Розглянемо кожну з цих можливостей детальніше. Збільшення попиту означає, що вся крива попиту переміщується вправо; зменшення попиту означає її переміщення вліво. За певної ціни збільшення попиту спричинює збільшення кількості попиту, а зменшення попиту – зменшення кількості попиту.
Рух вниз і вправо по кривій попиту спричинює збільшення кількості попиту; рух вгору і вліво – зменшення кількості попиту.
Коли одночасно відбувається зміна в попиті і зміна ціни, зміна кількості попиту є чистим результатом переміщення кривої попиту і руху по новій кривій попиту. На рис. 4 додаток В зображено загальний ефект збільшення попиту, показаного переміщенням всієї кривої попиту від Q0 до Q1, та руху по новій кривій попиту з точки а до точки b відповідно до зростання ціни з Р0 до P1. Збільшення попиту спричинило збільшення кількості попиту, за початкової ціни Р0 на величину Q0Q2, тоді як рух по кривій попиту D1 від а до b зумовив зменшення кількості попиту від Q2 до Q1. Збільшення чи зменшення кількості попиту повністю залежить від відносних величин цих двох змін.
2. Економічна природа, фактори і закон пропозиції.
Кожен ринок має сторону пропозиції, так само як і сторону попиту. Пропозиція – це кількість певного товару, яку виробники бажають виготовляти і продавати за кожної ціни протягом певного періоду часу за інших однакових умов.
Пропозиція може бути представлена шкалою (схемою) пропозиції, тобто таблицею, яка показує кількість певного товару, що буде пропонуватись за кожного рівня ціни за інших однакових умов у межах деякого часового періоду. Наприклад, припустимо, що шкала ринкової пропозиції курчатини показана в табл. 2 додаток Г. Тоді 100 000 кг цього продукту пропонуватиметься, якщо його ціна становитиме 8 грн. за 1 кг, 115 000 кг пропонуватиметься за ціною 10 грн. за 1 кг і т. д.
Інший спосіб представлення даних табл. 2 – за допомогою кривої ринкової пропозиції, яка є графічним зображенням шкали ринкової пропозиції. По вертикальній осі системи координат відкладаємо ціну Р за одиницю товару, а по горизонтальній осі – кількість (величину) пропозиції товару Р за одиницю часу (за рік). Рис. 9 показує ринкову криву пропозиції курчатини S0, що базується на даних табл. 2.
Шкала пропозиції (табл.2) показує прямий зв’язок ціни і кількості пропозиції продукту. Такий тип зв’язку властивий більшості продуктів, що пропонуються на ринок. Цей зв’язок називають законом пропозиції. Його суть полягає в тому, що за інших однакових умов, як правило, виробники бажають виготовляти і продавати більшу кількість свого продукту за високої ціни, ніж за низької. Чому? Це, як і у випадку із законом попиту, в основному диктується здоровим глуздом і має теоретичне пояснення. Емпіричні дослідження показують, що ринкові криві пропозиції для більшості благ мають позитивний нахил. Існує кілька причин цього. Головна криється у законі спадної віддачі. Позитивний нахил кривої пропозиції виражає збільшувані затрати на виробництво додаткової продукції за постійних виробничих потужностей. Так, птахофабрика, що має сталі виробничі потужності, може відгодовувати більше курчат, якщо підвищить платню працюючим, щоб вони понадурочно використовували виробниче обладнання. Крім того, можуть найматися додаткові працівники. Закон спадної віддачі проявиться або відразу, або „врешті-решт”, коли додаткові працівники виготовлятимуть все менше і менше додаткового продукту: тому для отримання додаткового обсягу продукту виробники збільшуватимуть ціну пропозиції[6].
Шкала пропозиції, так само як і крива пропозиції, ґрунтується на припущенні „за інших однакових умов”. З’ясуємо, що приховується за цим припущенням. Як і у випадку з кривою попиту, це припущення приховує нецінові чинники, які впливають на пропозицію. Ціновий чинник, що впливає на пропозицію – це власна ціна товару, пропозиція якого досліджується (Р). До нецінових чинників відносять такі основні детермінанти (визначники) пропозиції: тривалість часового періоду (t); технологія виробництва (Т); ціни споріднених (взаємо замінюваних) товарів (РR); ціни на фактори виробництва (Рf); організація ринку (Оm); число фірм, що виробляють конкретний товар (n); мета фірми інша, ніж максимізація прибутку (G); специфічні чинники, які стосуються пропозиції лише деяких товарів (наприклад, пропозиція сільськогосподарської продукції надзвичайно чутлива до погоди) (Sf). У наведеному переліку чинників ми свідомо не виділяємо найважливіший серед них – витрати виробництва (С). Справа в тому, що витрати виробництва залежать і від технології виробництва, і від цін на фактори виробництва, і від організації ринку, і від інших специфічних чинників. Тому неявно витрати виробництва, як чинник, що впливає на пропозицію, присутні в інших чинниках. Варто звернути увагу й на таке: в умовах чистої конкуренції витрати виробництва (а точніше – граничні витрати) визначають криву пропозиції, як для окремої фірми, так і всієї галузі. Таким чином, вони визначають ціну пропозиції, а отже, впливають і на ціновий чинник.
