Важливим елементом урядової політики в галузі освіти має стати визначення державних вимог до змісту, рівня та обсягів освіти і на цій основі вжиття заходів для поліпшення якості навчально-виховного процесу, забезпечення рівня освіти, достатнього для технічного, економічного і соціального прогресу країни.
при збереженні орієнтації в основному на державне фінансування освіти навчальним закладам слід надати значно ширші права для того, щоб вони самостійно заробляли гроші на своє утримання, вишукуючи і використовуючи альтернативні, позабюджетні кошти.
Для забезпечення належної фінансової самостійності навчальних закладів треба визнати за ними право власності на основні фонди, обладнання, приміщення та інше майно, якими вони користуються, передати на засадах довічної оренди земельні ділянки, на яких вони розташовані або якими користуються, а також надати вузам право здійснювати всі дозволені в Україні види економічної діяльності.
Фінансування державних навчально-виховних закладів, установ і організацій системи освіти здійснюється на нормативній основі за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів, галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Держава забезпечує бюджетні асигнування на освіту в розмірі не менше ніж 10 % національного доходу, а також валютні асигнування на основну діяльність.
Протягом останніх 4 років видатки з бюджету у деяких сферах, крім фізичної культури, підвищувалися майже однаковими темпами. Однак слід зауважити, що кількісні показники не є свідченням поліпшення фінансування освіти, культури, охорони здоров'я, спорту та молодіжних потреб, оскільки збільшення темпів та частки зазначених витрат відбувалося за умови зменшення валового внутрішнього продукту.
Державні навчально-виховні заклади, установи системи освіти, діяльність яких повністю або частково фінансується з бюджету, коштів галузі, звільняються від оподаткування
прибутку (доходу) без обмеження рівня рентабельності. Додатковими джерелами фінансування є такі:
кошти, одержані за підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів згідно з укладеними договорами;
плата за надання додаткових освітніх послуг;
кошти, одержані за науково-дослідні роботи (послуги) та інші роботи, виконані навчально-виховним закладом на замовлення підприємств, установ, організацій і громадян;
доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання;
дотації місцевих Рад народних депутатів;
кредити і позики банків;
валютні надходження;
добровільні грошові внески, матеріальні цінності, отримані від підприємств, установ, організацій, окремих громадян.
Прибутки (доходи) підприємств, організацій, установ, громадян в частині, що використовується на розвиток освіти, звільняються від оподаткування в установленому порядку і в разі одержання коштів з інших джерел бюджетні та галузеві асигнування навчально-виховних закладів, установ, організацій системи освіти не зменшуються.
Бюджетні асигнування на освіту та позабюджетні кошти не підлягають вилученню. )
Здійснюється ряд заходів з метою подальшого удосконалення системи загальноосвітніх шкіл, вищих і середніх навчальних закладів, професійно-технічних училищ, зміцнення їхньої навчально-технічної бази, поліпшення матеріально-побутового становища учителів, студентів, учнів середніх спеціальних навчальних закладів та професійно-технічних училищ.
Піклування про здоров'я людей — одна з найважливіших соціальних функцій держави. Право на медичну допомогу закріплено в Конституції України. Воно гарантоване безплатною медичною допомогою, що надається громадянам, розширенням мережі закладів для лікування та зміцнення здоров'я, розвитком і удосконаленням техніки безпеки, виробничої санітарії, проведенням профілактичних заходів та заходів з оздоровлення навколишнього середовища.
У листопаді 1992 p. було прийнято Основи законодавства України про охорону здоров'я, де зазначено, що кожна людина має природне невід'ємне і непорушне право на охорону здоров'я. Суспільство і держава відповідальні перед сучасними і майбутніми поколіннями за рівень здоров'я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров'я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв'язання екологічних проблем, удосконалення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя.
Для визначення витрат на утримання установ охорони здоров'я застосовують такі сітьові показники: кількість лікарняних ліжок, лікарських посад, лікарських відвідувань, ліжко-днів.
