Перед викладенням оцінок ефективності прийнятих заходів, слід розглянути можливі наслідки існуючого контролю .
1. Рішення щодо концентрації валютних операцій на міжбанківському ринку і призупинення діяльності міжбанківського валютного ринку позбавляють органи, які здійснюють економічну політику, інформації про справжній ринковий валютний курс рівноваги. Спостереження за зміною попиту, пропозиції і валютного курсу може бути лише непрямим. Чорний ринок готівки, безготівкові операції резидентів і нерезидентів, а також ринок у Росії можуть тільки наближено оцінити тенденції валютного курсу. Слід обережно підходити до оцінок тенденцій, одержаних шляхом застосування цих методів, так як ці методи не можуть бути цілком достовірними і по своїй природі є такими, що їх складно отримати.
2. Контроль за операціями з капіталом деформував структуру зовнішньої торгівлі. Внаслідок контролю валютного курсу, попит на валюту з боку імпортерів не може бути задоволений повною мірою. Чимало операцій по імпорту було зупинено, що спричинило падіння обсягів імпорту і зруйнувало довіру до багатьох українських підприємств-імпортерів, а це призвело до втрати клієнтів. З другого боку, обмеження на платежі по імпортних операціях мали непрямий вплив на обсяги експорту, оскільки імпорт багатьох товарів використовується як сировина у виробництві експортних товарів. Згідно з висловлюваннями представників комерційних банків, обмеження негативно вплинули на функціонування економіки, особливо на операції імпортерів.
3. В умовах, коли валюта перебуває під тиском девальвації і запроваджується контроль за операціями з іноземною валютою, виникнення паралельного ринку іноземної валюти є майже автоматичним. Існує чорний ринок як для готівкових, так і для безготівкових операцій. Окремі операції здійснюються у готівковій формі, окремі – через спеціальні схеми, пов’язані з використанням російського рубля. Існує структура квазі-банківських інституцій, що обслуговують операції з іноземною валютою (дана структура функціонує нелегально), значна частка платежів здійснюється через іноземні банки або банки, розташовані в офшорних зонах. Підприємства знаходять шляхи уникнення регулювання НБУ, який намагається заборонити подібні операції. Проте оцінити валютний курс на таких паралельних ринках можна лише приблизно.
4. Існуючий контроль за валютним ринком чинить додатковий тиск на комерційний банківський сектор. Банки мають обмежені можливості диверсифікації ризику і управління рівнем ліквідності.
5. Коли попит на валютний курс не задовольняється, виникають спекулятивні види діяльності і відбувається скуповування валюти з метою її перепродажу.
6. Процедури, що застосовуються для збирання документів для придбання іноземної валюти, є заплутаними і можуть несподівано змінюватися. Існує значний простір для прийняття довільних рішень чиновниками НБУ, Державної податкової адміністрації і Державною митною службою. Таким чином, рука ринку замінена рукою державних службовців. Ця система може бути корумпованою і, звичайно ж, неефективною в плані оптимального розміщення дефіцитного ресурсу (іноземна валюта).
Познайомившись з усіма можливими несприятливими наслідками контролю за валютним курсом спробуємо тепер розробити загальну схему їх усунення. Слід пам’ятати про таке загальне правило: чим більше деформованим є ринок, тим вищою буде вартість усунення адміністративних обмежень. Якщо адміністративні обмеження на ринку іноземної валюти будуть збережені, це призведе до створення викривленого ринку іноземної валюти з багатьма точками рівноваги, який вимагатиме дедалі суворішого контролю. Після цього, у разі остаточного усунення цих обмежень, стрес буде більшим, і потрібно буде більше часу для приведення усіх курсів до одного рівноважного рівня. Ось чому послідовність заходів з дерегуляції має велике значення [12].
Як уже зазначалося вище, адміністративний контроль на ринку іноземної валюти має значні деформуючі наслідки для економіки в цілому, оскільки збільшує ціну надання кредитів економіці (внаслідок обмеження видів банківської діяльності) і обмежує можливості для економічного зростання. Хоча адміністративні обмеження, запроваджені на валютному ринку і дають змогу стабілізувати офіційний валютний курс гривні, проте тривалий період їх застосування матиме численні несприятливі наслідки, такі як деформування цін, виникнення паралельного ринку іноземної валюти, перешкод для функціонування малого та середнього бізнесу, корупція, тощо. Зважаючи на ці негативні наслідки, ефективність антикризових адміністративних обмежень у середньо- та довгостроковій перспективі буде також негативною. У цьому й полягає основна причина необхідності їх якомога скорішого скасування (оскільки ми не знаємо, коли переваги стануть меншими за недоліки).
