регистрация /  вход

Аудит (стр. 1 из 28)

ЗМІСТ КУРСУ

Тема 1. Загальні положення про аудит, його сутність, мета та задчі.

1.1. Поняття аудиту. Історія його виникнення. Професійна незалежність.

1.2. Види і форми аудиту, мета проведення.

1.3. Аудиторська діяльність на Україні, її регулювання.

1.4. Аудиторські стандарти.

Тема 2. Предмет і методи аудиторської діяльності.

2.1. Предмет та об’єкти аудиторської діяльності.

2.2. Методичні прийоми аудиту.

Тема 3. Організація підготовчих робіт аудиту. Аудиторський ризик.

3.1. Відбір клієнтів на проведення аудиту.

3.2. Лист-пропозиція аудитора перед клієнтом. Договір на проведення аудиторської перевірки.

3.3. Попереднє обстеження підприємства клієнта. Оцінка аудиторського ризику і внутрішнього контролю підприємства клієнта.

3.4. Оцінка обсягів і вартості аудиторських робіт.

3.5. Планування аудиту.

3.6. Етика аудитора.

Тема 4. Організація технології процесу аудиту.

4.1. Система внутрішнього контролю підприємства, можливість її використання в процесі аудиту.

4.2. Довіра до висновків інших аудиторів та спеціалістів.

4.3. Аудиторські докази: види доказів, методи одержання.

4.4. Шахрайство і помилка. Основні види помилок та процедура їх виявлення.

4.5. Аналітичні процедури. Аудиторське вибіркове обстеження.

4.6. Документація аудитора.

4.7. Контроль якості роботи аудитора.

Тема 5. Узагальнення результатів аудиту.

5.1. Характеристика інформації для керівництва.

5.2. Аналіз фінансової звітності.

5.3. Оцінка аудитором можливості постійного функціонування підприємства.

5.4. Форма і структура аудиторського звіту.

5.5. Види аудиторських висновків. Структура аудиторського висновку.

Тема 6. Особливості проведення аудиту в умовах електронної обробки інформації.

6.1. Аудит підприємства в умовах комп’ютеризації обліку та документації.

6.2. Види можливих помилок в роботі підприємства при використанні комп’ютерних програм.

6.3. Оцінка ризику можливих помилок, які може допустити користувач програми.

Тема 7. Організація операційного аудиту.

7.1. Поняття операційного аудиту.

7.2. Види операційного аудиту.

7.3. Критерії оцінки операційного аудиту.

7.4. Фази операційного аудиту.

Тема 8. Особливості внутрішнього аудиту.

8.1. Види внутрішнього аудиту, його ціль.

8.2. Методичні прийоми внутрішнього аудиту.

8.3. Види можливих помилок в роботі підприємства при порушенні роботи внутрішньої системи контролю і оцінки цього ризику.

8.4. Особливості внутрішнього аудиту по окремих напрямках господарювання.

Тема 9. Аудит стратегії функціонування підприємства.

9.1. Процедура аналізу засновницьких документів підприємства.

9.2. Аналіз розвитку підприємства.

9.3. Оцінка стану системи внутрішнього управління.

Тема 10. Аудит активів та пасивів підприємства.

10.1. Аудит грошових коштів у касі.

10.2. Аудит коштів на рахунках в банках та кредитних операцій.

10.3. Аудит основних засобів.

10.4. Аудит матеріальних цінностей.

10.5. Аудит розрахунків з працівниками.

10.6. Аудит затрат виробництва, собівартості продукції.

10.7. Аудит інвестицій.

Тема 11. Особливості аудиту на підприємствах окремих галузей народного господарства.

11.1. Задачі аудиту промислових підприємств.

11.2. Аудит транспортних підприємств.

11.3. Аудит в ТОВ, АТ.

11.4. Аудит страхової, біржової та брокерської діяльності.

Тема 12. Аудит фінансових результатів.

12.1. Суть та задачі аудиту фінансових результатів.

12.2. Методика аудиторської оцінки фінансових результатів підприємства.

Тема 13. Експрес-аудит балансу та оцінка фінансового контролю підприємства.

13.1. Методи і прийоми експрес-аудиту балансу підприємства.

13.2. Аналіз фінансових ресурсів та майна підприємства.

13.3. Оцінка фінансової стабільності, платіжної спроможності (ліквідності) підприємства.

Тема 14. Особливості аудиту в комерційних банках.

14.1. Аналіз фінансових результатів діяльності комерційних банків.

14.2. Аналіз фінансового стану юридичних осіб–учасників комерційних банків.

Тема 15. Реалізація результатів аудиту.

15.1. Методика прийняття рішень за результатами аудиторського контролю.

15.2. Відшкодування матеріального збитку, виявленого в процесі аудиту фінансово-господарської діяльності.

15.3. Аудиторська оцінка збитків від порушень господарських договорів.

15.4. Профілактика недоліків і правопорушень у підприємницькій діяльності за даними аудиту.


Лекції з навчальної дисципліни “Основи аудиту”

Тема 1. Загальні положення про аудит, його сутність мета та задачі.

1.1. Поняття аудиту. Історія його виникнення. Професійна незалежність.

1.2. Види і форми аудиту, мета проведення.

1.3. Аудиторська діяльність на Україні, її регулювання.

1.4. Аудиторські стандарти.

