Смекни!
smekni.com

Видатки державного бюджету України Додаток Структура бюджету України (стр. 9 из 16)

Кількість лікарських відвідувань — показник, що вико­ристовується для визначення витрат на придбання медика­ментів і перев'язувальних засобів при амбулаторному об­слуговуванні населення. Кількість відвідувань у поліклініці визначають виходячи з кількості середньорічних лікарських посад, затверджених за кошторисом, кількості годин роботи лікаря цієї спеціальності на день, норми прийому хворих на годину та кількості робочих днів на рік.

Наприклад, в поліклініці 10 посад дільничих терапевтів. Кіль­кість годин роботи одного лікаря на день 6 год ЗО хв, норма прийому в поліклініці за 3 год роботи — 15 чол. на день (5 чол. на годину). Надання допомоги вдома за 3,5 год — 7 чол. (2 чол. на годину). Усього 22 чол. на день (15 + 7). Кількість хворих, яких приймають за день усі лікарі, 22 · 10 - - 220. Кількість робочих днів на рік — 282. Отже, загальна кількість лікарських відвідувань за рік становить 220 · 282 - ~ 62 040.

Кількість ліжко-днів — показник для визначення витрат на харчування хворих і придбання медикаментів. Його розра­ховують множенням середньорічної кількості ліжок на кіль­кість днів функціонування ліжка на рік. При цьому слід урахо­вувати, що кількість днів функціонування одного ліжка на рік по кожному профілю різна і визначається з урахуванням фак­тичних даних за минулі роки. Крім того, треба мати на увазі можливість збільшення кількості днів їхнього використання за рахунок кращого розподілу ліжок по відділеннях, скоро­чення простоїв ліжок, що виникають через капітальні ремон­ти приміщень, карантини, дезінфекцію та з інших причин.

Штати медичного персоналу для дитячих ясел визначають так само, як і вихователів у дитячих садках, тоб­то виходячи з кількості дітей, груп та тривалості їхньої роботи.

Кожна установа охорони здоров'я складає індивідуаль­ний кошторис. В ньому витрати визначають за окремими статтями. Найбільшу частку в кошторисі (близько 60 %) становлять асигнування на заробітну плату.

Заробітну плату медичних працівників розраховують за чисельністю цих працівників та ставками заробітної плати, її планують окремо по лікарському, середньому і молодшому медичному та адміністративно-господарському персоналу.

Кількість штатних посад по кожній групі персоналу визначають на початок, кінець планового року та серед­ньорічну. Цей показник на початок року розраховують ви­ходячи з фактичної наявності посад на останню звітну да­ту, а на кінець — додаванням до кількості штатних посад на початок року приросту посад відповідно до зміни об­сягу роботи установи. Середньорічну кількість штатних по­сад обчислюють так само, як кількість середньорічних лі­жок.

Посадові оклади медичних працівників визначають з урахуванням кваліфікаційних вимог і тарифних розрядів працівників відповідної кваліфікації за штатним розкла­дом.

Тарифні розряди працівників охорони здоров'я наведено в табл. 3.5. теми. Державна влада не взяла на себе функцію створення умов розвитку ринкової інфраструктури, чим значною мі­рою пояснюється їхня функціональна спотвореність. Внас­лідок цього потенційна енергія комерційного та приватного секторів економіки є малоінтегрованою у сферу загальнона­ціональних пріоритетів.

Таблиця 3.5.

№ пор.

Посада спеціалістів

Тарифний розряд

1

Лікарі-хірурги, лікарі-ендоскопісти, лікарі-анестезіологи-реаиіматолопі, які мають кваліфікаційну категорію·

вищу

20

першу

19

другу

18

без категорії

17

2

Лікар-інтерн, лікар-стажист хірургічного профілю

16

3

Лікарі інших спеціальностей, які мають кваліфікаційну категорію:

вишу

19

першу

18

другу

17

без категорії

16

4

Лікар-стажмст, лікар-інтерн

15

5

Середній медичний персонал (залежно від категорії)

11-15

6

Стоматологи (залежно від категорії)

13-16

7

Молодший медичний персонал

9-Ю

8

Соціальні працівники (залежно від категорії)

8-13

Викладене дає підстави для висновку: глибоке реформу­вання структури державного управління, піднесення рівня управління всіма ланками економічного процесу — одне з найневідкладніших і найважливіших завдань органів зако­нодавчої та виконавчої влади.