Для зручності вивчення впливу цінового (власної ціни – Р) та нецінових чинників на пропозицію, доцільно використовувати поняття „функція пропозиції”, її записують у вигляді такого рівняння:
S = f (P, t, T, PR, Pf, Om, n, G, Sf, β ),
де β – інші чинники.
Будь-яка крива пропозиції стосується певного періоду часу, і її вигляд та положення залежать від тривалості та інших характеристик цього періоду, що впливають на цінову еластичність пропозиції. Наприклад, коли б ми оцінювали ринкову криву пропозиції курчатини для першого тижня 2000 року, вона відрізнялася б від кривої на рис. 5 додаток Г, яка стосується всього року. Зокрема, відмінність зумовлена тим, що виробники курчатини можуть краще пристосовувати свою пропозицію до змін ціни цього продукту протягом року, ніж протягом тижня. Надзвичайно важливим чинником, що визначає положення і вигляд кривої пропозиції, є вдосконалення технології. Коли технологія прогресує, то це дозволяє знижувати витрати виробництва, внаслідок чого фірми часто бажають пропонувати певну кількість продукції за нижчу ціну, ніж раніше. Отже, удосконалення технології часто спричиняє переміщення кривої пропозиції вправо.
Інший важливий визначник, що впливає на вигляд і положення кривої пропозиції, - це ціни споріднених товарів, зокрема товарів, які легко замінюють один одного у виробничому процесі. Якщо підвищується ціна на один товар-замінник, то пропозиція іншого замінника зменшується, а отже, його крива пропозиції переміщується вліво. Наприклад, фермери можуть відгодовувати курчат так само, як і свиней; вирощувати пшеницю так само, як і жито. Для кожної з цих пар товарів, підвищення ціни на один з них (наприклад, на свинину) тягне за собою зменшення пропозиції іншого (наприклад, курчатини).
Ще одним важливим чинником, що впливає на пропозицію, є рівень цін ресурсів (праці, капіталу, землі), що використовуються у виробництві певного продукту. Зниження цін цих факторів виробництва дозволяє здешевити виробництво продукту, а тому фірми зможуть пропонувати певну його кількість за меншу ціну, ніж раніше. Таке зниження цін ресурсів за інших однакових умов спричинятиме переміщення кривої пропозиції вправо. З іншого боку, підвищення цін ресурсів може спричиняти переміщення кривої пропозиції вліво. Наприклад, якщо заробітна плата працівників зросте, крива пропозиції може переміститися вліво.
Наступний визначник пропозиції – це організація ринку. Зміни у податкових ставках, дотації окремим виробникам якогось товару, зменшення мит і квот на імпортні та експортні товари – все це впливає на зміни у пропозиції. Якщо на ринку якогось товару з’являється монополія, то, як правило, ціни за будь-якого обсягу виробництва зростатимуть, тоді як на досконало конкурентному ринку вироблятиметься максимально можлива кількість продукції за кожного рівня ціни.
Ринкова пропозиція товару залежатиме від кількості фірм, що його виготовляють. За певного обсягу виробництва кожної фірми, ринкова пропозиція збільшуватиметься, коли нові фірми входитимуть у галузь. Як наслідок, - крива пропозиції, наприклад курчатини, зміщуватиметься вправо через входження у галузь нових фірм.
3. Еластичність попиту і пропозиції, їхнє графічне вираження.
На попит і пропозицію впливають багато різних факторів, і реакція на них теж різна. Ступінь зміни попиту й пропозиції під впливом певних факторів характеризує ступінь їх еластичності. Еластичність – це міра реагування однієї змінної величини на зміну іншої? здатність функції реагувати на зміну аргументу. Еластичність виражається як відношення відсоткових змін. Це уніфікована форма виразу, відсотки залишаються незмінними у будь-якому випадку, незалежно від того, в яких одиницях вимірювання виражаються початкові дані.
Еластичність Е показує відсоткову зміну однієї змінної внаслідок одновідсоткової зміни іншої змінної[3].
Еластичність попиту розрізняють за ціною і за доходом.
Еластичність попиту за ціною – це відношення зміни величини попиту на товар до відсоткової зміни його ціни.
Еластичність попиту за ціною має від’ємне значення. Знак „мінус” показує зворотну залежність між ціною і величиною попиту. Тому його опускають, а звертають увагу лише на абсолютне значення еластичності.
Для вимірювання еластичності попиту за ціною використовується дугова еластичність. Вона застосовується для виміру еластичності між двома точками При зростанні прибутків споживача, як правило, зростає попит на товари.
Той факт, що еластичність змінюється під час руху вздовж кривої попиту, означає, що необхідним є обережний і зважений підхід, коли ми стверджуємо про конкретну еластичність попиту на той чи інший товар. На практиці такі твердження, як правило, вказують на еластичність, обчислену за допомогою формули середньої точки або іншого альтернативного методу на інтервалі зміни цін, що спостерігається на ринку цього товару. Керуючись цими положеннями, економісти виводять деякі узагальнення про те, що робить попит на певні види товарів еластичним, а на інші – нееластичним.