Спроможність мобілізації тимчасово вільних коштів залежить насамперед від наявності довіри до держави з боку її кредиторів. Якщо кредитор не довіряє позичальникові, то не може бути й мови про нормальні засади надання кредитів чи взагалі про їх виділення. Але проблема полягає в тому, що кредитні взаємовідносини мають ризикований характер. Кожний кредитор, продаючи свої тимчасово вільні ресурси, вибирає між ризиком втрати цих ресурсів і бажанням отримати дохід від їх продажу. Тобто не може бути ні абсолютної довіри, ні абсолютного небажання надавати кредити.
Важливою передумовою випуску позик є наявність стимулів до надання державі кредиту. Якщо довіра до держави відбиває кредитний ризик, то стимули характеризують доцільність вкладання коштів у державні цінні папери. Доцільність, у свою чергу, визначається їх дохідністю, надійністю і ліквідністю. Між дохідністю та надійністю існує обернено пропорційна залежність: чим вища надійність, тим менша дохідність. Оскільки державні цінні папери вважаються найнадійнішими, то для них установлюється найменший рівень дохідності. На фінансовому ринку державні цінні папери відіграють роль стандарту дохідності, свого роду відправної точки. Інші емітенти змушені встановлювати рівень дохідності своїх цінних паперів на більш високому рівні, інакше їх ніхто не буде купувати. Таким чином, державні цінні папери стабілізують і регулюють фінансовий ринок. Нормальне його функціонування неможливе без випуску державних позик.
Отже, основним стимулом до надання позик державі є досить висока надійність державних цінних паперів. Водночас держава прагне встановити і високу їх ліквідність. Як правило, державні цінні папери вільно продаються і вільно купуються. Держава може брати на себе зобов'язання викупити їх з першого пред'явлення свого кредитора. Нині забезпечення ліквідності має надзвичайно важливе значення. Недаремно на фінансових ринках світу значного поширення набули так звані комерційні папери, що мають дуже високу ліквідність. Саме висока ліквідність знімає перепони на шляху розвитку ринку цінних паперів, адже інвестори можуть спокійно вкладати гроші в подібні цінні папери, знаючи, що можуть їх повернути в будь-який час. Важливою передумовою випуску державних позик є спроможність держави своєчасно повернути борги та виплатити проценти. Якщо наявність бюджетного дефіциту потребує встановлення джерел його покриття, то використання державного кредиту вимагає визначення джерел погашення боргу. Такими джерелами можуть бути: дохід, отриманий від інвестування коштів у державний сектор; додаткові доходи бюджету за рахунок зростання ВВП і податкової бази від інвестування коштів в економіку; надходження від спеціально введених податків чи підвищення ставок оподаткування для погашення державного боргу; скорочення видатків; залучення нових кредитів для покриття попередніх боргів.
Доходи від інвестування коштів, залучених з допомогою державних позик, відбивають результативність діяльності держави у сфері економіки. Проблеми з боргом за таких умов можуть виникати внаслідок непродуктивності інвестиційної діяльності держави. Якщо ж політика інвестицій має обґрунтований і цілеспрямований характер, то погашення боргів теж здійснюється планомірно і гарантовано.
Сутність бюджету розкривається при вивченні його як економічної категорії та як основного фінансового плану. Бюджетяк економічна категорія – є основною ланкою державних фінансів і важливою складовою фінансової сис-теми в цілому. Бюджет держави являє собою сукупність законодавчо регламентованих відносин між державою і юридичними та фізичними особами з приводу розподілу й перерозподілу ВВП, а за певних умов — і національного багатства з метою формування і використання централізованого фонду грошових коштів, призначеного для забезпечення виконання державою її функцій. Бюджет як основний фінансовий план відображає розпис доходів і видатків основного централізованого фонду грошових коштів держави.
Доходами бюджету є ті кошти, що надходять державі у постійне користування на безповоротній основі. Вони забезпечують стабільність формування бюджету і фінансування його видатків. Виділяють три методи формування доходів держави:1) від підприємницької діяльності; 2) від державного майна, угідь і послуг; 3) податковий.