1.1. В спеціальній літературі даються різні визначення аудиту від дуже вузьких і обмежених (наприклад, перевірка звітності недержавних структур) до надто широких. Це пов’язано з тим, що поняття аудиту прийшло з західної літератури.

Аудит має досить давню історію розвитку. Так, складання звітів припадає приблизно на період до 4000 р. до н.е., коли стародавні цивілізації Ближнього Сходу почали утворювати високоорганізовані держави та налагоджувати господарську діяльність. З самого початку правителі займались обліком доходів та витрат, збором податків, тому необхідно було запроваджувати контроль, включаючи аудиторський, метою якого було зменшення помилок та обману з боку чиновників.

Державна система обліку династії Чжоу (1122 – 256 рр. до н.е.) в Китаї включала ретельно розроблений бюджет і аудит всіх урядових департаментів.

В Афінах V століття до н.е. народні збори контролювали доходи та витрати держави, а в фінансову систему входили урядові аудитори, які перевіряли документи всіх посадових осіб по закінченню їх повноважень.

В Римській республіці державні фінанси знаходились під контролем Сенату, а державний бюджет перевірявся штатом аудиторів під наглядом казначея. Римляни практикували розподіл обов`язків між тими посадовими особами, які несуть відповідальність за податки та витрати, і тими, хто має справу з готівкою та платежами, і, подібно грекам, розробили складну систему перевірок та взаємоперевірок. Саме з латинської і походить слово auditor, що в перекладі означає слухач. Перші аудитори вислуховували звіти та пояснення посадових і інших осіб. Опитування та співставлення пояснень різних осіб і документації було чи не найголовнішим методом тогочасного аудиту. Крім того, самі аудитори виступали з доповіддю перед зацікавленими особами про результати перевірки.

В англомовних країнах найбільш стародавні відомості, в яких згадується про аудит, це документи з архіву Казначейства Англії та Шотландії, датовані 1130 р. В XIII в. зустрічаються згадування про аудиторів та аудит як в Англії, так і Італії, а французький твір про керування майном, написаний в тому ж сторіччі, радить щорічно проводити аудит рахунків.

На початку XIV століття в складі виборних посад в Англії посідали і аудитори, і з тих часів архіви переповнені документами, які свідчать про широке визнання аудиту та регулярне проведення аудиту звітів муніципалітетів, приватних землевласників та ремісних гільдій.

В Великобританії практикували два типи аудиту: державний та примітивний внутрішній (здійснюваний приватними володіннями), метою яких аж до XV століття було спрямування на забезпечення підзвітності державі і приватним посадовим особам відносно дорученому їм майна. Мета цих видів аудиту не полягала в перевірці якості рахунків, за виключенням тих випадків, коли неточності могли сигналізувати про наявність обману.

В 1578 році вперше в процесуальній справі засвідчено існування в Німеччині незалежних ревізорів бухгалтерських книг, які здійснюють свою ревізійну діяльність під присягою. Вони запрошувалися судами для перевірки бухгалтерських книг неплатоспроможних боржників в процесі судової справи.

Економічні зміни в період 1600 – 1800 р., які визначались ростом міст, фабрик, а також розвитком торгівлі, викликали появу нових підходів до обліку. Вони ставили в пріоритет право власності на майно та визначення прибутків і збитків в економічному розумінні. Аудит почав перетворюватись з процесу заслуховування звітів і пояснень в докладний аналіз листів документації та дослідження стверджуючих свідоцтв. В кінці XVII століття в Шотландії був прийнятий перший закон про заборону визначеним посадовим особам служити в якості міського аудитора; чим було введено поняття незалежності аудитора.

Розвиток аудиту привів до об`єднання аудиторів та їх підготовки. Тому в 1853 р. в Шотландії був заснований Едінбургський інститут аудиторів.

Незважаючи на такий прогрес в аудиторський практиці тільки в другій половині XIX століття професійний аудитор став важливою складовою частиною ділового світу. Це пов`язано з будівництвом залізниць, розвитком страхових компаній, банків та акціонерних товариств. Так, залізничний транспорт США – одна з перших галузей, де було створено службу внутрішніх аудиторів, а наприкінці XIX століття так звані роз`їздні аудитори вже перевіряли розкиданий по всій території США транспортні агентства з завданням оцінити міру відповідальності адміністрації за майно та систему звітності. До того ж у 1887 р. була створена американська асоціація аудиторів.

До початку XX століття незалежний аудит був оснований на англійській моделі, яка передбачала детальне дослідження даних, що відносяться до балансу. Так, Роберт Х. Монтгомері назвав цей етап аудиту “рахівничим аудитом”, підкреслюючи, що ¾ робочого часу аудитора припадало на підрахунки та зіставлення записів аудиторських книг.

На початку XX століття послідовно в Америці почав розвиватися “тестовий аудит”, коли процедури почали пристосовувати до американського бізнесу, який швидко розширявся і представники якого вважали, що британський стиль перевірки підрахунків і переносів потребує занадто багато часу та коштів. Крім методів тестування, які займали все більше місця, аудитори почали практикувати збір свідчень про діяльність фірми у партнерів по бізнесу з метою перевірки операцій. Враховуючи інтереси інвесторів, вони почали приділяти все більше уваги оцінці активів і пасивів. Всі ці нововведення відображали розширення задач аудиту, які більше не обмежувались перевіркою канцелярської точності.