Смекни!
smekni.com

Теневая экономика (стр. 7 из 11)

Актуальною є також проблема контролю за обігом підакцизних товарів. Так, 18 березня на прес-конференції першого заступника голови ДПАУ, начальника податкової міліції В. Жвалюка було оприлюднено результати операції “Акциз”, що проходила протягом двох місяців. Тільки алкогольних напоїв було вилучено податківцями на суму 5,5 млн грн (на цю суму алкогольних напоїв було вилучено за весь минулий рік). У цілому в результаті перевірок більше 6 тис. об’єктів на кожному другому з них виявлено порушення. Було порушено 626 кримінальних справ. Зібрана за ці два місяці сума акцизного збору різних видів підакцизних товарів становить 600 млн грн – удвічі більше, ніж за цей же період минулого року. Однак масовість порушень свідчить про наявність глибинних проблем у сфері обігу підакцизних товарів. Так, “безакцизну” горілку у промислових обсягах випускають цілком легальні виробники, тоді як частка фальсифікатів порівняно незначна.

Показова в цьому плані і ситуація у нафтопереробній галузі, де нечіткість вітчизняного законодавства призвела до того, що нафтопереробні заводи свого часу не платили акциз із нафтопродуктів, вироблених з давальницької сировини, яку постачали підприємства з іноземними інвестиціями (ПІІ). Ці дії базувались на тлумаченні неоднозначного законодавства, що надавало пільги ПІІ. Спроби ліквідувати пільги робилися, починаючи з 1999 р. Але останню крапку у затяжному спорі поставив у 2002 р. пленум Верховного господарського суду, який визнав ПІІ рівними у правах з іншими платниками податків й уповноважив суди переглянути всі справи за їх участю. У результаті Господарський суд Львівської області визнав законним рішення податкової адміністрації про донарахування нафтопереробному комплексу “Галичина” акцизів, несплачених у 2001-2002 рр. Вочевидь подібна доля чекає й інші нафтопереробні заводи (НПЗ). Наслідком сплати акцизу стане не тільки поповнення бюджету, а й зменшення обсягів фінансових ресурсів НПЗ. Власники останніх, як відомо, є активними учасниками та спонсорами передвиборних перегонів. А найбільшу власність у вітчизняних НПЗ мають російські компанії та українські компанії, пов’язані з ПриватБанком.

Для здійснення тіньових операцій використовуються різноманітні податкові пільги. Наприклад, організації, що входять до технопарку, їх дочірні та спільні підприємства мають право не перераховувати до бюджету суми податку на прибуток, а отримані кошти спрямовувати виключно на розвиток власних дослідницько-експериментальних баз. Такою системою пільг у корисливих цілях вирішив скористатися, наприклад, один із київських підприємців, що зареєстрував у Києві одне з дочірніх підприємств. Його створення давало право на отримання свідоцтва інноваційного проекту в структурі технопарку. Здійснюючи фінансові махінації з незаконним використанням нульової ставки ПДВ, бізнесмен надав послуги з відмивання грошей ряду відомих компаній України. Через мережу власних комерційних структур він перерахував на рахунки закордонних банків близько 11 млн грн, призначених для розвитку вітчизняної науки.

У результаті податкового аудиту, проведеного на 300 підприємствах, що працюють у спеціальних економічних зонах (СЕЗ) та на територіях пріоритетного розвитку (ТПР), порушення податкового законодавства були виявлені на кожному четвертому з них. Багато підприємств-пільговиків використовували надані їм пільги не за призначенням. Одна з подібних схем виглядає наступним чином. Спочатку у СЕЗ або ТПР ввозиться неоподаткований товар, який у подальшому продається за вигідною ціною за межами означених територій. Використовуються й інші схеми, але економічною основою їх ефективності слугують різноманітні митно-податкові пільги, що дають змогу суб’єктам тіньового бізнесу грати на створюваній за допомогою згаданих пільг вигідній для них різниці цін. Тому не дивно, що за результатами документальних перевірок підприємств, які працюють у СЕЗ і ТПР, до державного бюджету, за повідомленням Головного управління податкового аудиту і валютного контролю ДПАУ було донараховано 27 млн грн

Розділ 3.Проблеми і перспективи боротьби з тіньовим сектором в Україні

Проблемою України є явно кримінальна, замішана на тіньовій діяльності фарбування кланів, що складаються. У цьому зв'язку небезпідставним представляються висловлювані побоювання, що на результат майбутніх виборів у країні сильний вплив будуть робити кримінальні елементи.

Для формування ресурсної бази всієї тіньової економіки виключне значення мають різноманітні операції на товарних ринках, оскільки саме вони надають основне товарне покриття для тіньових фінансових ресурсів, забезпечуючи таким чином товарно-грошовий обіг тіньового сектора вітчизняного господарства.

