Акціонерні товариства можуть випускати облігації на суму небільше 25 процентів від розміру статутного фонду і лише післяповної оплати усіх випущених акцій.Випуск облігацій підприємств для формування і поповненнястатутного фонду емітентів, а також для покриття збитків,пов'язаних з їх господарською діяльністю, не допускається.
Облігації усіх видів придбаються громадянами лише за рахунокїх особистих коштів.Підприємства придбають облігації усіх видів за рахуноккоштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків тапроцентів за банківський кредит.
Облігації усіх видів оплачуються в гривнях, а у випадках,передбачених умовами їх випуску, - в іноземній валюті. Незалежновід виду валюти, якою проведено оплату облігацій, їх вартість
виражається у гривнях.
Доход по облігаціях усіх видів виплачується відповідно доумов їх випуску.Доход по облігаціях цільових позик (безпроцентних облігаціях)не виплачується. Власникові такої облігації надається право напридбання відповідних товарів або послуг, під які випущено позики.
Якщо ціна товару до моменту його одержання перевищуватимевартість облігації, то власник одержує товар по ціні, вказаній наоблігації, а при одержанні більш дешевого товару він одержуєрізницю між вартістю облігації та ціною товару.По облігаціях підприємств доходи виплачуються за рахуноккоштів, що залишаються після розрахунків з бюджетом і сплати інших
обов'язкових платежів. У разі невиконання чи несвоєчасного виконання емітентомзобов'язання по виплаті доходів по процентних облігаціях, наданняправа придбання відповідних товарів або послуг по безпроцентних (цільових) облігаціях чи погашення зазначеної в облігації суми увизначений строк стягнення відповідних сум провадиться примусовосудом або арбітражним судом. Порядок викупу облігацій усіх видів, крім цільових, визначається при їх випуску.
Кошти, одержані від реалізації облігацій внутрішніх імісцевих позик, направляються відповідно до республіканського імісцевих бюджетів, до позабюджетних фондів місцевих рад. Кошти від розміщення облігацій підприємств направляються націлі, визначені при їх випуску.
Облігації зовнішніх державних позик України - цінні папери,що розміщуються на міжнародних та іноземних фондових ринках іпідтверджують зобов'язання України відшкодувати пред'явникам цихоблігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно доумов випуску облігацій. Облігації зовнішніх державних позик України можутьденомінуватися у конвертованій іноземній валюті.Облігації зовнішніх державних позик України випускаютьсяпроцентними, дисконтними та можуть бути іменними або напред'явника, з вільним або обмеженим колом обігу.Облігації зовнішніх державних позик України оплачуютьсявиключно в конвертованій іноземній валюті відповідно до умов їхвипуску.
Емітентом облігацій зовнішніх державних позик України єдержава в особі Міністерства фінансів України. Грошові кошти, одержані від розміщення облігацій зовнішніхдержавних позик України, спрямовуються виключно до Державногобюджету України.
Ощадні сертифікати
Ощадний сертифікат - письмове свідоцтво банку про депонуваннягрошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання післязакінчення встановленого строку депозиту і процентів по ньому.
Ощадні сертифікати видаються строкові (під певний договірнийпроцент на визначений строк) або до запитання, іменні та напред'явника.Іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж(відчуження) іншим особам є недійсним.
Ощадні сертифікати повинні мати такі реквізити: найменуванняцінного паперу - "ощадний сертифікат", найменування банку, щовипустив сертифікат, та його місцезнаходження; порядковий номерсертифіката, дату випуску, суму депозиту, строк вилучення вкладу(для строкового сертифіката), найменування або ім'я держателясертифіката (для іменного сертифіката); підпис керівника банку абоіншої уповноваженої на це особи, печатку банку. Доход по ощадних сертифікатах виплачується при пред'явленні їх для оплати в банк, що їх випустив. У разі коли власник сертифіката вимагає повернення депонованих коштів по строковому сертифікату раніше обумовленого в ньому строку, то йому виплачується понижений процент, рівень якого визначається на договірних умовах при внесенні депозиту.
Векселі
Вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).
