Вивчення витрат робочого часу на електромонтажні роботи (стр. 4 из 6)

Особлівість автоматичного способу в тому, що результати спостережень фіксують без участі спостерігача спеціальні прилади на кіно - фотоплівку, відео і так далі, що дозволяє фіксувати не лише час, але і самі процеси. Це дозволяє аналізувати раціональність рухів і дій порівнювати виконання одних і тихий же прийомів різними робітниками, створювати учбові матеріали для підготовки інших робітників.

Проте присутність спостерігача безпосередньо в робочому місці може надати негативну психологічну дію на робітника внаслідок чого його підвищена нервозність може привести до спотворення дійсних показників вироблення.

Для того, щоб не відволікати виконавця від роботи існує дистанційне спостереження, яке ведеться за допомогою прихованих камер. Спостереження по монітору не відволікає робітника, а всі неясності (причини відсутності, збої в роботі і ін.) можна з'ясувати в кінці зміни в самого робочого або в тих, що його оточують.

Структурна схема методів витрат робочого часу представлена на схемі 2.

2.2 Норми витрат на електромонтажні роботи

Норми призначені для визначення витрати матеріалів, списання їх на виробництво робіт і аналізу виробничо-господарської діяльності. Нормами врахована чиста витрата матеріалів і важкоусуваємі втрати, що утворюються в межах монтажної зони і при транспортуванні матеріалів від приобєктного складу до робочого місця.

Під нормуванням праці розуміють метод визначення обгрунтованих трудових затрат робітників на різних роботах і у різних підрозділах підприємства. Нормування праці покликане встановлювати трудоємкість заданого об'єму робіт в умовах вживання досягненої на підприємстві передової технології, освоєною прогресивною технологічного оснащення і інструменту, передової организації праці.

Трудомісткість виражають в людино- годинах.

Нормування праці вимагає:

а) наявність обгрунтованих норм часу;

б) правильного визначення об'ємів робіт;

в) правильного вживання норм часуі при розрахунку трудоємкості по виявлених об'ємах робіт.

В зв'язку з цим нормування праці розділяється на два основних розділа:

а) розробку і встановлення прогресивних норм часу;

б) розрахунок трудомісткості заданих об'ємів робіт.

Розрахунок цих робіт виконується спеціалізованими організаціями галузі або спеціалізованими відділами підприємств, а друга здійснюється нормувальниками і калькуляторами підприемств, які, користуючись готовими нормами часу як вихідними даними, лише розраховують трудомісткість заданих об'ємів робіт.

Норма часу і норма вироблення

Під нормою часу розуміють витрати часу, встановлені для виконання одиниці роботи або операції одним робітником або групою робітників відповідної кваліфікації за певних організаційно-технічних умов. Норму часу обчислюють в людино - хвилинах або в людино-годинах.

Під нормою вироблення розуміють кількість одиниць роботи (кількість операцій, виробів, метрів, тонн і т. д.), яке має бути виготовлене або виконане в одиницю часу (годину, зміну, місяць і т. д.) в певних организационно-технічних умовах одним робітником або групою робітників відповідної кваліфікації. Норма вироблення є величиною, обернено пропорційній нормі часу і визначається по формулі:

(1)

де Тр — період часу, на який встановлюється норма виробітки, ч;

ч — число робітників, що беруть участь у виконанні одиниці роботи;

I — норма часу в людино- годинах або в людино- хвилинах.

Нормами вироблення зазвичай користуються на виробництвах, де випуск виробів носить масовий характер і де облік виробів, випущених за одиницю часу (годину, зміну), не представляє особливої трудності. В монтажному ж виробництві, де трудовий процес характеризується не випуском виробів в одиницю часу, а виконаною роботою, користуються нормами часу.

Норми часу мають бути одночасно і прогресивними і реальними. Однаково шкідливі для виробництва необгрунтовано занижені і необгрунтовано завищені норми часу. Перші наводять до поганої якості робіт із-за поспіху, пригніченому моральному стану і дезорганізації робітника, утиску його матеріальних інтересів; другі — до непродуктивних витратам робочого часу, прихованим простоям, неповному використаню устаткування і оснащення, деморалізації робітника. В обох випадках знижується продуктивність праці і підвищується собівартість продукції.

Розробка і вживання єдиних норм часу

Єдині норми часу на суднові електромонтажні роботи. Ці норми розробляються аналітично-дослідницьким методом на основі фотографій виробничих процесів, що проводяться безпосередньо на робочих місцях щонайменше чотирьох підприємств. Ці норми мають бути технічно обоснованными і охоплювати всі види робіт суднового електромонтажного виробництва. Вони обов'язкові для всіх електромонтажних підприємств.

Єдині норми часу в судновому електромонтажному виробництві розробляються в цілому на технологічну операцію або процес, без розбиття на елементи. Так норма часу на контактне окінцьовування жили кабелю дається в цілому на весь процес, а не на складові його елементи — визначення довжини жили, що підключається, відрізку жили, зняття з неї ізоляції і так далі Складання норм на закінчені технологічні операції або процеси істотно полегшує визначення об'єму робіт і його нормування, і тому повинно бути визнано раціональним.

Розробляються єдині норми часу з обов'язковим врахуванням вже освоєних виробництвом досягнень в області техніки, технології, механізації і організації виробництва і праці, а також фактичної наявності робітників необхідної кваліфікації. Вельми поважно при цьому, аби норми забезпечували:

а) виконання робіт в нормальних умовах з дотриманням діючих правил по техніці безпеки і пожежній охороні;

б) виконання робіт належної якості відповідно до проектів, технологічних інструкцій, електротехнічних правил Регістру.

Оформляються єдині норми часу на суднові електромонтажні роботи у вигляді таблиць, в яких наводяться:

а) ескізи виконання;

б) технічні умови роботи;

в) вживаний інструмент і оснащення;

г) технологічний перелік робіт;

д) розряд роботи.

Наявність цих даних робить норму чіткою, повною і зв'язуе її з вимогами наукової організації праці.

Едині норми часу на кабельні роботи диференційовані по наступних вагових групах кабелів:

Вагова група Вес 1 км. кабелю, кг.

I Не більше 500

II. 500—1500

III. 1500—3000

IV.3000—5600

V Понад 5600

Коефіцієнти, що підвищують і знижуючі. У ряді випадків (при роботі у важких суднових умовах, при несприятливому температурному режимі, при освоєнні нових процесів) єдині норми часу застосовуються з коефіцієнтами, що підвищують, а при роботі на освоєних серійних судах — із знижуючими коефіцієнтами.

Значення коефіцієнтів, що підвищують: 1,15 — при виробництві робіт в місцях з обмеженими рухами, в тому числі, за встановленими трубопроводами і механізмами; 1,25 — при виробництві робіт в приміщеннях з температурою зверху 38° З, а також в особливо обмежених умовах (лежачи, з постійно закиненою головою при монтажі кабелю і апаратури на подволоке і ін.); 1,6 — при виробництві робіт на щоглі. Коефіцієнти, що підвищують, вживані при мінусовій температуре довкілля, приведені в таблицю. 1. При виконанні неосвоєних робіт на головних судах, нових пристроях і схемах дозволяється за угодою між адміністрацією і профсоюзной організацією підприємства вводити коефіцієнти, що підвищують, величиною до 1,2. В разі особливих важких, не обумовлених довідниками, умов коефіцієнт, що підвищує, за угодою між адміністрацією і профспілковою організацією підприємства встановлюється на місці.

Таблиця 1 Коефіцієнти, що підвищують, вживані при мінусовій температурі довкілля

Температура, СС	У випадку роботи
	В зачинених приміщеннях	На відкритому повітрі
Від -1 до -5 » » -6 » -10 » » -11 » -15» » -16 » -20	1,05 1,1 1,2 1,3	1,1 1,15 1,25 1,35

Значення знижуючих коефіцієнтів, що вводяться при виробництві робіт на серійних судах, приведені в табл.2. Як неважко відмітити, коефіцієнти посилюються з збільшенням порядкового номера судна даної серії, що пояснюється поступовим освоєнням роботи.

Таблиця 2 Знижуючі коефіцієнти, вживані при роботі на серійних суднах

Порядкові номери суден в серії	Порядкові номери суден в сері Групи судев по електромонтажній однорідності
	II	III
1—3	1,0	1,0	1,0
4—6	0,95	0,94	0,94
7—9	0,92	0,91	0,91
10—19	0,90	0,88	0,88
20 і далі 0,88 0,85 0,85	0,88	0,85	0,85

Примітка. До групи I відносяться вантажні судна (для перевезення сипучих і навалочних вантажів, танкери і лісовози);

до групи II — спеціальні транспортні судна (буксири, товкачі-буксири, автомобільні пороми), промислові судна (траулери, сейнеры, китобійні мисливці, рефрижераторы, рибообробні бази), науково-дослідні судна;

до групи III — промислово-господарські судна (перевантажувальні судна, металеві і залізобетонні плавучі доки і опалювальні бони),портові криголами.

Недоліки в організації праці і виробництва, як вже згадувалось, не можуть служити підставою для яких-небудь змін норм; тому, окрім перерахованих, жодних інших коефіцієнтів, що встановлюються для окремих підприємств, цехів або серій судів, не існує.