Кількість лікарняних ліжок — головний сітьовий показник для визначення витрат на утримання стаціонарних лікарень. Його розраховують згідно з планом економічного та соціального розвитку. У територіальному розрізі цей показник планують виходячи з демографічних, соціально-економічних, культурно-побутових та інших умов. Зокрема, враховують віковий склад населення, розподіл за статтями, видами зайнятості тощо.
Відповідно до кількості ліжок визначають штати лікарів, середнього і молодшого медичного персоналу. Так, кількість лікарів для стаціонарних лікарень визначають за нормативами, наведеними в табл. 3.2.
| Назва відділення | Назва посади лікаря-ординатора | Кількість ліжок на | |
| одну посаду | 0,5 посади | ||
| Терапевтичне | Терапевт | 20-25 | 10-13 |
| Хірургічне, травматологічне, ортопедичне | Хірург | 20-25 | 10-13 |
| Урологічне | 15-20 | 10 | |
| Акушерське, пологове | Акушер-гінеколог | 15 | 8 |
| Шкірно-венерологічне | Дерматолог, | ||
| венеролог | 30 | 15 | |
Крім зазначених посад у лікарнях залежно від кількості ліжок передбачаються додатково посади чергового лікаря, рентгенолога, фізіотерапевта, зубного лікаря тощо. Посаду завідуючого відділенням вводять за наявності у відділенні ліжок.
При визначенні чисельності середнього і молодшого медичного персоналу виходять з кількості ліжок за нормою та кількості посад на один цілодобовий пост (табл. 3.3.).
| Назва відділення | Кількість ліжок на один черговий пост при системі обслуговування хворих | |
| трьох-ступінчатій | двох-ступінчатій | |
| Терапевтичне, інфекційне для дорослих, неврологічне та ін. | 25 | 20 |
| Інфекційне для дітей та ін. | 13 | 10 |
Кількість посад медичного персоналу на один черговий пост визначають виходячи з загальної кількості робочих годин на рік та річної норми робочого часу. Загальна кількість робочих годин становить 365 днів · 24 год - 8760, робочих днів на рік (за винятком недільних, святкових та відпускних днів) 365 - 52 - 7 - 24 - 282. Розрахунок кількості посад на один пост наведено в табл. 3.4.
Показник | Робочий день, год | ||
| 7 | 6,5 | 6 | |
| Кількість годин роботи за рік | 7 · 282 – 1974 | 6,5 · 282 - 1833 | 6 · 282 – 1692 |
| 3 урахуванням скороченого робочого дня у святкові дні | 1974 - 57 -- 1917 | 1833 - 28,5 --18043 | 1692 |
| Кількість посад на один пост з округленням | 8760: 1917 -4,57 (4,5) | 8760: 1804,5 --435(5) | 8760: 1692 -- 5,18 (5) |
Аналогічно розраховують кількість посад при меншій тривалості відпустки. Штат адміністративно-господарського персоналу визначають залежно від категорії лікарні за типовими штатними розписами.
Чисельність персоналу кожної групи розраховують на початок, кінець року, а також середньорічну. Середньорічну кількість обчислюють так само, як і по фонду лікарняних ліжок.
Кількість лікарських посад — показник, що використовується для визначення витрат по амбулаторно-поліклінічному обслуговуванню населення. Згідно з діючими нормами на 10 тис. міського населення передбачено 11,8 посади лікаря, а для районних поліклінік сільських районів — 17,2.
Для дитячих поліклінік установлена норма: 1 лікар-педіатр на 1000 дітей до 14 років, а також 0,3 посади лікаря інших спеціальностей на 100 дітей.
Кількість середнього і молодшого медичного персоналу установлюють у поліклініках за нормами на одну лікарську посаду. Так, на одну посаду лікаря передбачається одна посада середнього медичного персоналу та дві посади на одну посаду хірурга. Кількість молодшого медичного персоналу обчислюють з розрахунку одна посада на кожну посаду лікаря-хірурга та одна посада на дві посади лікарів інших спеціальностей.
Лікарська посада є також розрахунковою одиницею для визначення витрат на утримання станцій швидкої медичної допомоги, лікарських здоровпунктів тощо.