Смекни!
smekni.com

Теневая экономика (стр. 5 из 11)

Досить багато повідомлень в українській пресі, по суті, свідчать про справедливість, висловлених В. Семенюк, думок.

Показова в цьому плані і досить скандальна ситуація навколо ЗАТ “Укртатнафта”. Так, відповідаючи в кінці лютого 2003 р. на запитання кореспондента щотижневика “Деловая столица” про придбання татарською стороною іноземних компаній “Am Ruz Tradinb” та “Sea Group International” – акціонерів “Укртатнафти”, заступник голови Фонду держмайна С. Глушко, по суті, визнав, що поінформованість цієї державної установи, стосовно обігу акцій стратегічно важливих українських підприємств незадовільна. Він зазначив: “За неофіційною інформацією, “Татнафта” повністю купила ці дві компанії, і ми це враховуємо зараз. Але ми не можемо це стверджувати, поки немає офіційного підтвердження”. Водночас колишній голова “Укртатнафти” В. Матицин звинувачується у систематичних крадіжках на підлеглому йому підприємстві й незаконному введені до складу акціонерів зазначених вище іноземних компаній.

Тіньова приватизація або інша тіньова форма відчуження майна досить часто відбувається завдяки поєднанню нелегальних прийомів та формально легальних правових механізмів. Зазначене поєднання ускладнює виявлення правопорушень і дає змогу новим власникам використовувати судовий механізм розв’язання спорів для захисту своїх позицій. За таких умов саме недосконалість вітчизняного законодавства створює додаткові можливості для тіньової приватизації державного і комунального майна. Одна з таких схем була описана у щотижневику “Дзеркало тижня”. Спочатку за ініціативою власника контрольного пакету акцій Кременецького цукрового заводу київського ЗАТ “Торговий дім “Дніпро” було проведено загальні збори акціонерів, на яких було обрано нове керівництво заводу та спостережну раду. А через кілька днів, як з’ясували співробітники Управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС у Тернопільській області, відбулося фіктивне засідання спостережної ради ВАТ “Кременецький цукровий завод”, де було прийнято рішення про входження заводу як акціонера у ЗАТ “Д.С. “Інвестмент” шляхом відчуження майна в обмін на акції цього ЗАТ. Далі керівники заводу, на підставі наданих їм таким чином повноважень, без згоди інших членів спостережної ради укладають угоди купівлі-продажу, а також обліку майна з рядом київських фірм, що були акціонерами ЗАТ “Д.С. “Інвестмент”. А оскільки керівники й засновники цих фірм є представники ЗАТ “Торговий дім “Дніпро”, то майно цукрового заводу стало їх власністю. Причому за експертною оцінкою вартість всього виробничого майна ВАТ “Кременецький цукровий завод” була оцінена у 820,7 тис. грн, тоді як залишкова балансова вартість його становила 11 млн грн. І хоча розслідування цієї справи триває, але механізм функціонування тіньової приватизації очевидний

2.2 Експорт капіталу та інші фінансові операції

За різними оцінками, в тіньовому секторі обертається від 40 до 60 % фінансових ресурсів країни. Виключне значення за таких умов має вивіз капіталів за кордон. Він не тільки дає змогу краще відмити гроші, отримані злочинним шляхом, але й дозволяє власникам напівлегальних чи взагалі нелегальних капіталів в Україні значною мірою позбутись контролю за їх активами з боку органів державної та місцевої влади і управління. А ціна такої економічної та політичної свободи набуває особливого значення із наближенням президентських виборів. Адже з одного боку, ці вибори вимагають концентрації фінансових ресурсів, а з іншого – після них багато і підприємців, і політиків, і різноманітних експертів не виключає переділу власності.