Випускаються такі види векселів: простий, переказний. Простий вексель містить такі реквізити:
а) найменування - "вексель";
б) просту і нічим не обумовлену обіцянку сплатити визначену
суму;
в) зазначення строку платежу;
г) зазначення місця, в якому повинен здійснитись платіж;
д) найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен
бути здійснений;
е) дату і місце складання векселя;
є) підпис того, хто видає документ (векселедавця).
Переказний вексель повинен містити крім реквізитів, передбачених у підпунктах "а", "в”, “є" частини третьої цієї статті, також: просту і нічим не обумовлену пропозицію сплатити певну суму; найменування того, хто повинен платити (платника). Документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, вказаних у частинах третій і четвертій цієї статті, відповідно для простого і переказного векселів, не має сили простого або переказноговекселя, за винятком таких випадків:
а) вексель, строк платежу по якому не вказано, розглядається
як такий, що підлягає оплаті по пред'явленні;
б) при відсутності особливого зазначення місце, позначене
поруч з найменуванням платника (місце складання документа - для
простого векселя), вважається місцем платежу і одночасно місцем
проживання платника (векселедавця - для простого векселя);
в) вексель, в якому не вказано місце його складання,
визнається підписаним у місці, позначеному поруч з найменуванням
векселедавця.
Порядок випуску та обігу векселів визначається Кабінетом Міністрів України.
Емітент має право на випуск акцій, облігацій підприємств з моменту реєстрації цього випуску Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку. Якщо подані для реєстрації акції, облігації підприємств пропонуються для відкритого продажу, тобто призначені для розміщення між юридичними особами і громадянами, коло яких заздалегідь визначити неможливо, то емітент зобов'язаний подати реєструвальному органу для реєстрації також інформацію про випуск цих цінних паперів. Емітент зобов'язаний подати органу, що реєструє випуск цінних паперів або інформацію про випуск цінних паперів, баланс та довідку про фінансовий стан, підтверджені аудитором (аудиторською фірмою).
Порядок реєстрації випуску облігацій підприємств і акцій, а також інформації про їх випуск визначається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Реєстрація випуску цінних паперів повинна бути проведена не пізніш як за 30 днів з моменту подачі заяви з доданням необхідних документів. Орган, який реєструє випуск цінних паперів або інформацію
про випуск цінних паперів, зобов'язаний перевіряти відповідність поданих емітентом документів вимогам законодавства України. Відмова в реєстрації може мати місце лише в разі порушення
встановленого порядку або невідповідності поданих документів вимогам законодавства. У разі коли реєстрацію випуску цінних паперів у встановлений строк не проведено або в ній відмовлено з мотивів, які емітент вважає необгрунтованими, він може звернутися до суду. Реєстрація випуску цінних паперів або інформації про випуск цінних паперів, що проводиться Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, не може розглядатися як гарантія вартості цих цінних паперів. Загальний реєстр випуску цінних паперів ведеться Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Ринок цінних паперів в Україні функціонуе ще в меншій мірі, ніж банківський сектор. Хоча Україна першою в пост-радянському просторі прийняли закон про цінні папери та фондову біржу – ще у червні 1991 року, його впровадження ускладнювалося через відсутність системи державного регулювання і затримки процесу приватизації. Економічна криза і гіперінфляція 1993-1994 років повністю паралізувала фінансовий ринок. Позабіржова система торгівлі акціями перших приватизаційних підпрємств почала працювати у 1996 році.
Особливого імпульсу розвиткові фондового ринку надала приватзація чотирьох енергогенеруючих підприємств восени 1996 року: 15% їхніх акцій надійшли в обіг. Починаючи з останніх місяців 1996 року, міжнародних портфельних інвесторів особливо приваблюе ринок ОВДП ( облігації внутрішньої державної позики ), дохідність якого часами сягає 100% річних. Однак після кризи на азіатських ринках, що вибухла восени 1997 року, приватні інвестори покинули цей ринок.
Сьогодні на ринку цінних паперів обертаються акції, ОВДП, компенсаційні сертифікати, векселі та муніципальні облігації. По суті фінансовий ринок поки що існує поза межами фондової біржі – при цьому функціонують п’ять офіційних установ: