Смекни!
smekni.com

Інфляція та зайнятість населення (стр. 5 из 5)

Рис.3.3 Динаміка індексу споживчих цін (у% до грудня попереднього року)

За 9 місяців 2004 року ціни виробників промислової продукції зросли на 16,2% (за відповідний період 2003 року - на 5,9%).

Індекс цін виробників промислової продукції у вересні 2004 року становив 101,6%. Найбільший приріст цін зафіксовано в обробній промисловості (на 1,9%). У добувній промисловості та у виробництві й розподіленні електроенергії, газу та води ціни зросли на 1,0 і 0,5% відповідно. Динаміку росту індексу цін виробників промислової продукції можна простежити на графіку (Рис.3.3) [15, с.9].


Рис.3.4 Індекс цін виробників промислової продукції (темп зростання у% до грудня попереднього року)

За січень - вересень 2004 року індекс цін виробників промислової продукції в обробній промисловості зріс на 18,2%, у добувній - на 10,8%. У виробництві та розподіленні електроенергії, газу та води - на 9,5%.

В обробній промисловості найбільший вплив на зростання цін у серпні 2004 року мало поновлення тенденції до підвищення цін на виробництво коксу і продуктів нафтоперероблення (на 5,0%), продуктів металургійної галузі та оброблення металу (на 3,0%). У той же час, як сезонний фактор, подешевшала продукція харчової промисловості та перероблення сільськогосподарських продуктів (на 0,8%). За січень - серпень поточного року найбільше зросли ціни на виробництво коксу, продуктів нафтоперероблення (на 60,9%) і продукцію металургійної галузі та оброблення металу (26,5%) [12].

За прогнозними даними рівень інфляції на кінець поточного року має сягнути близько 12%. Цьому сприяють кризові політичні та економічні явища, які склалися в нашій країні і викликані виборами президента України.

3.3 Основні етапи розвитку антиінфляційної політики в економічній системі України

Антиінфляційна політика - це комплекс відповідних заходів державного регулювання економіки, які спрямовані на боротьбу з інфляцією (Додаток Б).

Світова практика нагромадила цілий арсенал знарядь боротьби з інфляцією. Коли інфляція сягає велетенських масштабів і купівельна спроможність грошової одиниці практично дорівнює нулю, неминучою стає нуліфікація грошей. Прикладом може бути Німеччина 1923р. або Угорщина 1946 р. За таких умов старі грошові знаки вилучаються з обігу і замінюються новими. Знецінені в роки гіперінфляції заощадження у грошах здебільшого не відшкодовуються їхнім власникам. Нуліфікація як метод боротьби з інфляцією - надзвичайний захід, до якого можна вдатися тільки за суспільних потрясінь (війни, революції, виникнення нових держав тощо). [19, с.11-16].

Уряду кожної країни, що знаходиться в кризі, слід проводити антиiнфляційну політику. Частіше всього проявляється наступна закономірність - чим більш кризовою стає ситуація, тим більш актуальні прямі засоби впливу уряду і центрального банку на економіку і грошову масу, як її складову частину.

До непрямих засобів боротьби з інфляцією можна віднести:

Регулювання загальної маси грошей шляхом управління ними центральним банком.

Регулювання позикового і облікового процесу комерційних банків через управління ними центральним банком.

Обов'язкові резерви комерційних банків, операції центрального банка на відкритому ринку цінних паперів.

Операції центрального банка на відкритому ринку цінних паперів.

Непрямі засоби не можуть працювати в нашій економіці на повну потужність по причині її недостатньої "ринковості". паперів.

Прямі засоби регулювання покупної спроможності грошової одиниці, тобто боротьби з інфляцією, включають в собі:

1. Пряме і безпосереднє регулювання державою кредитів і тим самим регулювання грошової маси.

2. Державне регулювання цін.

3. Державне (по угоді з профспілками) регулювання заробітної плати.

4. Державне регулювання зовнішньої торгівлі, операцій з іноземним капіталом і валютного курсу.

В цілому, слід визначити, що реально в нашому сьогоднішньому положенні реально ефективні тільки прямі засоби боротьби з інфляцією - регулювання кредитів, цін і заробітної плати.

Отже, вибір конкретних способів антиінфляційної політики залежить від багатьох чинників, у тому числі, від характеру інфляційних процесів; загальногосподарської кон'юнктури; особливостей теоретичної бази економічного розвитку країни; політичних аспектів, оскільки треба визначити об'єкт, який нестиме головний тягар інфляційних витрат. Тому, способи подолання інфляції мають бути адекватними чинникам, що спричинили її.

Висновки

Інфляція стала важливим чинником, що впливає на зайнятість та безробіття в Україні. Економічна система, яка зараз існує в Україні, сформувалась багато в чому під впливом саме цього чинника та тих наслідків, які цей чинник викликав. Але тут потрібно зазначити, що в період ринкової трансформації економіки України загальні закономірності взаємодії інфляції та зайнятості населення повністю підтвердилися. З одного боку, якщо брати довгострокові закономірності розвитку економіки, то навіть незначне зростання інфляції не змогло припинити зростання безробіття, яке було викликане початком нових структурних зрушень. З іншого боку, зростання інфляції збільшуючи загальний попит, стримувало швидкість зростання безробіття.

Інфляція робить вигідним для підприємств зростання взаємо заборгованості. Збільшуючи заборгованість, підприємство збільшує свої обігові кошти за рахунок майже безплатних позик, що в умовах інфляції веде до виживання незалежно від ефективності господарювання. Разом з тим, зростання взаємо заборгованості та криза платежів є підставами для відкритої інфляції. Негативно вплинула інфляція ї на характер протікання процесу відтворення на підприємствах.

В Україні інфляція стала головною рушійною силою - основним чинником катастрофічного падіння виробництва з знекровлення фінансової системи держави, зубожіння населення. Окремі аналітики вважають, що в Україні спостерігається найвищий в історії рівень інфляції серед країн, що не перебували в стані війни. Не допоміг запобігти гіперінфляції і досвід інших країн.

Інфляція також погіршує становище землевласників які отримують фінансову ренту, бо з перебігом часу вони отримують гроші, що мають меншу вартість.

У надзвичайній ситуації, коли ціни зростають різко і нерівномірно, нормальні економічні відносини підриваються. Власники підприємств не знають, яку ціну на товари варто встановлювати. Споживачі не знають, яку ціну платити. Постачальники ресурсів хочуть отримувати реальні товари, а не гроші, які швидко знецінюються. Кредитори уникають своїх боржників, що не отримують платежів за борг у дешевих грошах. Гроші фактично втрачають вартість і припиняють виконувати свої функції міри вартості і засобу обміну. Економіка переходить до бартерного обміну. Виробництво і обмін прямують до зупинки. В такій ситуації цілком можливий економічний, соціальний і навіть політичний хаос.

Негативні соціально-економічні наслідки інфляції примушують окремі держави вдаватись до таких радикальних заходів, як грошові реформи, тобто до повної або часткової перебудови грошової системи з метою стабілізації грошового обігу. Такий спосіб використовується лише тоді, коли інші відомі способи стабілізації грошей не спрацьовують або не дають бажаного ефекту.

Після розглянутого вище, можна сказати, що інфляція негативно впливає на розвиток економічної системи України, внаслідок якої погіршується становище суспільного виробництва та населення. Також ё інфляція посилює диспропорції в економіці, призводить до кризи державних фінансів, активізує ”тіньову” економіку, знижує життєвий рівень населення. Тому в Україні уряд розроблює і удосконалює антиінфляційну політику. Також орієнтуючись на досвід зарубіжних країн, Україна зможе подолати високі темпи інфляції і досягти високого економічного росту.

Список використаних джерел

Закони України

1. Указ Президента України "Про грошову реформу в Україні" від 25.09.1996р. № 727/96.

2. Закон України "Про зайнятість населення"від 12.04.1999р. №3214 -ІІ

Монографії, підручники

3. Базилевич В.Д. Економічна теорія: політекономія: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. - К.: Знання - Прес, 2001. - 581с.

4. Єсінова Н.І. Економіка праці та соціально-трудові відносини - К.: Кондор, 2004. - 432с.

5. Жуков Е.Ф. Общая теория денег и кредита - М.: Юнити, 2001. - 423с.

6. Івасів В.С. Гроші та кредит. Т.: Карт-бланш, 2000. - 510с

7. Кемпбелл Р. Макконнелл, Стенлі Л. Брю. Макроекономіка: частина 1. - Л.: Просвіта, 1997. - 671с.

8. Климко Г.Н., Нестеренко В.П. Основи економічної теорії: політекономічного аспекту. К.: Вища школа - Знання, 1999. - 743с.

9. Мельник О.В. Інфляція: теорія і практика регулювання. К.: Основи, 1994. - 291с.

10. Мочерний С. Основи економічних знань. К.: Феміна, 1996. - 349с.

11. Савлук М.І. Гроші та кредит - К.: 2001. - 602с.

Статті з журналів

12. Мельник Олексій. Антиінфляційна політика, як фактор економічного зростання України // Банківська справа. - 2003. - №3. - с 11-16.

13. Петрик Олександр. Базова інфляція: концепція та деякі методи розрахунку // Вісник НБУ. - 2002 - № 12 - С.47-48.

14. Половньов Ю., Петрик О. Прогнозування інфляції // Вісник НБУ. - 2000. - №2. - 7-9.

15. Соколик М.П. Основні макроекономічні показники рівня життя населення України: тенденції та перспективи // Актуальні проблеми економіки № 3-4, 2001р., с 47-51.

16. В. Стельмах. Огляд монетарної політики в Україні за 1991-2001рр. // Вісник НБУ. - 2002. - №7 - с.2-8.