідний рух по спіралі: від справедливості по А. Сміту, достатності по А. Вагнерові, знову до принципів справедливості в податкових системах промислово розвитих країн кінця XX століття.[23]
Ідея податкової справедливості в ряді країн одержала законодавче, а найчастіше і конституційне закріплення. Так, у Конституції Ліхтенштейну передбачено, що держава передбачає справедливе оподатковування, звільняючи від оподатковування мінімум для існування й обкладаючи більш високими ставками більш великі доходи і майна. У деяких випадках категорія справедливості закріплювалася безпосередньо в назвах самих податкових законів. Так, наприклад, фінансові реформи Рональда Рейгана в 1982 році в США починалися саме з Закону про справедливе оподатковування і фіскальну відповідальність.
Проблема справедливості - це проблема в першу чергу етичного характеру. Ще в 1887 році російський дослідник М. Алєксєєнко відзначав, що при формуванні податків люди прагнуть до "справедливості", але "людська справедливість" відносна і залежить від соціально-політичного устрою.[24]
Однак говорячи про принцип справедливості в податковій сфері, необхідно враховувати, що це економіко-правовий принцип, що змушує розглядати цю категорію з двох точок зору: економічної і юридичної.
В економічному плані принцип справедливості означає, що державні податки і витрати повинні впливати на розподіл доходів, покладаючи тягар на одних людей і надаючи блага іншим. Причому в закордонній економічній науці розрізняють два основних аспекти цього принципу: горизонтальний і вертикальний.[25]
Принцип горизонтальної справедливості припускає, що платники, що знаходяться в рівному економічному становищі, повинні знаходитися й у рівній податковій позиції, тобто кожний повинний виплачувати податок однакової величини (принцип платоспроможності). В основі цього принципу лежить наступна ідея про те, що сума стягнутих податків повинна визначатися в залежності від величини доходів платника.