З метою послаблення адміністративного контролю в межах певних макроекономічних умов, ми маємо зробити деякі припущення щодо монетарної політики та політики обмінного курсу, що також мають узгоджуватися з фіскальною політикою. Відповідно до заяв НБУ, ми припускаємо, що грошова база буде проміжною ціллю монетарної політики і основним інструментом стабілізації рівня цін. Окрім цього, обсяг чистих кредитів уряду залишиться по суті стабільним, відповідно до нового зменшеного бюджетного дефіциту.
Нарешті, збільшення грошової бази (разом із змінами рівня чистих зовнішніх резервів) відповідатиме цілям інфляції на наступний рік. Зміна рівня чистих зовнішніх резервів має бути майже єдиним джерелом збільшення грошової маси (дуже обмежене рефінансування комерційних банків), що відображає підвищення попиту на гривню, основаного на внутрішніх і зовнішніх джерелах. За такої фіскальної та монетарної політики (зміна проміжної цілі з валютного курсу на зростання грошової бази), поступове скасування контролю за валютним курсом передбачає запровадження нового режиму “керованого плаваючого” валютного курсу.
Ми стверджуємо, що виважена дерегуляції ринку іноземної валюти не дає жодних раціональних причин для подальшої девальвації гривні у середньостроковій перспективі в умовах реалізації послідовної та узгодженої монетарної політики. Це означає, що НБУ триматиметься своїх цілей щодо збільшення грошової бази та рівня цін і не відступиться від виваженої макроекономічної політики (що було взято нами як припущення), а значить не збільшувати обсяги чистих кредитів уряду. Окрім цього, кредити на рефінансування не підтримуватимуть слабких та безнадійних комерційних банків, що не виконують встановлені у розумних межах нормативні вимоги. НБУ застосовуватиме до цих банків процедури ліквідації і/або реабілітації з метою оздоровлення фінансового сектора
В якості висновку резюмуємо основні положення курсової роботи.
Так, валютний курс – співвідношення між грошовими одиницями двох країн, яке використовується для обміну валют при здійсненні валютних та інших економічних операцій.
Розрізняють кон'юнктурні та структурні (довгострокові) чинники, які впливають на валютний курс.
Успішний розвиток валютних відносин можливий за умови існування особливого ринку, на якому можна вільно продати та купити валюту. Без такої можливості економічні контрагенти просто не змогли б реалізувати свої валютні відносини - не мали б іноземної валюти для здійснення своїх зовнішніх зобов'язань, не могли б перетворити одержану інвалютну виручку в національні гроші для виконання своїх внутрішніх зобов'язань. Такий ринок заведено називати валютним.
У сучасних умовах валютний курс формується, як і будь-яка ринкова ціна, під впливом попиту та пропозиції. Зрівноважування останніх на валютному ринку приводить до встановлення рівноважного рівня ринкового курсу валюти.
Сучасні типи режимів валютних курсів у світовій валютній системі включають фіксований та плаваючий режими. При фіксованому режимі (fixed rate) валютний курс фіксується до однієї валюти або "кошика" валют. Плаваючі курси (floating rate) змінюються залежно від попиту та пропозиції на валютному ринку.
При режимі змінного валютного курсу валютна ставка складеться на рівні, обумовленому винятково попитом та пропозицією на валютному ринку. При такому режимі Центральний банк країни не проводить ніяких спеціальних операцій ні на валютному ринку, ні на грошовому ринку, щоб змінити ціну ринкової рівноваги. У цьому випадку, якщо, приміром, при незмінній пропозиції зненацька підвищиться попит на іноземну валюту, то визначиться новий рівноважний валютний курс на більш високому рівні (національна грошова одиниця знеціниться).
Для відкритої економіки важливим макроекономічним показником є реальний ефективний валютний курс (РЕВК). Він містить інформацію не тільки про номінальний валютний курс, й про динаміку цін провідних торгових партнерів країни. Саме тому зміна РЕВК часто використовується як показник зміни зовнішньоекономічної конкурентоспроможності країни.
1. Багрова І.В., Гетьман О.О., Власюк В.Є. Міжнародна економічна діяльність України. К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 384 с.
2. Банківська енциклопедія / Під ред. Мороза А.М. – К.: Ельтон, 1993. – 328с.