У цьому контексті показово, що вивіз капіталу за кордон останнім часом зростає. Так, за оприлюдненими нещодавно даними НБУ, у 2000 р. Україну залишили капітали на суму в 385 млн дол. у 2001 р. – на 898 млн дол. а у 2002 р. – вже на 2,271 млрд дол. При цьому голова НБУ С. Тигипко стверджує, що левова частка коштів була виведена з України завдяки використанню елементарної схеми із залученням офшорних компаній, суть якої полягає у наступному. Резидент України купує акції вітчизняного підприємства, як правило, це – неліквідні цінні папери, що дозволяє купувати їх за низькою цінною. Потім ці акції за тією ж низькою ціною продаються нерезиденту України, як правило офшорній компанії. Перший нерезидент передає зазначені акції за тією ж ціною іншому нерезиденту (переважно теж офшорна компанія). А вже цей, другий, залучений до фінансового ланцюжка нерезидент продає акції українському підприємству за ціною, що у десятки разів перевищує початкову ціну продажу акцій. Обсяг вивозу капіталу приблизно (за вирахуванням порівняно невеликих комісійних) дорівнює різниці між останньою угодою між нерезидентом і резидентом України (що здійснювалась за високої ціни акцій) і першою угодою між резидентом України і нерезидентом (що укладалась за низької ціни акції). На думку деяких експертів, для такої схеми вивозу капіталу може здійснюватись спеціальна емісія акцій. При цьому треба підкреслити, що вивіз капіталу з України де-факто здійснювався за допомогою цілком легальних (де-юре) угод з купівлі-продажу цінних паперів. За твердженням С. Тигипка, у переліку суб’єктів підприємницької діяльності, що використовували зазначену схему експорту капіталу, представлені банки практично всіх основних бізнес-груп України. А це свідчить про широкі масштаби та певну аполітичність (у плані провладних або опозиційних уподобань підприємців) розглянутої схеми експорту капіталу. Головним інструментом у боротьбі із наведеною вище схемою вивозу капіталу з України має бути постанова НБУ № 36 від 29 січня 2003 р., що передбачає ліцензування операцій з цінними паперами. Так, НБУ узгоджуватиме з СБУ та МВС видачу банкам і фінансовим компаніям ліцензій на придбання валюти на міжбанківському ринку під операції по угодах із нерезидентами щодо акцій українських компаній. Водночас, на думку деяких спостерігачів, існує цілком конкретна “жертва” (хоча вона й не була названа С. Тигипко), проти якої буде в першу чергу спрямована дія зазначеної постанови НБУ, оскільки навряд чи варто очікувати на компанію за “чистоту” національного бізнесу як такого.

А за словами фінансистів, оприлюдненою головою Національного банку схемою активно користувались у 1997-1998 рр. Нині ж вдаються до більш витончених схем експорту капіталу, які не протирічать чинному законодавству. Доречно також згадати, що свого часу масштабний вивіз капіталу з України здійснювався через прибалтійські банки. Після того як було виявлено безпрецедентний розрив між митною вартістю прибалтійського імпорту та сумами проплачених грошей (близько 1 млрд дол. протягом 1999 р.), цей канал завдяки ряду прийнятих адміністративних заходів було перекрито.

До речі, використання цінних паперів як інструменту для здійснення фіктивних за своєю метою фінансових операцій (хоча формально і в межах чинного законодавства) не є суто українським “ноу-хау”, а досить добре відоме у світовій практиці. Одна із схем відмивання “брудних” грошей, оприлюднених FATF, передбачає використання з цією метою цінних паперів.

Боротьбою з легалізацією коштів, одержаних злочинним шляхом, займається і спеціалізований підрозділ ГУБОЗ МВС України. Цим підрозділом, наприклад, минулого року у Харкові припинено діяльність групи підприємців і керівників філії одного з банків, що здійснювали протизаконні фінансові операції з використанням офшорної компанії. Зловмисники встигли “відмити” понад 4,5 млн дол. США. За матеріалами служби БОЗ прокуратурою порушена кримінальна справа.

В Івано-Франківській області викрито групу керівників декількох комерційних структур. Шляхом проведення фіктивних вексельних розрахунків і безтоварних операцій вони викрали і “відмили” понад 15 млн грн.

Для координації зусиль різних державних структур у боротьбі з відмиванням “брудних” грошей створена спеціальна міжвідомча група. До неї, крім співробітників ГУБОЗ, входять представники ДПА, НБУ, Мін’юсту, фахівці нещодавно створеного Державного департаменту фінансового моніторингу, митної служби. Група займається дослідженням тенденцій, схем і способів відмивання коштів і доходів, отриманих злочинним шляхом. Джерелами таких доходів є незаконна міграція, торгівля людьми, наркобізнес.

Оскільки через складність фінансових схем, що застосовуються, встановити факт відмивання “брудних” грошей дуже складно, то на практиці іноді виникає певна розбіжність у корпоративних інтересах між банкірами та працівниками правоохоронних органів насамперед з приводу розкриття інформації, яка є банківською таємницею. Банкіри звертають увагу на те, що розширення доступу працівників правоохоронних органів до таємниці банківських вкладів послабить довіру клієнтів до банківських установ, негативно вплине на стан депозитів у банках.

Також дуже критично налаштований ряд банкірів щодо дій правоохоронців, які, поширюючи інформацію про правопорушення у фінансовій сфері, таким чином формують негативний імідж банківської системи України в цілому. На думку банкірів, це може мати негативні наслідки для всієї вітчизняної економіки. Не виключено, що саме у такому контексті деякі з них розглядають заяву Міністерства внутрішніх справ: “Банківська система перетворилася на центральну ланку технологічного ланцюжка з відмивання капіталів, здобутих злочинним шляхом. До кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів безпосередньо у банках притягаються 367 працівників, з яких 54 – керівники банківських установ”. (Правда, у звіті не вказується, скільки з притягнутих до відповідальності осіб визнані винними у судовому порядку).