Наукова класифікація видатків бюджетуздійснюється за такими ознаками:
1. роллю у відтворенні виробництва ( поточні; капітальні;);
2. суспільним призначенням;
3. галузями економіки і соціальної сфери;
4. цільовим призначенням;
5. рівнями бюджетної системи (Державний бюджет України; місцеві бюджети);
Фінансування видатків бюджету може здійснюватись у таких формах:
— кошторисне фінансування;
— фінансування інвестиційних проектів (бюджетні інвестиції);
— державні субсидії, субвенції, дотації (державні трансферти);
— бюджетні кредити.
Складі структура доходів бюджету характеризують фінансову політику та фінансовий стан держави. Основним джерелом податкових надходжень є прямі і непрямі податки, роль яких у формуванні доходів бюджету постійно змінюється. Серед окремих податків у формуванні доходів бюджету особлива роль належить податку на додану вартість і податку на прибуток (доходи) підприємств, які разом забезпечують значну суму надходжень до бюджету. Склад неподаткових доходів бюджету, на відміну від податкових, є досить широким.
Видатки бюджету обумовлюються насамперед їхнім суспільним призначенням, адже саме такий їх розріз найповніше відбиває сутність і призначення бюджету. Економічну функцію держави забезпечують видатки на економічну діяльність та науку, соціальну — видатки на соціальний захист населення, соціальне забезпечення та соціальну сферу, оборонну — на оборону, управлінську — на утримання управлінських структур та на міжнародну діяльність. Окремо в бюджеті виділяються видатки, пов'язані з системою державного кредиту, — на обслуговування внутрішнього і зовнішнього державного боргу. У цілому видатки, пов'язані з економічною (народне господарство і наука) та соціальною (соціальний захист і соціальна сфера) функціями держави, є доміную-чими.
Стан бюджету як фінансового плану держави може визначатися трьома показниками:
— рівновагою доходів і видатків бюджету;
— бюджетним профіцитом — перевищенням доходів над видатками бюджету;
—бюджетним дефіцитом — перевищенням видатків над постійними доходами.
Дефіцит класифікують за такими ознаками:
—формою прояву (відкритий; прихований );
—причинами виникнення ( вимушений; свідомий );
—спрямуванням коштів ( дефіцитне фінансування на розвиток і на поточні витрати )
Джерелами покриття бюджетного дефіциту можуть бути:
—державні позики;
—емісія грошей.
Дані про державний бюджет України
Податки і збори, що стягуються в Україні
| МІСЦЕВІ ПОДАТКИ—податок з реклами—комунальний податок |
ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНІ ПОДАТКИ
—податок на додану вартість;
—акцизний збір;
—податок на прибуток підприємств;
—податок на доходи фізичних осіб;
—мито;
—податок з власників транспортних засобів;
—плата (податок) за землю;
—податок на промисел;
—фіксований сільськогосподарський податок;
—єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва;
| МІСЦЕВІ ЗБОРИ—збір за припаркування ав тотранспорту;—ринковий збір;—збір за видачу ордера на квартиру;—курортний збір;—збір за участь у бігах на іподромі;—збір за виграш на бігах на іподромі;—збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;—збір за право використання місцевої символіки;—збір за право проведення кіно- і телезйомок;—збір за проведення місце вого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;—збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;—збір з власників собак |
ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНІ ЗБОРИ
—державне мито;
—рентна плата за нафту і газ, що видобуваються в
Україні;
—плата за транзит природного газу, нафти й аміаку;
—платежі за користування надрами;
—збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за
рахунок державного бюджету;
—збір за спеціальне використання лісових ресурсів;
—збір за спеціальне використання водних ресурсів;
—збір за забруднення навколишнього природного
середовища;
—внески на обов'язкове соціальне страхування у
зв'язку з тимчасовою втратою працездатності;
—внески на обов'язкове державне пенсійне страхування;
—внески на обов'язкове соціальне страхування на
випадок безробіття;
—внески на обов'язкове соціальне страхування від
нещасних випадків;
—платежі до фонду соціального захисту інвалідів;
—плата за торговий патент на деякі види підприєм
ницької діяльності;
—збір на розвиток виноградарства, садівництва і
хмелярства;
—єдиний збір, який справляється у пунктах пропус
ку через державний кордон України;
—збір за використання радіочастотного ресурсу України;
—збори до фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
—внески до фонду соціального захисту інвалідів;
—збір у вигляді цільової надбавки до діючого тари
фу на електричну та теплову енергію;
—збір за спеціальне використання рибних та інших
водних живих ресурсів;