Передача лізингоодержувачем об'єкта лізингу лізингодавцю здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі лізингу Якщо з вини лізингоодержувача у строки і на умовах, визначених у договорі лізингу, не повернуто лізингодавцю об'єкт лізингу, лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача передачі зазначеного об'єкта та відшкодування збитків, завданих затримкою передачі, відповідно до умов договору та законодавства України. Також на вимогу лізингодавця об'єкт лізингу підлягає поверненню у безспірному порядку згідно з виконавчим написом, учиненим у державній нотаріальній конторі, у разі несплати лізингоодержувачем лізингових платежів протягом двох чергових строків.
Об'єкт лізингу, який потребує реєстрації в державних наглядових органах (транспортні засоби, обладнання підвищеної небезпеки тощо), реєструється за домовленістю сторін на ім'я лізингодавця або лізингоодержувача у встановленому законодавством України порядку.
Характерним для договору фінансового лізингу є те, що ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження об'єкта фінансового лізингу несе лізингоодержувач (якщо інше не передбачено договором лізингу). Слід згадати, що ризик випадкової втрати чи пошкодження у період прострочення несе сторона, що допустила прострочення строку передання об’єкта лізингу.
При фінансовому лізингу всі витрати на утримання об'єкта лізингу, пов'язані з його страхуванням, експлуатацією, технічним обслуговуванням та ремонтом, несе лізингоодержувач, якщо інше не передбачено договором лізингу.
Лізингоодержувач за користування об'єктом лізингу вносить періодичні лізингові платежі. Величина періоду, за який вноситься лізинговий платіж, встановлюється за договором лізингу і може бути нерівномірною.
Лізингові платежі включають:
- суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості об'єкта лізингу, що амортизується за строк, за який вноситься лізинговий платіж;
- суму, що сплачується лізингодавцю як процент за залучений ним кредит для придбання майна за договором лізингу;
- платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;
- відшкодування страхових платежів за договором страхування об'єкта лізингу, якщо об'єкт застрахований лізингодавцем;
- інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу.
Розміри, спосіб, форма і строки внесення лізингових платежів та умови їх перегляду визначаються у договорі лізингу за домовленістю сторін відповідно до вимог законодавства України. Лізингові платежі відповідно до законодавства України відносяться на валові витрати виробництва та обігу лізингоодержувача.
Також у законі “Про лізинг” передбачена обов’язкова реєстрація у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, у випадку якщо об'єктом лізингу є державне майно або договір передбачає залучення державних коштів. Договори, не зареєстровані у встановленому порядку, визнаються недійсними.
В цій курсовій роботі я зробив спробу як най повніше розкрити поняття, правову природу та основні ознаки договору лізингу, зокрема договору фінансового лізингу.
Досить широко в літературі та в публіцистиці використовується метод порівняння договору фінансового лізингу з договорами майнового найму (оренди), кредитними договорами тощо. У використаній мною літературі при написанні курсової більшість науковців схильні виділяти лізинг в окремий інститут.
Якого ж висновку я дійшов працюючи над даною темою? Я більш схильний поділяти думку науковців, що виділяють лізинг як окремий інститут в договірному праві України. За правовими наслідками до яких прагнуть сторони при укладенні договору, лізинг відносять до групи договорів про передачу майна в тимчасове користування. Це, звичайно, не означає ототожнення лізингу та найму (оренди). Зокрема, у фінансовому лізингу, за загальним правилом, ризик випадкової загибелі та витрати на капітальний ремонт майна несе лізингоодержувач, на відміну від найму, де ризик втрати та витрати на капітальний ремонт несе власник (наймодавець).
Щодо позики, то принциповою відмінністю є те, що при лізингу у користування передаються неспоживчі речі, визначенні індивідуальними ознаками. Не потрібно доводити, що саме характер та властивості майна є підставою розмежування лізингу та кредитного договору (позики).
Звичайно в українському законодавстві ще існують певні невизначеності та суперечності, але враховуючи велике значення договору фінансового лізингу у інвестиційній діяльності в країні, варто продовжити розвиток лізингу як окремого інституту у цивільно-правових відносинах.
Література
1. Закон України “Про лізинг” від 16 грудня 1997 року із змінами та доповненнями
2. Конвенція про міжнародний фінансовий лізинг// Український Інвестиційний Журнал. – 1998. - №1
3. Рябко Л. правова природа договору лізингу // Право України. – 2000. - №1
4. Шевченко О. Проблеми правового регулювання лізингу в сучасному законодавстві // Право України. – 1999. - №8
5. Якубівський І. Структура договірних зв’язків при здійсненні фінансового лізингу // Підприємництво, господарство та право. – 2001. - №3
6. Якубівський І. Співвідношення договору фінансового лізингу і кредитного договору // Підприємництво, господарство та право. – 2001. - №8
7. Цивільний Кодекс України
8. Цивільне право України: В 2-ох томах: Підручник. // за ред. Дзери. – Т.2. – К.: Юрінком Інтер, 1999.
[1] Кабатова Е.В.// Лизинг: правовое регулирование, практика. – М., 1996. – с. 7
[2] Луць В,В,// Контракти у підприємницькій діяльності: Навчальний посібник. – К., - 1999. – ст. 135
[3][3] Луць В,В,// Контракти у підприємницькій діяльності: Навчальний посібник. – К., - 1999. – ст. 135
[4]стаття 2 Закону України “Про лізинг”
[5] стаття 374 Цивільного Кодексу України
[6]ст. 1, 16 Закону України “Про лізинг”
[7]Якубівський І. Співвідношення договору фінансового лізингу і кредитного договору // Підприємництво. Господарство та право. – 2001. - №8.