3.1.4. Видатки на економічну діяльність держави

В умовах становлення ринкових відносин держава пос­тійно скорочує асигнування на розвиток економіки з бюд­жету. Це об'єктивний процес, оскільки на зміну адміністра­тивним методам приходять економічні, коли розширення і розвиток галузей економіки здійснюється за рахунок кош­тів підприємницьких структур.

Проте державне регулювання темпів та пропорцій роз­витку економіки, особливо при переважанні державної влас­ності, є виправданим. Сутність проблеми полягає в тому, що, по-перше, е галузі, які без державної допомоги в умовах рин­ку не мають достатніх фінансових можливостей для розвит­ку, але вони суттєво впливають на загальний стан розвитку економіки держави. Це передусім паливно-енергетичний, аг­ропромисловий, металургійний комплекси. По-друге, в рин­кових умовах тільки при державній підтримці можуть роз­виватися наукоємні та технологічно складні виробництва.

Необхідність державної підтримки розвитку економіки в умовах України зумовлена ще й тим, що після проголошен­ня державної незалежності постало питання про створення власної економіки, оскільки народногосподарський комплекс України в умовах союзної держави був надмірно інтегрова­ний і не являв собою в значній своїй частині технологічно замкнуте виробництво. Крім того, структура галузей еконо­міки не відповідала потребам України, а була зорієнтована на потреби колишнього Союзу. Якщо до цього додати висо­кий рівень мілітаризації тодішньої економіки, то значні асиг­нування, що виділяються з бюджету на розвиток народного господарства, стануть в більшій своїй частині виправдани­ми.

У 1992—1995 pp. витрати на народне господарство пере­вищували ЗО % усіх видатків з бюджету. Є підстави ствер­джувати, що на найближчу перспективу їхня висока частка зберігатиметься.

У останні роки найбільше коштів направляється на капі­тальні вкладення, насамперед на соціальний розвиток села, зміцнення матеріально-технічної бази агропромислового ком­плексу, капітальні вкладення в соціальну сферу і на фінан­сування особливо важливих об'єктів виробничого призна­чення.

Важливим напрямом вкладення бюджетних коштів є кон­версія оборонного комплексу і створення нових видів про­дукції широкого вжитку. За цим напрямом фінансується ряд науково-технічних цільових комплексних програм підготов­ки та освоєння цивільної продукції. Крім бюджетних кош­тів на ці цілі залучатимуться ресурси підприємств і кредити банків.

Відповідно до Закону України "Про пріоритетність соці­ального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві України" з бюджету використову­ються кошти на землевпорядкування, експлуатацію і утри­мання зрошувальних і осушувальних систем, утримання ве­теринарної мережі та інших бюджетних установ агропро­мислового комплексу.

За рахунок бюджету фінансуються заходи з поліпшення родючості та рекультивації земель, розвитку племінної справи, ведення лісового господарства, формування фонду підтрим­ки фермерських господарств, проведення земельної рефор­ми тощо. У сільськогосподарському виробництві з бюджету фінансується ряд цільових програм, у тому числі з розвитку племінного тваринництва і захисту рослин, селекції елітно­го насіння, відтворення рибних запасів, розвитку соціально-культурної сфери у сільській місцевості тощо.

3.1.5. Видатки на фінансування оборони і правоохоронних органів

Витрати на оборону об'єктивно зумовлені необхідністю захисту інтересів держави в міжнародному співтоваристві. Розмір витрат визначається передусім воєнною доктриною, яку затверджує Парламент, виходячи з співвідношення різ­них воєнних угрупувань у світі, напрямів зовнішньої по­літики України тощо.

Витрати на оборону в кожному бюджетному році визна­чаються за встановленими нормами грошових видатків на різні потреби армії та флоту. Фінансування здійснюється за кошторисом Міністерства оборони України. У ньому визна­чають видатки на оплату поставок озброєння, техніки, па­лива, продовольства, матеріальних засобів, виплату заробіт­ної плати військовослужбовцям, грошового утримання ря­довому і сержантському складу військ, утримання вищих військових навчальних закладів, госпіталів, санаторіїв, ліку­вальних закладів, клубів тощо.

Крім цього в кошторисах передбачають витрати на за­безпечення господарсько-побутового облаштування військ, фінансування капітального будівництва, ремонт зброї та побутової техніки.