До того ж для тіньових операцій на товарних ринках характерні велика розгалуженість та ієрархічна структура, участь в них багатьох дрібних суб’єктів (представники малого бізнесу, наймані працівники, офіційно безробітні тощо). Тому, враховуючи різноманітність та складність товарно-грошових операцій, далеко не завжди всі сумнівні випадки можна однозначно віднести до тіньового сектора. Наочним прикладом у цьому плані може слугувати нинішня ситуація на зерновому ринку. Скандал розгорівся після нещодавніх заяв представників влади ряду регіонів, а також деяких підприємців про загрозу дефіциту зерна та ймовірність зростання цін на хліб. Починаючи з лютого, зростають ціни на борошно. А, наприклад, правління ВАТ “Кримхліб” заявило, що буде змушене переглянути ціну на всі види продукції у зв’язку з практично триразовим зростанням цін на зерно та стрімким підвищенням вартості борошна. Подібні заяви на фоні нещодавніх гучних рапортів про рекордні врожаї зерна та успішну експансію вітчизняного зерна на світові ринки, про нарощування експорту, по суті, й слугували спусковим гачком до розгортання скандалу. Зазначений інформаційний привід стимулював інтерес ЗМІ до цієї проблеми. Як повідомила, наприклад, “Украинская Инвестиционная Газета”, менше ніж за місяць перевірок департамент Державної служби по боротьбі з економічними злочинами Міністерства внутрішніх справ України задокументував понад 210 порушень щодо операцій на зерновому ринку, включаючи незаконне використання зерна з державного резерву. Так, посадові особи АПК “Ужгородський” незаконно використали понад 1,4 тис. т зерна з держрезерву на суму 1,3 млн грн. Керівництво ж Володимир-Волинського хлібоприймального підприємства (ХПП) реалізувало за демпінговими цінами заставлене під кредит зерно, у результаті чого збитки цього підприємства та ПриватБанку, що видав позику, у сукупності становили 1,4 млн грн. У Харківській області керівництво Ковягівського ХПП незаконно реалізувало 920 т зерна з держрезерву на суму 875 тис. грн. Минулого року співробітники згадуваного департаменту МВС розкрили майже 1200 злочинів, пов’язаних із розкраданням зерна та зловживаннями на зерновому ринку. Водночас, за повідомленням керівника цього департаменту, нинішнього року МВС не порушувало кримінальних справ проти зернотрейдерів, але почало перевірку їх діяльності. З’ясовується, наприклад, правомірність здійснення ними операцій з експорту зерна. Між тим, за даними Генеральної прокуратури, встановлені факти незаконного відшкодування ПДВ з держбюджету щодо операцій із зерном.

Досить гострою залишається проблема великомасштабної контрабанди цілого ряду товарів. Причому, як зазначають фахівці, наприклад, крім прямого нелегального імпорту цукру, використовуються можливості імпорту через СЕЗ, пільги СП тощо. І хоча наприкінці минулого року було прийнято закон, що заборонив безмитний імпорт продуктів харчування через СЕЗ, однак про реальні його наслідки для ринку цукру говорити ще зарано. Основні напрямки контрабандних операцій – Росія та Молдова. Треба підкреслити, що, на думку експертів, тінізації ринку цукру, як і ринку зерна сприяє нераціональна державна політика щодо регулювання цих ринків.

Що ж стосується Молдови, то з її території контрабандно надходить не лише цукор. Наприклад, біля села Руда Кам’янець-Подільського району Хмельницької області нещодавно було затримано дві вантажівки із 20 т контрабандного тютюну, вирощеного у сусідній Молдові. Причому це був не перший рейс до сховища на території цього села. Вартість тільки зазначеної партії затриманого підакцизного товару оцінюється у 100 тис. грн. На думку начальника управління Хмельницької обласної ДПА М. Козловського, сховище у селі Руда представляло собою ланку в ланцюжку із забезпечення сировиною підпільної фабрики з виробництва тютюнових виробів. Аналогічний ланцюжок на Хмельниччині вже було викрито раніше. Так, сім чоловік звинувачується в тому, що вони різали й сушили тютюн у селі Пашківці Хмельницького району. Потім цей тютюн надходив до міста Деражні, де на колишній лісоторговій базі було організовано виробництво сигарет “Прима”. Зазначена група займалась тіньовим виробництвом і збутом сигарет великими оптовими партіями. Сировина постачалась контрабандно. Показово, що цілком легальна Кам’янець-Подільська тютюнова фабрика не витримала конкуренції з підпільним виробництвом і, по суті, не функціонує.